Постанова № 66379605, 03.05.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2017 р. Справа № 917/890/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 дов. № 9 від 01.02.2017 р.,

відповідача ОСОБА_2 дов. б/н від 01.02.2017 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №972 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2017 р. у справі № 917/890/16,

за позовом Приватного підприємства імені Смика, с. Закусили, Народицький район, Житомирська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,

про стягнення 504193,08 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.02.2017 р. (суддя Безрук Т.М.) прийнято заяву Приватного підприємства імені Смика про уточнення позовних вимог. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" на користь Приватного підприємства імені Смика 480575,30 грн. основного боргу, 18691,36 грн. інфляційних, 8366,80 грн. річних, 4805,75 грн. штрафу, 7686,59 грн. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Відповідач, ТОВ "Білогір'я молокопродукт", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2017р. у справі № 917/890/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. Також, відповідач просить відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2017р. у справі № 917/890/16 на 4 місяці. В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач посилається на те, що позивачем не було направлено уточнену позовну заяву на адресу відповідача, тому суд першої інстанції мав повернути її без розгляду згідно п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду на 4 місяці.

Позивач, Приватне підприємство імені Смика, відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні зазначив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обґрунтованим та законним, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Та, заперечує щодо відстрочення виконання рішення.

Судове засідання 03.05.2017р. проводилось в режимі відеоконференції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Приватним підприємством імені Смика (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (відповідачем) було укладено договір на закупівлю молока № 2 від 17.01.2014 року, відповідно до п. 1.1., п. 1.2 якого позивач як продавець зобов'язується систематично відвантажувати і передавати у власність відповідача (покупця) товар - натуральне коров'яче незбиране молоко певної кількості та якості, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату товару у відповідності до умов даного договору.

За додатковою угодою від 31.12.2014р. сторони встановили строк дії договору до 31.12.2015р. Якщо жодна із сторін не заявить вимоги про його розірвання за 30 календарних днів до закінчення його дії, дія договору вважається продовженою на один календарний рік на тих самих умовах (т.1 а.с.21).

До даного договору сторони уклали також протоколи погодження ціни від 01.03.2015р., від 16.03.2015р., від 01.04.2015р., від 01.05.2015р. (т.1 а.с.71-75).

На виконання умов договору в період з 17.01.2014 р. по 31.12.2015 р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4026719,80 грн. Зазначене підтверджується: приймальними квитанціями на закупівлю молочної сировини № 22 за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 p., № 21 за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 p.; № 20 за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 p.; № 17 за період з 01.04.2014 р. по 30.04.2014 p.; № 16 за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 p.; № 17 за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2014 p.; № 18 за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 p.; № 17 за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 p.; № 15 за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 p.; № 17 за період з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 p.; № 19 за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 p.; № 19 за період з 01.12.2014 р. по 31.12.2014р.; № 24 за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 p.; № 26 за період з 01.02.2015 р. по 28.02.2015 p.; № 26 за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р.; № 26 за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 p.; № 22 за період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 p.; № 22 за період з 01.06.2015 р. по 30.06.2015 p.; № 20 за період з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 p.; № 20 за період з 01.08.2015 р. по 31.08.2015 p.; № 24 за період з 01.09.2015 р. по 30.09.2015 p.; № 20 за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 p.; та довіреностями відповідача на отримання товару № 96 від 01.01.2014 p.; № 204 від 01.02.2014 p.; № 309 від 01.03.2014 p.; № 422 від 01.04.2014 p.; № 515 від 01.05.2014 p.; № 624 від 01.06.2014 p.; № 744 від 01.07.2014 p.; № 829 від 01.08.2014 p.; № 924 від 01.09.2014 p.; № 1018 від 01.10.2014р.; № 1094 від 01.11.2014р.; № 1169 від 01.12.2014 p.; № 62 від 01.01.2015 р.; № 85 від 01.02.2015 p.; № 196 від 01.03.2015 p.; № 300 від 01.04.2015 p.; № 449 від 01.05.2015 p.; № 555 від 01.06.2015 p.; № 660 від 01.07.2015р.; № 755 від 01.08.2015 p.; № 840 від 01.09.2015 p. (т.1 а.с.26-68); відповідними видатковими накладними (т.2 а.с.49-103), податковими накладними (т.2 а.с.104-188; т.3 а.с.1-72), спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини (т. 3 а.с.73-216; т.4 а.с.1-197).

У відповідності до п. 5.4. договору покупець здійснює оплату за отриманий товар три рази на місяць: до 1, до 10, до 20 числа кожного місяця, у сумі прийнятого покупцем товару за кожен період. Отриманий покупцем товар з 20 по 31 число включно підлягає оплаті до 1 числа, отриманий з 1 по 9 число включно - підлягає оплаті до 10 числа, отриманий з 10 по 19 число включно - підлягає оплаті до 20 числа кожного місяця.

Відповідач частково розрахувався за поставлену йому продукцію, сплативши кошти в загальній сумі 3546144,50 грн. Зазначене підтверджується виписками з банківського рахунку (т.1 а.с.76-172).

Заборгованість відповідача становить 480575,30 грн. Таку ж суму боргу зазначено в двостороннє підписаному акті звірки розрахунків за грудень 2015р. (т.1 а.с.69).

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача та стягнув з відповідача заборгованість за договором на закупівлю молока № 2 від 17.01.2014 року в сумі 480575,30 грн.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Також зазначеною статтею та п. 2.2., 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі Положення) передбачено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.1. зазначеного Положення первинний документ - документ, створений у письмовій або електронній формі, який містить відомості про господарську операцію, фіксує та підтверджує її здійснення, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Інструкціями про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини та про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини, затвердженими наказом Міністерства Аграрної політики України № 176 від 01.07.2002 Про затвердження інструкцій та форм первинного обліку з урахуванням вимог ДСТУ 3662-97 Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі, зареєстрованим в Мінюсті України від 02.09.2002 за № 722/7010 встановлено порядок заповнення та застосування спеціалізованої форми товарної накладної, яка є невід'ємною частиною товарно-транспортної накладної, за типовою формою № 1-ТН.

В матеріалах справи містяться копії наступних первинних бухгалтерських документів:

-спеціалізовані товарні накладні (форма № 1-ТН (МС)) на відпуск молочної продукції ПП ім. Смика;

-приймальні квитанції (форма № 3-ПК (МС) покупця молочної продукції ТОВ Білогір'я молокопродукт перелік наведений в додатках №№1-2;

-видаткові накладні на відпуск молочної продукції ПП ім. Смика перелік наведений в додатках №№1-2;

-оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за січень 2013-грудень 2015 ПП ім. Смика в розрізі контрагента ТОВ Білогір'я молокопродукт.

Як свідчать матеріали справи, за клопотанням відповідача з метою встановлення документального підтвердження суми боргу, та кількість поставок та суми оплат господарський суд Полтавської області своєю ухвалою від 11.08.2016р. призначив судову економічну експертизу у справі, проведення якої доручив Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_3 (т.5 а.с.20-23).

За результатом проведеної судової економічної експертизи, судовим експертом було надано висновок № 853 від 30.012.2016р. (т.6 а.с.2-15), в якому встановлено:

- сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" за товар, поставлений у період з січня 2014р. по грудень 2015р. згідно з п. 5.4 договору на закупівлю молока № 2 від 17.01.2014р., документально підтверджується в сумі 480575,30 грн.;

- на підставі наданих документів за даними бухгалтерського обліку, а саме: первинних документів (приймальних квитанцій, видаткових накладних) та даних оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361, кількість поставок молока та суми оплати закупівлі молочної сировини документально підтверджуються;

- штраф у розмірі 1% відповідно до умов Договору № 2 від 17.01.2014р. становить 4805,75 грн.; 3 % річних від простроченої суми становить 7346,88 грн., сума інфляційних становить 24797,69 грн.

Враховуючи вищевикладене та те, що поставка продукції підтверджена первинними документами, що не спростовується і самими сторонами, а також, в матеріалах справи міститься копія акту звірки взаєморозрахунків за період грудень 2015 р. між Приватним підприємством імені Смика та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", в якому визначена заборгованість станом на 28.11.2015р. у сумі 480575,37 грн. та який підписаний з обох боків з розшифровкою прізвищ і скріплений печатками, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 480575,30 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 18691,36 грн. інфляційних, 8366,80 грн. річних та 4805,75 грн. штрафу, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх задоволення, зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що за кожне порушення покупцем термінів оплати товару, визначених п. 5.4 даного договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 1% від вартості отриманого, але не оплаченого товару.

Правильність розрахунку підтверджена і у висновку судової експертизи № 853 від 30.012.2016р. у даній справі (480575,30 грн. основного боргу х 1% = 4805,75 грн. штрафу).

Суд першої інстанції правомірно відхилив заяву відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу пені).

За ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобовязаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення штрафу за несвоєчасну оплату партій молока, поставлених 20.08.2015р., 31.08.2015р., 10.09.2015р., 20.09.2015р., 23.09.2015р., 31.12.2015р.

Згідно з п. 5.4. договору зобовязання з оплати партій товару поставлених 20.08.2015р. та 31.08.2015р. підлягають оплаті до 01.09.2015р., зобовязання з оплати партії товару поставленої 10.09.2015р. підлягають оплаті до 20.09.2016р., зобовязання з оплати партій товару поставлених 20.09.2015р. та 23.09.2015р. підлягають оплаті до 01.10.2016р., зобовязання з оплати партії товару поставленої 31.12.2015р. підлягають оплаті до 01.01.2016р.

Отже, з цих дат оплати слід починати відлік строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу, тому, визначений ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності спливає 01.09.2016р., 20.09.2016р., 01.10.2016р. та 01.01.2017р. відповідно.

Як правильно зробив висновок суд першої інстанції, з позовною заявою, в якій зокрема заявлялися вимоги про стягнення штрафу, позивач звернувся до суду 01.06.2016р., отже, на дату подачі позову строк позовної давності не було пропущено.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 18691,36 грн. інфляційних та 8366,80 грн. 3% річних (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Позивачем в уточненні до позову інфляційні нараховані за періоди листопад 2015р. травень 2016р. на зобовязання з оплати партії товару поставлену 20.08.2015р., вересень 2015р. березень 2016р. - на зобовязання з оплати партії товару поставлену 31.08.2015р., вересень 2015р. березень 2016р. - на зобовязання з оплати партії товару поставлену 10.09.2015р., вересень 2015р. березень 2016р. - на зобовязання з оплати партії товару поставлену 20.09.2015р., жовтень 2015р. квітень 2016р. - на зобовязання з оплати партії товару поставлену 23.09.2015р., січень 2016р. липень 2016р. - на зобовязання з оплати партії товару поставлену 31.12.2015р.

Проте, з огляду на умови п. 5.4. договору зобовязання з оплати партії товару поставленої 10.09.2015р. підлягають оплаті до 20.09.2016р., а зобовязання з оплати партії товару поставленої 20.09.2015р. підлягають оплаті до 01.10.2016р. Отже, за цими зобовязаннями початковим періодом нарахування інфляційних є жовтень 2016р.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що заявлена до стягнення сума інфляційних не перевищує розрахункову, яка становить 22730,17 грн., та суму інфляційних визначених судовим експертом.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення 18691,36 грн. інфляційних та 8366,80 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Зазначені суми інфляційних, 3% річних та штрафу не спростовані та не оскаржені відповідачем під час апеляційного провадження.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі відповідач просить відстрочити виконання рішення суду на 4 місяці.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що основним ринком збуту продукції відповідача був ринок Російської Федерації, проте останньою було введено заборону на імпорт сільськогосподарської продукції, сировини та продуктів споживання, країною походження яких є Україна; дана заборона розповсюджується і на товари відповідача; на даний час Товариство шукає нові ринки збуту товарів, вживає дії щодо стягнення заборгованості зі своїх контрагентів. Відповідач має значну заборгованість по заробітній платі перед працівниками, щодо підприємства вчинялися проти протиправні дії по блокуванню його роботи. Відповідач за результатом діяльності І півріччя 2016р. мав збитки на суму 1387000,00 грн. Зазначене унеможливлює виконання рішення суду за єдиним платежем, наслідком чого може стати арешт майна та коштів, що призведе до зупинки підприємства.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки (відстрочки) його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону (ч.1 ст. 145 ГК України).

Поняття "фінансовий стан підприємства" визначено у спільному наказі Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України № 49/121 від 26.01.2001, яким затверджено Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації.

Згідно з п. 1.1. Положення фінансовий стан підприємства це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

В п. п. 3.1, 3.2 Положення передбачено, що основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства за два останні календарні роки та за останній звітній період. Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності.

Доказами матеріального становища можуть бути фінансова звітність, в тому числі Форма 1 "Баланс"; співвідношення загального обсягу кредиторської та дебіторської заборгованості звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N1-Б); наявність або відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства Форма 2 "Звіт про рух грошових коштів"; наявність або відсутність основних та оборотних засобів та їх вартість; розмір та вартість інших матеріальних активів підприємства.

Відповідачем не додано до заяви жодних доказів, які б свідчили про тяжкий фінансовий стан відповідача на даний час. Надані акт про простій підприємства у вересні 2016р. та звіт про фінансові результати за І півріччя 2016 року не є достатнім доказом неможливості виконання рішення суду станом на даний час. Відповідачем також не подано доказів про наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відсутні підстави для надання відповідачу відстрочки виконання даного судового рішення.

Посилання апелянта на те, що він не отримував від позивача уточнену позовну заяву, спростовується матеріалами справи. Відповідач неодноразово знайомився з матеріалами справи в суді першої інстанції після надання позивачем уточненої позовної заяви (а.с. 8 том 7, а.с. 22 том 7). Більш того, в протоколі судового засідання в суді першої інстанції від 16.02.2017р. (а.с. 52 том 7) було зафіксовано: "Представник позивача озвучив заяву про уточнення позовних вимог. Суд дану заяву прийняв. Представник відповідача заявив клопотання про ознайомлення із заявою про уточнення позовних вимог Суд дане клопотання задовольнив. Суд оголосив перерву на 20 хв. у судовому засіданні для ознайомлення".

На підставі вищевикладеного, доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2017 р. у справі № 917/890/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, на рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2017 р. у справі № 917/890/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2017 р. у справі № 917/890/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Медуниця О.Є.