Рішення № 66373959, 04.05.2017, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/447/17

Номер провадження № 2/220/244/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Яненко Г.М.;

при секретарі Черняєвій С.П.,

за участі:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Велика Новосілка Донецької області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2017 року позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Вимоги позивача мотивовано тим, що відповідач участі в утриманні дитини не приймає, матеріальної чи будь-якої іншої допомоги не надає.

В усних поясненнях, даних в судовому засіданні відповідач проти призначення аліментів не заперечив, вказав на те, що тривалий час добровільно надавав посильну допомогу на дитину, однак, зі створенням нової сім'ї та народженням сина, призначенням судовими рішеннями аліментів на їх утримання, така можливість у нього на даний час відсутня. А тому, просив суд призначити аліменти в меншому розмірі, а саме 1/6 від його заробітку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін судом встановлено:

- відповідно до свідоцтва про народження серії І-НО № 219514 від 30 липня 2008 року, виданого виконкомом Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області батьками неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

29.04.2013 року за рішенням Великоновосілківського районного суду шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Згідно довідки Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, неповнолітня ОСОБА_3, мешкає разом з позивачкою, матірю ОСОБА_1 по вул. Миру, б. 37 в с. Костянтинопіль Великоновосілківського району Донецької області.

Відповідач, мешкаючи окремо від позивачки та доньки, згідно позовної заяви, ні в грошовій, ні в натуральній формі, допомоги на утримання дитини не надає. Даний факт відповідач не заперечив.

Ухилення батька від виконання своїх обов'язків щодо утримання доньки стало підставою для звернення позивачки до суду з вимогою про захист прав дитини.

Судом також з'ясовано, що через скрутне матеріальне становище матері, дитина немає можливості займатись в гуртках та розвивати свої здібності.

Відповідачем, в свою чергу долучено до матеріалів справи судові рішення від 31 січня 2017 року та 07 лютого 2017 року, які оскаржені не були та набрали законної сили, про стягнення 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною ОСОБА_4 повноліття, а також 1/6 частини усіх доходів на утримання дружини ОСОБА_5 до досягнення дитиною трирічного віку.

При цьому, судові рішення грунтуються у т.ч. на визнанні відповідачем позовних вимог в повному обсязі.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Установленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3,18,27 Конвенції про права дитини, ст.5 Протоколу №7, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 180-184, 191 СК України.

Так, статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батьків та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.

Відповідно до ст.ст. 3,18,27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР України №789 Х11 від 27.02.1991 року, батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей … першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обовязками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Згідно із ст.ст. 180-184, 191 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. У разі ухилення батьків від виконання цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються з матері, батька дитини в частці від їх доходу і (або) у твердій грошовій сумі за рішенням суду. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

З огляду на наявність судових рішень, зокрема щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання іншої його дити в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, суд розцінює заяву відповідача про можливість призначення аліментів на доньку у меншому розмірі як дискримінацію, що в силу ст. 2 Конвенції про права дитини, не допускається.

Таким чином, враховуючи не заперечені відповідачем дані, що він є фізично здоровим, має постійну роботу за заробіток, від-так можливість надавати допомогу дитині, а також недопустимість обмеження можливостей однієї дитини та надання переваги іншій, суд вважає доводи позивача такими, що знайшли своє повне підтвердження, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини заробітку, щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до її повноліття, з моменту звернення позивача до суду, тобто з 29.03.2017 року.

Суд також стягує з відповідача судовий збір на користь держави.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 180-184.191 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1 (ІПН 32180000289), ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини заробітку, щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до її повноліття, з моменту звернення позивача до суду, тобто з 29.03.2017 року.

В частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць рішення підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.М. Яненко