Ухвала суду № 66382946, 10.05.2017, Брусилівський районний суд Житомирської області

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12600, Житомирська область, смт.Брусилів, вулиця Лермонтова, 41/6

телефон (04162)31033, http://bs.zt.court.gov.ua

_______________

Справа № 275/712/16-к

УХВАЛА

10 травня 2017 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Руденка В.О.,

з участю секретаря судового засідання Довгаленко О.І.,

прокурора Немченінова С.М.,

потерпілого ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянув клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченого в межах кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України та

ВСТАНОВИВ:

Цивільний позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1, як такий, що належить обвинуваченому, з метою забезпечення цивільного позову.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні 24.10.2016 року крадіжки майна потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_1, який подав цивільний позов у кримінальному провадженні на суму 85371 гривень, надавши докази розміру спричиненої шкоди. Згідно протоколу допиту обвинуваченого, складеного на стадії досудового розслідування, той визнав, що має у власності автомобіль НОМЕР_1, який, зокрема, був використаний ним в якості знаряддя злочину, оскільки на цьому автомобілі обвинувачений перевозив викрадене майно. З метою забезпечення позову, цивільний позивач просить накласти арешт на це майно - вищезазначений автомобіль.

В судовому засіданні представник цивільного позивача підтримав клопотання та пояснив, що дійсно ОСОБА_4 визнав, що володіє вищевказаним автомобілем, за допомогою якого ним було вчинено злочин. З огляду на те, що потерпілому не відшкодовано спричинену шкоду, з метою забезпечення цивільного позову та з метою забезпечення доказового значення автомобілю, як знаряддя злочину, вважає за необхідне накласти на нього арешт.

Прокурор вважав, що для вирішення клопотання необхідно дослідити документи, що є підставою для визначення власника автомобілю, які не було подано суду, вважав за необхідне перенести судове засідання на іншу дату та час у звязку з неявкою обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_3 вимоги клопотання не визнав, пояснив, що автомобіль, про арешт якого просить цивільний позивач, належить дружині обвинуваченого, але право встановлюючі документи на автомобіль у захисника відсутні, розмір майнової шкоди, вказаної у позовній заяві вважає недоведеним.

Обвинувачений у судове засідання не зявився, про дату та час судового розгляду повідомлений належним чином, відсутність його, згідно ст.172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання.

Почувши доводи сторін, дослідивши матеріали клопотання, суд встановив, що ОСОБА_1 дійсно подано цивільний позов у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди в сумі 32121 гривні, про відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 гривень та відшкодування процесуальних витрат в сумі 5000 гривень. Докази позовних вимог судом ще не досліджувались.

У поданій автором клопотання копії протоколу допиту від 30.11.2016 року від імені ОСОБА_4 вказано, що він «має свій автомобіль» марки Пежо 206, номерний знак НОМЕР_2, за допомогою якого він перевозив викрадене майно.

Суд зазначає, що не зважаючи на те, що доведеність цивільного позову визначатиметься судом у нарадчій кімнаті після проведення кримінального процесу і дослідження поданих доказів, право цивільного позивача ініціювати арешт майна обвинуваченого передбачене законом у ст.170-171 КПК України, але лише з метою забезпечення позову.

Тому суд відхиляє доводи представника цивільного позивача про значення вказаного у клопотанні автомобілю, як речового доказу, які згідно ст.171 КПК України, стосуються процесуальної компетенції прокурора, або слідчого.

Розглядаючи клопотання про арешт автомобілю, таким чином, лише в контексті підстави забезпечення позову, суд виходить з цивільно-правових підстав відповідальності за спричинену шкоду, визначених ст.22, 23, 1166, 1167 ЦК України та з положень кримінального провадження, зокрема його загальних засад, визначених ст.7-29 КПК України, до яких, зокрема, відноситься змагальність сторін і свобода у поданні ними суду своїх доказів.

Згідно вищенаведених норм закону, відповідальність за спричинену майнову та моральну шкоду має нести особа, що спричинила шкоду внаслідок делікту, а до обовязків цивільного позивача у кримінальному провадженні відноситься доведення своїх вимог.

Цивільним позивачем не подано суду доказів належності автомобілю, вказаного у клопотанні, саме обвинуваченому, який має нести відповідальність в межах цивільного позову, зокрема на праві спільної власності.

Крім того, згідно ч.4 ст.95 КПК України, показання у кримінальному провадженні досліджуються судом безпосередньо.

Отже з врахуванням передбаченої законом форми закріплення права власності на транспортні засоби, суд позбавлений можливості встановити факт належності вказаного у клопотанні автомобілю саме ОСОБА_4 на підставі лише копії протоколу його допиту на стадії досудового розслідування.

Клопотань про витребування інших доказів чи виклик свідків, або про вчинення інших процесуальних дій в межах розгляду клопотання про арешт майна, суду не подано.

Таким чином, клопотання про арешт саме цього майна автомобілю НОМЕР_1 з наведених у ньому підстав не може бути задоволено судом.

Суд вважає за необхідне наголосити, що законом не забороняється повторне подання клопотання про забезпечення позову, в разі наявності відповідних підстав.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.170-172, 392 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання цивільного позивача ОСОБА_1 про арешт автомобілю НОМЕР_1 відмовити.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду за наслідками кримінального провадження.

Суддя В.О. Руденко