Рішення № 66391551, 11.05.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №576/2673/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/565/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі: головуючого- Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Семеній Л. І.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 лютого 2017 року

в цивільній справі за позовом Комунального підприємства « Глухівський тепловий район » до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2016 року Комунальне підприємство « Глухівський тепловий район » ( далі КП ) звернулось до суду з даним позовом, в якому просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з листопада 2014 року по вересень 2016 року в сумі 3 548 грн. 53 коп.

Свої вимоги мотивувало тим, що відповідачі є власниками квартири №8 по вул. Інститутській буд, 22 в м. Глухів, користуються послугами з централізованого опалення, які надає КП. Однак, вчасно та в повному обсязі за отримані послуги не сплачували.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 лютого 2017 року позовні вимоги ПАТ задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП 2 365 грн. 69 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Стягнуто з ОСОБА_4 на корить КП 1 182 грн. 84 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині стягнення з нього заборгованості за надані послуги, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог КП.

Вказує, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано те, що в спірний період він вносив плату за теплопостачання за належні йому 2/3 частини квартири в повному обсязі. Зазначає, що заборгованість в сумі 3548 грн. 53 коп. виникла в звязку з несплатою комунальних послуг відповідачкою ОСОБА_4

Окрім того, посилається на те, що ОСОБА_4 не являється членом його сім`ї, а тому положення ст. 64 ЖК Української РСР не застосовуються до спірних правовідносин.

Заслухавши заперечення представника КП проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення місцевого суду відповідає не у повному обсязі.

Частинами 1, 3 статті 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі на протязі 2012-2016 років в повному обсязі кошти за опалення вищевказаної квартири не вносили, в звязку з чим станом на 01 вересня 2016 року утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до розміру належних їм на праві власності часток спірного нерухомого майна.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

КП, звертаючись до суду з даним позовом, просило стягнути заборгованість, яка виникла за період з листопада 2014 року по 01 вересня 2016 року ( а.с. 2-3 ) та яка підтверджується розрахунком заборгованості за цей період ( а.с. 5 ).

Під час розгляду справи в місцевому суді позивач не уточнював свої позовні вимоги щодо спірного періоду за який просить стягнути борг.

Наданий КП розрахунок заборгованість за опалення та внутрішньо-будинкове обслуговування за період з 2012-2016 роки не свідчить про збільшення заявлених вимог в частині періоду нарахування боргу, так як уточнення позовних вимог має проводитись шляхом подачі до суду уточненої позовної заяви, з дотриманням положень ст.ст. 118-120 ЦПК України.

Однак, стягуючи з відповідачів заборгованість за спожиті послуги за 2012-2016 роки, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 11 ЦПК України, вийшов за межі заявлених КП позовних вимог.

У відповідності до вимог ст.ст. 319 та 322 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності ( частина перша статті 355 ЦК України) та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (частина друга статті 355 цього Кодексу). При цьому спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів ( обов'язкових платежів ), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Отже, правове регулювання правовідносин власників житлового приміщення належного їм на праві приватної власності, здійснюється на підставі норм ЦК України, які регулюють правовідносини з права власності. Співвласники квартири, несуть витрати за її утримання не солідарно, а у відповідності до розміру їх часток в цьому майні.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 у справі №6-734цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, квартира АДРЕСА_1 належить на праві часткової власності ОСОБА_3 - 2/3 частини та ОСОБА_5 - 1/3 частини ( а.с. 43-47 ).

КП надає послуги з теплопостачання в тому числі у вказану квартиру.

01 вересня 2015 року між КП та ОСОБА_3 укладено договір про постачання послуг населення з централізованого опалення, постачання гарячої води та обслуговування внутрішньо-будинкових мереж ( а.с. 7 ).

Відповідно до 5) ч. 2 ст. 20 та ч. 1 ст. 32 Закону України « Про житлово-комунальні послуги », плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Споживач зобовязаний в тому числі оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості з опалення та внутрішньо-будинкове обслуговування ( а.с. 5 ) в період з листопада 2014 року по 01 вересня 2016 року було нараховано 8 258 грн. 95 коп., з них 4 710 грн. 42 коп. компенсовано субсидією, отже 3 548 грн. 53 коп. підлягало оплаті.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відповідності до розміру їх частки у спірній квартирі, за спірний період за надані КП послуги з теплопостачання, мало бути сплачено 2 365 грн. 68 коп. та 1 182 грн. 84 коп. відповідно.

З наданих ОСОБА_3 квитанцій ( а.с. 36-42 ) та розрахунку заборгованості за період 2012-2016 року ( а.с. 53 ) слідує, що в спірний період відповідачем ОСОБА_3 сплачено 2 600 грн. 33 коп. Внесення платежів саме відповідачем ОСОБА_3 та її розмір сторонами не заперечується.

Таким чином, з урахуванням суми сплаченої ОСОБА_3 з листопада 2014 року по 01 вересня 2016 року, заборгованості за надані КП послуги в період становить 948 грн. 20 коп. Дана заборгованість підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_3 належним чином виконував свої обовязки по сплаті послуг за теплопостачання.

Пунктом 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою КМУ від 08 жовтня 1992 року №572 ( в редакції постанови КМУ від 24.02.2006 року №45 ) передбачено, що за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).

Отже, плата за теплопостачання нараховується відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, а не проживання ОСОБА_4 в спірній квартирі не звільняє її від обовязку нести витрати на утримання належної їй 1/3 частки в даному майні, що передбачений приписам ст.ст. 322, 360 ЦК України.

З урахуванням викладеного, в межах заявлених КП в суді першої інстанції вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду згідно з пунктами 1), 3) - 4) ч. 1 ст. 309 ЦПК України, в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_3 підлягає скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, а в частині позовних вимог до ОСОБА_4 зміні, а саме стягнути на користь КП 948 грн. 20 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Рішення суду підлягає зміні і в частині вирішення питання щодо судових витрат.

У відповідності до приписі ч.ч. 1, 5, ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги КП підлягають задоволенню на 27%, тому з ОСОБА_4 належить стягнути 372 грн. 06 коп. ( 1378 грн. * 27% ) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Окрім того, з КП на користь ОСОБА_3 належить стягнути 1 515 грн. 80 коп. судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 лютого 2017 року в частині вирішення позовних вимог Комунального підприємства « Глухівський тепловий район » до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 лютого 2017 року в частині вирішення позовних вимог Комунального підприємства « Глухівський тепловий район » до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства « Глухівський тепловий район » 948 гривень 20 копійок заборгованості за теплопостачання та 372 гривні 06 копійок судового збору, а не у розмірі, визначеному судом першої інстанції.

Стягнути з Комунального підприємства « Глухівський тепловий район » на користь ОСОБА_3 1 515 гривень 80 копійок судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді