Ухвала суду № 66379861, 10.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А [1]

10 травня 2017 року суддя Апеляційного суду м. Києва Прокопчук Н.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2017 року в цивільній справі за позовом

Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , ―

В С Т А Н О В И ЛА:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.11.2015 року відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 01.02.2017 року звернулася до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.02.2017 р. вищезазначена апеляційна скарга була залишена без руху, заявнику було надано строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали для сплати судового збору та надання суду оригіналу квитанції на підтвердження цього, а також строк у тридцять днів для звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.03.2017 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року було визнано неподаною та повернуто.

04.05.2017 р. до Апеляційного суду м. Києва надійшла заява за підписом ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Апеляційного суду м. Києва від 10.03.2107 р.

Свою заяву мотивує тим, що їй незрозуміло, які саме недоліки були в апеляційній скарзі, які вона мала виправити відповідно до норм цивільного процесуального законодавства. Також заявник вказує, що їй не зрозуміло, чому встановлений строк саме у п'ять днів для подання оригіналу квитанції про сплату судового збору та строк в тридцять днів для звернення до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 суддя приходить до висновку про те, що вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

За змістом цієї статті незрозумілим є рішення, в якому припускається кілька варіантів тлумачення; роз'яснюються не висновки, яких дійшов суд, а ухвалене судове рішення.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. Разом з тим рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається. Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК (постанова Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»).

Згідно із п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до статті 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Таким чином, зміст наведених положень процесуального закону та роз'яснень Верховного Суду України вказує на те, що роз'ясненню підлягають лише рішення суду.

Окрім того, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 10.03.2017 року містить усі відомості відповідно до ст.315 ЦПК України; викладена чітко, без ускладнення розуміння його змісту та відповідно до ст.221 ЦПК України, з урахуванням п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року, тому роз'ясненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 221, 315 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И ЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2017 року - відмовити.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Н.О. Прокопчук

Справа № 752/17871/15-ц

№ апеляційного провадження: 06.47/52/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Шкірай М.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.