Рішення № 66376246, 03.04.2017, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 03.04.2017

Справа № 334/7441/16-ц

Провадження № 2/334/958/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Дубини Л.А., при секретарі Нестеренко Ю.І., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, у якому вказує, що він проходив службу у військовій частині польова пошта 39676, яка дислокувалась на території Демократичної Республіки Афганістан з 27.12.1983 р. до 04.11.1985 р та брав участь у бойових діях.

Під час виконання службових обовязків у період бойових дій позивач хворів на інфекційно-алергійний поліартрит з незначними залишковими явищами без порушення функцій кінцівки, вірусний гепатит « А» середньої тяжкості та нейроцеркуляторну дистонію по змішаному типу ( внаслідок отриманої черепно-мозкової травми), що у подальшому призвело до встановлення йому 18.10.1995 року 3-ї групи інвалідності , а 22.09.2015 року - 2- ї групи інвалідності, безстроково.

Від перенесених захворювань погіршився стан здоровя позивача, він постійно відчуває болі у суглобах, страждає від значних порушень опорно-рухової та нервової систем, його непокоять головні болі, артеріальний тиск є нестабільним, турбують запаморочення, значне погіршення памяті, зниження працездатності, дратівливість, порушення сну та загальна слабкість, у звязку з чим, порушено його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, Крім того, у звязку зі зниженням працездатності та встановленням обмежень щодо умов і характеру праці, позивач не може продовжувати трудову діяльн6ість.

Позивач не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, яке виражається у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначається на його душевному стані, завдає моральних страждань та заподіяло моральної шкоди, яку він оцінює у 50 000 грн. та які він просить стягнути на його користь.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги і просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник вiдповiдача позов не визнав, вважає його необґрунтованим і недоведеним, а тому просить відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матерiали справи та надані докази, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині польова пошта 39676, яка дислокувалась на території Демократичної Республіки Афганістан з 27.12.1983 р. до 04.11.1985 р та брав участь у бойових діях.

Під час виконання службових обовязків у вказаний період ОСОБА_1 хворів на інфекційно-алергійний поліартрит з незначними залишковими явищами без порушення функцій кінцівки з 01.06.1984 року по 15.08.1984 року; на вірусний гепатит « А» середньої тяжкості з 10.11.1984 року по 25.12.1984 року та на нейроцеркуляторну дистонію по змішаному типу -з 05.09.1985 року по 24.09.1985 року ( а.с. 11)

18.10.1995 року позивачу встановлено 3-ю групу інвалідності (а.с.12), а

22.09.2015 року - 2-гу групу інвалідності, безстроково ( а.с. 19). Причиною встановлення інвалідності є захворювання, отримане при виконанні обовязків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

Згiдно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 64 Конституції України передбачає, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК У країни,цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, захисту інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його невизнання, або порушення. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязків в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим та органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пп. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Вiдповiдно до ст.23 ЦК України особа має право на вiдшкодування моральної шкоди, завданої внаслiдок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фiзичному болю та стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку з калiцтвом або iншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведiнкою щодо неї самої, членiв її ciм'ї чи близьких родичiв; у душевних стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку iз знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженнi честi та гiдностi фiзичної особи, а також дiлової репутацiї фiзичної або юридичної особи. Моральна шкода вiдшкодовується грiшми, iншим майном або в iнший спосіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом установлено, що ОСОБА_1 зазнав моральних страждань та переживань у зв'язку з перенесеними захворюваннями під час проходження військової служби у складі збройних сил на території Афганістану, тому тривалий час був вимушений лiкуватися, зазнав фiзичного болю, страждає на хронічні захворювання, отримав iнвалiднiсть 2-ї групи безстроково із протипоказанням важкої фізичної праці.

Отже, сам факт виникнення у позивача захворювання з настанням таких негативних наслідків, як визнання його інвалідом 2-ї групи безстроково із протипоказанням важкої фізичної праці свідчить про те, що позивач в силу ч.1 та п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, і яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких зазнав ОСОБА_1

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Тобто, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Також ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Таким чином, особа, якій завдано моральної шкоди, має право на її відшкодування незалежно від інших виплат, які вона отримала, чи могла б отримати.

Враховуючи конкретні обставини справи, тривалість, характер та глибину фізичних і душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, розмір втрати позивачем працездатності, що пов'язано з проходження військової служби, а також з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

В іншій частині позов у слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, - суд

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Дубина Л. А.