Постанова № 66397539, 03.05.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

03 травня 2017 р. справа №820/1261/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,

позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 у порядку адміністративного судочинства висунув вимоги про 1) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області №00258-1706 від 22.05.2015р.; 2) зобов'язання Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області повернути ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) сплачений у 2015 році транспортний податок у сумі 25.000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, а тому підлягає скасуванню. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач, Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (згідно з Постановою КМУ від 04.11.2015р. №892 «Про деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» та наказу ДФС України від 24.02.2016р. «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Харківській області» Західна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була приєднана до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, яка у свою чергу була переіменована з ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області) правом на участь у розгляді справи та правом на подачу письмових заперечень не скористався, хоча був належним чином повідомлений про дату, час, місце розгляду справи.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши позивача, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи позивача добутими доказами, з'ясувавши обставини спірних правовідносин, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач з 29.05.2015 року є власником транспортного засобу марки LEXUS, модель RX 350, об'єм двигуна 3456, рік випуску 2014, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копією акту прийому-передачі №2 до Договору №2 від 29.05.2015 року (11-12,31а.с.).

22.05.2015 року Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів (фактичним правонаступником якої є відповідач по справі) було винесено податкове повідомлення-рішення № 00258-1706, яким відповідно до п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та пп.267.8.1. п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок в розмірі 25.000,00 грн.

Перевіряючи відповідність спірного рішення суб'єкта владних повноважень вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що правовідносини з приводу справляння транспортного податку унормовані, насамперед, приписами ст.265 і ст.267 Податкового кодексу України.

Так, податковий обов'язок за публічним платежем - транспортний податок був вперше запроваджений Законом України № 71-VIII від 28.12.2014р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», котрий набрав чинності з 01.01.2015р. та у новій редакції виклав положення ст.267 Податкового кодексу України.

Законом України від 24.12.2015р. №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) були внесені зміни, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016 року.

Суд зауважує, що станом на 01.01.2016р., станом на дату прийняття спірного рішення суб'єкта владних повноважень, а також станом на дату вирішення судом даного спору ані приписи Закону України № 71-VIII від 28.12.2014р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», ані приписи Закону України від 24.12.2015р. №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», ані приписи ст.267 Податкового кодексу України неконституційними не визнані, не скасовані, з будь-яких інших причин дії не втратили, а відтак, є чинними.

За таких обставин, суд не знаходить правових підстав для залишення приписів перелічених актів законодавства поза увагою при розв'язанні спору.

Стосовно доводу позивача про запровадження місцевого податку - транспортного податку рішенням Верховної Ради України, а не рішеннями місцевих рад суд зазначає, що у даному конкретному випадку таке рішення законодавця викладено у формі закону, який не був скасований, не був визнаний неконституційним, з будь-яких інших причин чинності не втратив.

При цьому, суд враховує, що національне законодавство України не містить підстав для невиконання приписів нормативно-правового акту з юридичним статусом закону, окрім випадків, визнання його неконституційним у порядку Закону України "Про Конституційний Суд України".

Розглядаючи справу суд бере до уваги, що у розумінні ст.265 Податкового кодексу України транспортний податок є складовою частиною податку на майно.

Згідно з абз.1 п.267.2.1 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції, станом на 01.01.2016 року) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

З приписів наведеної норми чітко слідує, що законодавцем запроваджено дві умови, за одночасної наявності яких у особи, як потенційного платника податку на майно (транспортного податку), і виникає податковий обов'язок стосовно конкретного належного йому на праві приватної власності легкового автомобіля, а саме: 1) вік автомобіля - існування (не закінчення, тривання, продовження) періоду часу в п'ять років від року випуску автомобіля, 2) перевищення показником середньоринкової вартості автомобіля межі у 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного податкового року.

При цьому, п.14.1.220 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Отже, у разі можливості встановлення календарної дати випуску конкретного легкового автомобіля початок перебігу та завершення, згаданого у Податковому кодексі України п'ятирічного строку не може бути ототожнено з календарним роком (відлік якого розпочинається 1 січня і завершується 31 грудня кожного року), адже цей строк (вік автомобіля) починає свій перебіг на наступний день від дати випуску автомобілю і збігає у останній день п'ятого послідовного року.

Правильність саме вказаного тлумачення підтверджується змістом п.267.6.7 ст.267 Податкового кодексу України, де зазначено, що у разі спливу п'ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період з 1 січня цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п'яти років.

Викладений в законі механізм справляння транспортного податку передбачає, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.267.5.1 ст.267 Податкового кодексу України), а податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (п.267.6.2 ст.267 Податкового кодексу України).

Звідси слідує, що контролюючий орган приймає податкове повідомлення - рішення про визначення розміру транспортного податку фізичній особі - громадянину за звітний базовий податковий період (слід розуміти - поточний календарний рік) протягом дії цього ж звітного податкового року, а не по його завершенню.

При цьому, слід врахувати, що оскільки фізична особа - громадянин не подає і не повинна подавати податку звітність по транспортному податку, то запроваджені ст.102 Податкового кодексу України наслідки збігу присікального строку для самостійного визначення контролюючим органом податкового зобов'язання платника податків у даному випадку застосуванню не підлягають.

Таким чином, будь-які строкові межі прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення про визначення фізичній особі - громадянину суми податкового зобов'язання з транспортного податку (чи-то протягом поточного звітного податкового року до його завершення, чи-то протягом наступного (наступних) звітного податкового року (років)) у силу закону та поза розумним сумнівом не мають жодного прямого впливу на права та обов'язки цієї особи як платника податку.

Проте, у силу приписів п.267.6.2 ст.267 Податкового кодексу України суттєве юридичне значення має дата набуття автомобіля у власність громадянина, позаяк законодавцем чітко визначено, що стосовно об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що автомобіль (який є об'єктом справляння транспортного податку) було придбано позивачем 29.05.2015р., а спірне податкове повідомлення - рішення датоване 22.05.2015р., тобто хронологічно винесено до моменту виникнення у громадянина права власності на автомобіль.

Вказана обставина є достатньою підставою для скасування спірного рішення суб'єкта владних повноважень.

Окрім того, підставою для скасування спірного податкового повідомлення - рішення є також і розмір визначеного контролюючим органом податку у сумі 25.000,00грн.

Так, п.п. 267.6.6 ст.267 Податкового кодексу України передбачено, що за об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Оскільки автомобіль був набутий позивачем у власність у травні 2015 року, то обчислення ДПІ у спірних правовідносинах повної суми транспортного податку у розмірі 25.000,00грн. прямо суперечить п.п. 267.6.6 ст.267 Податкового кодексу України.

За змістом приписів ст.ст.6, 8, 19, 129 Конституції України суд не повинен ані вдаватись до підміни органу державного контролю (управління), ані виправляти допущені цим органом недоліки (дефекти) у реалізації управлінської функції.

З огляду на викладене, спірне податкове повідомлення - рішення слід скасувати у повному обсязі.

Розглядаючи спір за вимогою про зобов'язання Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області повернути ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) сплачений у 2015 році транспортний податок у сумі 25.000,00 грн., суд виходить з таких підстав та мотивів.

Правовідносини, які складаються з приводу повернення на користь платників податків коштів, попередньо сплачених як податки (збори), унормовані ст.ст.43, 102 Податкового кодексу України.

Визначений законодавцем механізм передбачає одночасну наявність двох юридичних фактів: 1) подання платником податків письмової заяви, 2) існування підстав для кваліфікації суми коштів як надмірно сплаченого податку, як помилково сплаченого податку, як платежу, відносно якого у Держави припинилось право власності (відпала підстава набуття у власність).

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що у спірних правовідносинах платник податків заяви до відповідача з приводу повернення суми коштів не подавав.

Таким чином, жодних правовідносин між платником податків та відповідачем з цього приводу не склалось.

Відсутність правовідносин зумовлює відсутність порушеного суб'єктивного права чи ущемленого охоронюваного законом інтересу, котрі структурно складають зміст цих правовідносин і є об'єктом судового захисту відповідно до ч.1 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки в ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача як платника податків у правовідносинах, які виникли з приводу винесення спірного рішення, то в цій частині позов належить до задоволення.

У решті вимог позов має бути відхилений через відсутність у платника податків порушеного права чи ущемленого інтересу.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Західної об'єднаної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.05.2015 року №00258-1706.

У решті вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова (61166, м.Харків, пр.Науки, 9. ЄДРПОУ 39859805) на користь ОСОБА_1 (61052, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) витрати на сплату судового збору у сумі 320 грн. 00 коп. грн.(триста двадцять грн. 00 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10 травня 2017 року.

Суддя Старосєльцева О.В.