Вирок № 66377495, 05.05.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.05.2017 Справа №607/4556/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі с/з Ліщинському О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016210180000659 від 08 листопада 2016 року про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Королівка Борщівського району Тернопільської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Мельник І.С.

обвинуваченого ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2016 року біля 18.20 год. обвинувачений ОСОБА_2 керуючи технічно справним автомобілем марки «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_1, без пасажирів, рухався по вул. Бродівській в с. Біла. Тернопільського району Тернопільської області в напрямку від с. Чистилів, Тернопільського району, Тернопільської області до м. Тернопіль.

Рухаючись у вказаному напрямку, зі швидкістю близько 50 км/год., і наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що знаходиться навпроти магазину «Продукти» вул. Бродівська, в с. Біла. Тернопільського району Тернопільської області, обвинувачений ОСОБА_2 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, чим порушив вимоги пунктів 1.5 ч.1, 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху України, які зобов'язували його не створювати своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати житію чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Під час подальшого руху, із зазначеною вище швидкістю, обвинувачений ОСОБА_2 маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_3, який переходив проїзну частину дороги на нерегульованому пішохідному переході в напрямку зліва-направо по ходу руху автомобіля марки «ЗАЗ 110307», відповідно до вимог п. 18.1 ПДР України, не зменшив швидкість руху керованого автомобіля та не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходу, хоча мав таку технічну можливість, а продовжив рух у вказаному напрямку.

Внаслідок порушення вкачаних пунктів Правил дорожнього руху України, обвинувачений ОСОБА_2 не забезпечив безпеки дорожнього руху та шляхом несвоєчасного застосування гальмування, позбавив себе технічної можливості зупинити керований ним автомобіль «ЗАЗ 110307» перед нерегульованим пішохідним переходом та виїхавши на нього, скоїв наїзд передньою правою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_3

У результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма у вигляді перелому кісток склепіння, основи і лицевого відділу черепа (лобової, решітчастої, крилоподібної, лівої верхньощелепної і лівої виличної дуги) з крововиливом у порожнину лівого верхньощелепного синуса; крововиливів під тверду мозкову оболонку лобових, лівих тім'яної і скроневої часток півкуль головного мозку та під його павутинну оболонку; забою головного мозку з ділянкою геморагічного вогнища забою його речовини у правій скроневій і лівій лобовій частках: відкритий перелом тіл правих велико- і малогомілкової кісток: травма ділянки грудної клітки у вигляді закритих переломів правої лопатки і правої ключиці з розвитком правобічного пневмотораксу (накопичення повітря у плевральній порожнині); закритий перелом лівої стегнової кістки; із зовнішніх ушкоджень - рани лівої скроневої ділянки голови, лівої підколінної ділянки, синці повік очей, які, належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів: 1.5 ч.1. 2.3. (б. д), 18.1 Правил дорожнього руху України, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні вказав, що 07 листопада 2016 року біля 18.20 год. він рухався автомобілем марки «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_1, без пасажирів, по вул. Бродівській в с. Біла. Тернопільського району Тернопільської області в напрямку від с. Чистилів, Тернопільського району, Тернопільської області до м. Тернопіль, зі швидкістю близько 50 км/год. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що знаходиться навпроти магазину «Продукти» по вул. Бродівська, в с. Біла. Тернопільського району Тернопільської області, він не був уважним, маючи можливість завчасно виявити пішохода, який переходив проїзну частину дороги в напрямку зліва-направо по ходу руху його автомобіля, не зменшив швидкість руху та не зупинився перед пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходу, внаслідок чого виїхавши на перехід, скоїв наїзд передньою правою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_3, у результаті вказаної ДТП потерпілий ОСОБА_3 отримав численні тілесні ушкодження. Просить суд врахувати його визнання вини, щире каяття, повне визнання та відшкодування заявлених прокурором позовних вимог та часткове відшкодування шкоди потерпілому, суворо його не карати та не позбавляти волі.

Обвинувачений ОСОБА_2, визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті та розміром заявленого цивільного позову про стягнення витрат на лікування потерпілого, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, а також розміру та обґрунтованості заявленого цивільного позову, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення, часткове відшкодування завданого збитку потерпілому ОСОБА_3, думку потерпілого викладену у заяві, який просить обвинуваченого суворо не карати, не позбавляти волі та не позбавляти права керувати транспортними засобами. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого суд не вбачає.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у межах санкції частини статті обвинувачення, а саме у виді позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.Однак, з врахуванням обставин вчинення правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, думки потерпілого, суд вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без його ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе застосувати ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного виду покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Також суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 у період дії іспитового строку на нього слід покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України обов'язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують покарання.

У ході досудового розслідування кримінального провадження прокурором Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської міської ради до обвинуваченого ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину на суму 12994, 13 грн. Однак у ході судового розгляду кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_2 представлено суду квитанцію № 0.0.755151657.1 від 27.04.2017 року ТФ «ПриватБанк» про сплату 12994, 13 грн. За вказаних обставин, суд вважає, що у зв'язку з повним відшкодуванням коштів затрачених закладом охорони здоров'я на лікування потерплого від злочину ОСОБА_3 позов прокурора Тернопільської місцевої прокуратури підлягає залишенню без розгляду.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення авто-технічної експертизи № 5-94/17 від 20.03.2017 року в сумі 660, 30 грн., а також транспортно - трасологічної експертизи № 5-93/17 від 28.03.2017 року в сумі 880, 40 грн. і автотехнічної експертизи № 5-129/17 від 29.03.2017 року в сумі 770, 35 грн., а всього на зальну суму 2311, 05 грн., які суд вважає слід стягнути з ОСОБА_2 в користь держави, оскільки вони виникли у зв'язку із проведенням експертиз в межах даного кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов прокурора Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину на суму 12994, 13 грн. - залишити без розгляду.

Процесуальні витрати за проведення авто-технічної експертизи № 5-94/17 від 20.03.2017 року в сумі 660, 30 грн., а також транспортно - трасологічної експертизи № 5-93/17 від 28.03.2017 року в сумі 880, 40 грн. і автотехнічної експертизи № 5-129/17 від 29.03.2017 року в сумі 770, 35 грн., а всього на зальну суму 2311, 05 грн. ( дві тисячі триста одинадцять гривень п'ять копійок) стягнути із ОСОБА_2 в користь держави (УК у м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо