Постанова № 66379557, 04.05.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2017 р. Справа № 922/2407/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

третьої особи - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (вх. № 706Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2017 року у справі № 922/2407/15

за позовом КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", м. Полтава

до ТОВ "Будівельна компанія "Техекс", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, м. Полтава

про стягнення 639976,63 грн.

ВСТАНОВИЛА:

КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", м. Полтава, звернулось до господарського суду Харківської області із позовом про стягнення заборгованості з ТОВ "Будівельна компанія "Техекс", м. Харків в розмірі 639376,63 грн. за договорами №№ 5/т та 6/т про закупівлю робіт за державні кошті від 13.09.2013р., укладеними між сторонами даного спору. Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2015р. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2016 року (суддя Аюпова Р.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельної компанії "Техекс" на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" суму заборгованості в розмірі 296114,00 грн., судовий збір в розмірі 5922,28 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2016 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 241827,60 грн. скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовлено. В частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 5922,28 грн. рішення скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким здійснено новий розподіл судових витрат по справі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельної компанії "Техекс" на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" грошові кошти в сумі 54286,40 грн. та судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1827,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Стягнуто з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельної компанії "Техекс" 6514,51 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2016 року по справі №922/2407/15 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року та рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2016 року, справу №922/2407/15 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 січня 2017 року у справі № 922/2407/15 (суддя Аріт К.В.) відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 585690,23 грн. Припинено провадження у справі в частині стягнення 54286,40 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Стягнуто з комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельної компанії "Техекс" витрати по сплаті судового збору у розмірі 14079,48грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2017 року у справі № 922/2407/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 585690,23 грн. є незаконним та підлягає скасуванню. Просить стягнути з ТОВ "Будівельна компанія "Техекс" на користь КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" заборгованість у розмірі 585690,23 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14079,48 грн.

Так, заявник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2014 р., зазначивши лишень у тексті рішення про те, що відповідачем на виконання договору № 6/т від 13.09.2013 р. було складено та направлено позивачеві акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2014р. на загальну суму 561147,60 грн. Однак, позивач даний акт не підписав. При цьому суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача, щодо того, що стаття 882 (п. 4) ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. При цьому, позивач просить звернути увагу на те, що наданий акт не може розглядатися в якості належного та допустимого доказу, оскільки, по-перше, вказаний акт взагалі не підписаний ані позивачем (апелянтом) ані навіть відповідачем, а, по-друге, даний акт взагалі не був направлений позивачеві в межах дії договору № 6/т від 13.09.2013 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.04.2017 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 25.04.2017 р.

Відповідач 21.04.2017 р. надав за вх. № 4371 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. Так, відповідач зазначає, що вартість виконаних будівельних робіт за договорами про закупівлю робіт за державні кошти № 5/т від 13.09.2013 р. та № 6/т від 13.09.2013 р. у загальному розмірі складає 1372442,20 грн., розрахована у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 р. уданій справі, ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах та є правильною. Крім того, на виконання зазначеної постанови відповідачем було перераховано на рахунок позивача суму стягнутих коштів у розмірі 54286,40 грн. та судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1827,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням, копія якого була долучена до матеріалів справи.

Крім того, відповідачем були надані 21.04.2017 р. письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції у справі, в яких він, зокрема, зазначив, що за договором №6/т від 13.09.2013 р. про закупівлю робіт за державні кошти було складено всього два акти приймання виконаних будівельних робіт, а саме:

- акт №1 за листопад 2014 р. на загальну суму 11628,00 грн., який був підписаний сторонами без будь-яких зауважень;

- акт №2 за грудень 2014 р. на загальну суму 561147,60 грн., який до цього часу замовником не підписаний, без зазначення будь-яких обґрунтованих причин відмови у його підписанні.

При цьому, як зазначає відповідач, до акту приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2014 р. увійшли як будівельні роботи, які передбачалися проектною документацією, так і додаткові роботи, які був вимушений виконати Відповідач та про необхідність виконання яких завчасно повідомлявся замовник.

Акт №2 за грудень 2014 р. направлявся позивачу разом з листом №7 від 09.02.2015 р. та був ним отриманий 11.02.2015 р.

Отже, загальна вартість робіт за актом №2 приймання виконаних будівельних робіт 561147,60 грн., в т. ч. загальна вартість прямих витрат - 452905,00 грн., вартість загальновиробничих витрат - 9659,00 грн., вартість адміністративних витрат 1440,00 грн., прибуток - 3619,00 грн., ПДВ у розмірі 93524,60 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 04.05.2017 р.

В судове засідання, призначене на 04.05.2017 р. представник третьої особи не зявився, причину неявки не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.

Враховуючи належне повідомлення третьої особи про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності зазначеного представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши представників учасників процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2013 року між КП ПОР "Полтававодоканал" (позивач, замовник) та ТОВ "Будівельна компанія "Техекс" (відповідач, виконавець) були укладені договори № 5/т та № 6/т про закупівлю робіт за державні кошти (далі - договори). Предметом вказаних договорів були роботи по реконструкції каналізаційного колектору м'ясокомбінату по вул. Ковпака та вул. Курчатова в м. Полтава, способом санації та часткової перекладки (4 та 3 ділянки), загальна вартість укладених договорів є твердою і становить 4755762,00 грн. Термін дії договорів сторони визначили до 31.12.2013р. (том 1, аркуші справи 13-20, 21-28).

Додатковими угодами № 1 від 30.12.2013р. до договорів сторони дійшли згоди щодо продовження терміну їх дії до 31.12.2014р. (том 1, аркуші справи 29-30).

Додатковими угодами № 2 від 30.05.2014р. до договорів сторони підтвердили незмінність загальної суми договорів (том 1, аркуші справи 11, 31).

У відповідності до пунктів 4.3. договорів в редакції додаткових угод № 3 від 22.09.2014р. (том 1, аркуші справи 32-33) позивач перераховує відповідачу аванс, який здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1764 у термін до 18.10.2013р., в розмірі 30% від загального обсягу робіт на придбання і постачання матеріалів та конструкцій. Виконавець протягом 45 днів з дня надходження коштів як авансу, підтверджує їх використання, згідно з актом приймання-передачі робіт або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням.

Також, додатковими угодами №3 від 22.09.2014р. до договорів сторони узгодили продовжити вказаний термін до 90 днів.

Відповідно до пункту 5.6. договорів обставинами, які перешкоджають виконанню робіт у встановлені строки і не залежать від виконавця та дають йому право на перегляд цих строків, є, зокрема:

- невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов'язань, несвоєчасне надання проектно-кошторисної документації, не надання "фронту робіт", порушення фінансування будівництва;

- внесення змін до проектної документації;

- виконання додаткових робіт;

- призупинення робіт.

Відповідно до пункту 5.8. договорів, строки виконання робіт переносяться на період дії обставин, згідно пункту 5.6. даних договорів, з урахуванням часу на відновлення робіт та можливого їх перенесення на найбільш сприятливу пору, після письмового погодження із замовником.

Згідно з пунктом 7.2. договорів у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при виконанні робіт за бюджетні кошти, виконавець сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), у розмірі подвійної ставки НБУ, а у разі здійснення попередньої оплати виконавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти, з урахуванням індексу інфляції.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищевказаних договорів, позивач платіжними дорученнями від 11.08.2014р. та 18.08.2014р. перерахував відповідачу кошти в розмірі 1426728,60 грн.

Проте, як зазначив позивач, згідно довідок про вартість будівельних робіт та витрат за грудень 2014 року, вартість виконаних підрядних робіт по вищевказаних об'єктах склала 786751,97 грн., тому згідно даних позивача сума заборгованості відповідача за вищевказаними договорами становить 639976,63 грн. (1426728,6 грн. - 786751,97 грн.), яка складається з різниці між перерахованою позивачем сумою грошових коштів та вартістю виконаних відповідачем підрядних робіт.

Листом від 31.12.2014р. позивач повідомив відповідача про розірвання з ним укладених договорів, дія яких закінчується 31.12.2014р. та вимагав повернення не підтверджених актами виконаних робіт отриманих авансових коштів.

З метою досудового врегулювання спору позивач 23.01.2015р. звернувся до відповідача з письмовою претензією № юр/183, в якій вимагав добровільно сплатити зазначену суму боргу.

На вказану претензію від відповідача надійшла відповідь за №7 від 09.02.2015р., в якій зазначено, що затримка виконання робіт склалася не з вини виконавця, оскільки, в порушення пункту 4.3. укладених між сторонами договорів, аванс був перерахований виконавцю тільки 19.08.2014р. Окрім цього, відповідач просив замовника прийняти рішення про консервацію об'єкта, до внесення змін в проектну документацію, згідно фактичним геологічним умовам і висновкам фахівців, а також скорегувати технологію виконання робіт їх висновкам.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для звернення з відповідним позовом до господарського суду Харківської області з вимогою про стягнення з відповідача різниці між перерахованою позивачем сумою грошових коштів та вартістю виконаних відповідачем підрядних робіт за договорами № 5/т, 6/т від 13.09.2013р. в розмірі 639976,63 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Укладені між сторонами договори №5/т, 6/т від 13.09.2013р. за своєю правовою природою є договорами підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 839 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до статей 843, 846 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Статтею 889 Цивільного кодексу України унормовано, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами, після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Підрядник, відповідно до приписів статті 890 Цивільного кодексу України зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором.

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (пункт 2 статті 852 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в порядку статті 849 Цивільного кодексу України направлено відповідачеві лист від 31.12.2014р. з повідомленням про відмову від договорів № 5/т, 6/т від 13.09.2013р., який отримано відповідачем, а тому дані договори є розірваними.

Предметом даного позову є вимога про повернення частини сплаченої передоплати в сумі 639976,63 грн., оскільки підстава для подальшого утримання підрядником коштів з моменту розірвання договорів підряду є такою, що відпала.

Колегією суддів встановлено, що за всіма наявними у справі документами загальна вартість виконаних відповідачем робіт за договорами №№ 5/т, 6/т від 13.09.2013р. складає суму 1372442,20 грн., а тому різниця між перерахованою позивачем відповідачу суми грошових коштів та загальною вартістю фактично виконаних відповідачем робіт за договорами №№ 5/т, 6/т від 13.09.2013р. становить 54286,40 грн. (1426728,60 грн. - 1372442,20 грн.), з огляду на наступне.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання договору №5/т від 13.09.2013р. між сторонами у справі було складено, підписано без зауважень, скріплено печатками підприємств та погоджено інженером з технічного нагляду акт приймання будівельних робіт №1 за листопад 2014р. на суму 802975,20 грн. (том 1, аркуші справи 42-46).

Крім того, на виконання договору №6/т від 13.09.2013р. між сторонами у справі було складено, підписано без зауважень та скріплено печатками підприємств акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2014р. на загальну суму 11628,00 грн. (том 1, аркуші справі 47-48).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання договору №6/т від 13.09.2013р. було складено та направлено позивачеві акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2014р. на загальну суму 561147,60 грн. (том 1, аркуші справи 141-144). Однак, позивач даний акт не підписав.

Як свідчать матеріали справи, з метою правильності вирішення даного спору та задля зясування питань щодо визначення дійсної вартості та обєму виконаних відповідачем будівельних робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2014р. за договором №6/т від 13.09.2013р., необхідності підтвердження достовірності їх відображення у звітній документації, ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2015р. у даній справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_3.

Згідно з Висновком судової будівельно-технічної експертизи №9101 від 30.11.2015р. по даній справі вартість фактично виконаних будівельних робіт з числа викладених в акті приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2014 року за укладеним між сторонами у справі договором №6/т від 13.09.2013р. становить 557839,00 грн. (том 3, аркуші справи 91-119). Зазначена сума, з урахуванням недоробок, і складає вартість розгляданих експертом робіт.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для призначення по справі додаткової експертизи, рекомендованої Вищим господарським судом України в постанові від т24.10.20176 р. у даній справі, для визначення вартості виконаних робіт на час їх виконання витратним методом, виходячи з наступного.

Так, як свідчать матеріали справи, 10.01.2017 р. експерт надав до господарського суду Харківської області письмові пояснення (вх.504), в яких зазначено, що витратний підхід застосовується при оцінці нерухомого майна, а для визначення вартості будівельних робіт необхідно застосовувати "Правила визначення вартості будівельних робіт" відповідно до ДСТУ БД.1.1-1-2003, зазначивши, що зроблений ним експертний висновок по цій справі містить вартість виконаних будівельних робіт.

Також, експерт зазначив, що в експертному висновку надав повні відповіді на всі поставлені питання; зазначив, що витратний метод к спірним правовідносинам не застосовується, та не може рекомендувати суду питання для проведення додаткової експертизи по даній справі витратним методом, так як взагалі не існує відповідної експертизи.

Крім того, судом першої інстанції прийнято до уваги небажання сторін оплачувати додаткову експертизу.

За приписами частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза, згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, висновок судового експерта №9101 від 30.11.2015р. оцінювався господарським судом поряд з іншими доказами як належний та допустимий доказ.

З огляду на викладене, враховуючи незгоду сторін з призначенням додаткової експертизи, небажання сторін оплачувати додаткову експертизу, пояснення експерта щодо неможливості застосування витратного підходу до визначення вартості будівельних робіт та наявність в експертному висновку №9101 від 30.11.2015 р. вартості спірних будівельних робіт, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для призначення по справі додаткової експертизи для визначення вартості виконаних робіт на час їх виконання витратним методом.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності та враховуючи те, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено іншого обєму та розміру вартості виконаних відповідачем будівельних робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2014 року по договору №6/т від 13.09.2013р., ніж той, що встановлений судовою експертизою, і дані, які містяться у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 9101 від 30.11.2015р. по даній справі, позивачем у відповідному порядку не спростовані, колегія суддів доходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно прийнято саме такий розрахунок вартості фактично виконаних відповідачем підрядних робіт за вказаним актом на суму 557839,00 грн.

Таким чином, загальна вартість виконаних відповідачем будівельних робіт за договорами №5/т та №6/т від 13.09.2013 р. становить 1372442,20 грн. (11628,00 грн. (за актом №1 за листопад 2014 р. за договором №6/т від 13.09.2013 р.) + 802975,20 грн. (за актом №1 за листопад 2014 р. за договором №5/т від 13.09.2013 р.) + 557839,00 (за актом №2 за грудень 2014 р. за договором №6/т від 13.09.2013 р. згідно з висновком експертизи).

Здійснивши арифметичний розрахунок різниці між перерахованими позивачем відповідачу коштами та загальною вартістю фактично виконаних відповідачем будівельних робіт за договорами №5/т від 13.09.2013р. та №6/т від 13.09.2013р., колегія суддів дійшла висновку, що ця різниця складає суму 54286,40 грн. (1426728,60 грн. (сума перерахованого авансу) 1372442,20 грн. (загальна вартість виконаних відповідачем робіт)).

Отже, дослідивши всі наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги обґрунтовані позивачем лише в частині стягнення з відповідача 54286,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи було сплачено суму заборгованості у розмірі 54286,40 грн. за спірним договором, що підтверджується копією платіжного доручення №89 від 27.05.2016 р. До того ж, відповідний факт сплати та зарахування заборгованості підтвердив позивач, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що предмет спору в даній справі відсутній, в звязку з цим, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України правомірно припинив провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 54286,40 грн. грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 585690,23 грн. колегія суддів дійшла висновку про те, що вони необґрунтовані та не доведені належними доказами, в звязку з цим відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у звязку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2017 року у справі № 922/2407/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2017 року у справі № 922/2407/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.