Рішення № 66369864, 05.05.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/17164/16-ц Провадження № 22-ц/773/517/17 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Категорія: 47 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І. ,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

секретар Концевич Я.О.,

з участю позивача ОСОБА_1,

пр-ка позивача ОСОБА_2,

пр-ка відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, третя особа Відкрите акціонерне товариство «Луцьке автотранспортне підприємство 10727», про визнання права постійного користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою відповідача Луцької міської ради на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між ним та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу від 26.08.2015 року він став власником нежитлової будівлі центральної диспетчерської служби (А-1), загальною площею 179,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул.Пушкіна,5а.

На підставі довідки № 01-11-04/06/15, виданої Головним управлінням Держземагенства у Волинській області, будівля центральної диспетчерської служби знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 0719100000:11:126:0034 площею 0,0200га, її цільове призначення: землі житлової та громадської забудови для реконструкції та обслуговування будівлі центральної диспетчерської служби.

Користувачем земельної ділянки на праві постійного землекористування, як на час укладення договору купівлі-продажу, так і на даний час формально виступало і продовжує виступати ВАТ «Луцьке АТП 10727». Цільове призначення спірної земельної ділянки полягає виключно у забезпеченні належного санітарно-технічного стану та обслуговування будівлі центральної диспетчерської служби. Тобто земельна ділянка нерозривно повязана із будівлею, яка на ній розташована і не може функціонувати без цієї ділянки. Неможливість користування нею ніким іншим, окрім власника будівлі, зокрема і при його зміні, прямо обумовлена законом.

Перехід до нього права власності на будівлю центральної диспетчерської служби на підставі укладеного 26.08.2015 року договору купівлі-продажу, коли продавець юридично за собою права постійного користування земельною ділянкою не оформляв, жодним чином не може позначитись на безумовному його праві на отримання цієї земельної ділянки у постійне користування, наданої першому власнику будівлі ВАТ «Луцьке АТП 10727».

Однак, при зверненні з цього питання до управління містобудування та архітектури Луцької міської ради він отримав відповідь, що земельна ділянка може бути надана лише в оренду, а не в постійне користування, з посиланням на ст.92 ЗК України.

Вважає, що спірна земельна ділянка, на якій розміщена належна йому на праві власності будівля, і цільове призначення якої полягає в обслуговуванні та забезпеченні належного стану останньої, не може перейти йому інакше, ніж на праві постійного користування, а тому просить визнати за ним право постійного користування цією земельною ділянкою, а також відшкодувати судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2017 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 0719100000:11:126:0034) площею 0,0200 га по вул.Пушкіна,5а в м.Луцьку, цільове призначення: землі житлової та громадської забудови для реконструкції та обслуговування будівлі центральної диспетчерської служби, без зміни її цільового призначення, у звязку із переходом до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.2015 року права власності на будівлю центральної диспетчерської служби, розміщеної на вказаній земельній ділянці.

В апеляційній скарзі відповідач Луцька міська рада, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Позивач та його представник апеляційну скаргу заперечили та просять її відхилити.

Третя особа, будучи належним чином повідомлена про день та годину розгляду справи, свого представника у судове засідання не направила.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду до скасування з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що за приписами статті 120 ЗК України до особи, яка придбала будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена без зміни її цільового призначення у розмірах, установлених договором; право ОСОБА_1 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 0719100000:11:126:0034, площею 0,0200га по вул.Пушкіна,5а в м.Луцьку є порушеним і потребує судового захисту.

Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, неправильно застосувавши норми матеріального права.

Згідно ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного між позивачем та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу від 26.08.2015 року, позивач набув право власності на нежитлову будівлю центральної диспетчерської служби (А-1), загальною площею 179,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул.Пушкіна,5а. У п.1.2 договору зазначено, що будівля центральної диспетчерської служби загальною площею 179,0 кв.м знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0719100000:11:126:0034, що згідно довідки № 01-11-04/06/15 вих., виданої Головним управлінням Держземагенства у Волинській області, використовується на умовах оренди, має орієнтовну площу 0,0200 га та цільове призначення: землі житлової та громадської забудови для реконструкції та обслуговування будівлі центральної диспетчерської служби (а.с.16-17, 18).

Враховуючи наведене, до позивача не перейшло право постійного користування, а перейшло право користування спірною земельною ділянкою, яке він може оформити на умовах оренди або ж у власність відповідно до норм діючого законодавства.

Покликання позивача та його представника на те, що до нього перейшло право постійного користування спірною земельною ділянкою, яке було надане ще попередньому власнику до ОСОБА_4 Відкритому акціонерному товариству «Луцьке автотранспортне підприємство 10727» не заслуговують на увагу, оскільки суперечать нормам діючого законодавства з таких підстав.

Право на користування спірною земельною ділянкою у позивача виникло після права власності на придбану будівлю, тобто з 26.08.2015 року. А тому відносно позивача мають застосовуватися норми земельного законодавства, яке діє на час виникнення права власності на будівлю.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Враховуючи наведене, ВАТ «Луцьке автотранспортне підприємство 10727», якому відповідно до виданого 30.10.1998 року державного акта було надано право постійного користування спірною земельною ділянкою (а.с.19-23), але яке згідно ч.2 ст.92 ЗК України не входить до складу субєктів, яким надано право постійного користування земельною ділянкою, зобовязане було до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на спірну земельну ділянку.

Згідно статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

Оскільки при укладенні договору купівлі-продажу будівлі зазначення розміру та кадастрового номера земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на будівлю, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності позивача на цей об'єкт, а у договорі купівлі-продажу зазначено, що спірна земельна ділянка використовується на умовах оренди, а не на умовах права постійного користування нею, тобто попередній власник будівлі ОСОБА_4 не мав права постійного користування земельною ділянкою, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

У звязку із задоволенням апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір за її подання підлягає відшкодуванню позивачем.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Луцької міської ради задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2017 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до Луцької міської ради, третя особа Відкрите акціонерне товариство «Луцьке автотранспортне підприємство 10727», про визнання права постійного користування земельною ділянкою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луцької міської ради 606 грн. 32 коп. (шістсот шість грн. 32 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді