Постанова № 66360306, 24.04.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2017 р.Р і в н е 817/1923/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сала А.Б. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2015 року №0000791742 в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23972,48 грн. та застосованими на вказану суму податкового зобов'язання штрафними санкціями в розмірі 5993,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно зробив висновки щодо наявності порушення абз. "д" пп.164.2.17 ст.164 Податкового кодексу України, а саме не оподаткування отриманого доходу у вигляді додаткового блага, оскільки анулювання (прощення) ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за Кредитним договором №234А від 10.06.2008, не є тотожним поняттю "отриманого податкового блага", котре згідно з Податковим кодексом України має бути оподатковано. Також, позивач наголошує, що відсотки за користування кредитом та пеня, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків у розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України. Крім того зазначає, що ним було повернуто банку значно більшу суму коштів, ніж сума отримана в якості кредиту, а тому у нього, внаслідок вказаних правовідносин, не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у той чи іншій формі, а тому за вказаних обставин відсутній об'єкт оподаткування в розумінні положень ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 ПК України.

В ході розгляду справи представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що до ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області від ПАТ "Укрсоцбанк" код ЄДРПОУ 00039019 надійшов лист №11.1-186/79-40 від 06.01.2015 про підтвердження анулювання боргу гр. ОСОБА_1 в сумі 142363,97 грн.

ПАТ "Укрсоцбанк" включив вказану суми анульованого боргу до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сплаченого з них податку (форма №1ДФ), за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, а саме: в податковому розрахунку за 2013 рік.

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 отримано дохід у 2013 році в сумі 142363,97 грн., дана сума не відображена в декларації за 2013 рік, чим порушено пп. 14.1.47 п.14.1 ст. 14, пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49, абз. "д" пп. 164.2.17 п.164.2 ст..164, та п.179.1 ст. 179 Податкового Кодексу України.

За таких підстав відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення у повній мірі відповідає вимогам законодавства і підстави для його скасування в судовому порядку відсутні, тому просив суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Укрсоцбанк" заперечень на адміністративний позов не подано. В судове засідання представник третьої особи не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. С

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Водночас, враховуючи вимоги ч.6 вказаної статті, суд приходить до висновку про можливість проведення розгляду справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин дослідивши всі докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10.06.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "УКРСОЦБАНК" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №234А відповідно до якого кредитор надає позичальнику кредит на купівлю автотранспортних засобів у сумі 30065 дол. США. Кредит надається на строк до 09.06.2015 року.

У зв'язку із зростанням курсу долара та фінансовою неспроможністю погашення заборгованості по кредиту. позивач звернувся до банку із заявою про реструктуризацію залишку заборгованості.

Разом з тим, враховуючи погашення позичальником, заборгованості по кредиту за Кредитним договором №234-А від 10.06.2008 в розмірі 31389,67 дол. США, 29.08.2013 банком було прийнято рішення про прощення позивачу залишкової суми зобов'язання за кредитним договором.

У звязку із чим, в подальшому, ПАТ "Укрсоцбанк" листом №11.1186/79-40 від 06.01.2015 повідомив ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області, що в 2013 році було анульовано фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) кредитну заборгованість у розмірі 142363,97 грн. та відповідно відображено у податковому розрахунку № 1 ДФ. За таких обстав Банк виконав вимоги абз."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України в повному обсязі.

14.04.2015 відповідно до наказу №208 від 31.03.2015, згідно з пп.78.1.1. п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Відповідач) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо отримання доходу у вигляді додаткового блага громадянином ОСОБА_1 (далі - Позивач) за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт №36/2616517553/17-100 від 14.04.2015, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.7 ст.179 Податковго кодексу України - неподано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік.

пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст.49, абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 179.1 ст.179 Податкового кодексу України - у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 23972,48 грн.

У зв'язку із чим, ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області на підставі акта перевірки №36/2616517553/17-100 від 14.04.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000791742 від 29.04.2015 року про визначення суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 29965.60 грн., в тому числі за основним платежем 23972,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5993,12 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судом враховано наступне.

В силу п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

В силу абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Разом з тим, підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України передбачено включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходу, отриманого як додаткове благо, і абзац "д" визначає один з видів такого блага.

З урахуванням зазначених вище норм Податкового кодексу України обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу;

- включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду;

- відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що сам факт наявності формальних підстав для включення суми боргу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу; включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу), без отримання платником такого доходу, не спричиняє обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу, отриманого як додаткове благо.

Так, згідно з п.5.1 та п.5.2 ст.5 Податкового кодексу України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

У відповідності до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (чинному на момент прощення заборгованості) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п.14.1.47. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

У відповідності до п.3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №1020 від 24.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за № 46/18784 (який діяв до 01.04.2014), у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Аналогічне положення містилось в п. 3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014 за № 228/25005, який вступив в силу з 01.04.2014 та міститься у п.3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556.

З аналізу наведених положень Податкового кодексу України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Відповідно до Кредитного договору Кредитор надає ОСОБА_1, а останній зобов'язувався належним чином використовувати і повернути Кредитору суму отриманого кредиту в сумі 30065,00 доларів США, та сплатити проценти за користування кредитом, комісії в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Судом встановлено, що вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 145815,25 грн. за курсом Національного банку України на день укладення кредитного договору.

З доданих до матеріалів справи квитанцій встановлено, що ОСОБА_1 сплачено ПАТ "Укрсоцбанк" за період з 2008 року по 2013 рік 31389,67 доларів США еквівалент 242398,22 грнивень, в рахунок погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором №234/А, а саме: квитанція від 01.08.2008 року на суму - 737.70 дол. США - еквівалент 3574,23 грн. квитанція від 15.09.2008 року на суму - 677,30 дол. США - еквівалент 3286,26 грн.; квитанція від 14.10.2008 року на суму - 708,17 дол. США - еквівалент 3484,27 грн.; квитанція від 14.11.2008 року на суму - 692,74 дол. США - еквівалент 4005,43 грн.; Квитанція від 15.12.2008 року на суму - 656,76 дол. США - еквівалент 4908,03 грн.; квитанція від 30.05.2013 року на суму - 10 000,00 дол. США - еквівалент 79930,00 грн.; квитанція від 27.08.2013 року на суму - 17 917,00 дол. США - еквівалент 143210,58 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 14.04.2015 р. № 36/2616517553/17-100 підставами для визначення спірного податкового зобовязання із сплати податку на доходи фізичних осіб послужила інформаця отримана ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області від ПАТ "Укрсоцбанк" код ЄДРПОУ 00039019, а саме лист №11.1-186/79-40 від 06.01.2015 про підтвердження анулювання боргу гр. ОСОБА_1 в сумі 142363,97 грн.. Відповідно до якого ПАТ "Укрсоцбанк" включив суми анульованого боргу до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сплаченого з них податку (форма №1ДФ), за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, а саме: в податковому розрахунку за 2013 р. Крім того згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 отримано дохід у 2013р.в сумі 142363,97 грн. дана суми не відображена в декларації за 2013р.чим на думку контролюючого органу порушено пп. 14.1.47 п.14.1 ст. 14, пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49, абз. «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст..164, та п.179.1 ст. 179 Податкового Кодексу України.

Будь яких інших доказів на підтвердження висновків акту перевірки в ході розгляду справи ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області не надано.

Проаналізувавши вищезазначені норм Податкового кодексу України та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що в результаті реалізації договірних відносин між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 у позивача фактично не відбулося збільшення загального майнового права чи приросту його активів у тій чи іншій формі, а тому у нього відсутній об'єкт оподаткування в розумінні положень ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України.

Відтак, суд вважає, що заборгованість по відсотках за користування кредитом і неустойка за несвоєчасне повернення кредиту, комісія за обслуговування кредиту, нараховані банком відповідно до умов кредитного договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Крім цього, відповідно до пп.165.1.29 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти.

З аналізу вказаної норми встановлено, що протягом дії кредитного договору отримані платником податку від банку кошти не можуть бути включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника.

Разом з тим, згідно з умовами укладеного між позивачем та Кредитором договору граничний термін погашення ОСОБА_1 кредиту встановлено до 09.06.2015, і фактично, між сторонами в межах цивільних правовідносин відбулось дострокове припинення кредитного договору шляхом дострокового погашення позичальником кредитної заборгованості.

Отже, враховуючи, що на виконання умов кредитного договору позивачем було фактично повернуто на рахунок ПАТ "Укрсоцбанк" кошти, які отримані в якості кредиту, сторонами по договору фактично було достроково припинено дію договору кредиту на умовах його повернення, можна зробити висновок про те, що позивачем не було отримано оподатковуваного доходу в розумінні ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, 165 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що помилковими є посилання відповідача на положення абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, як на безумовну підставу для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказана норма повинна застосовуватись в кореспонденції з положеннями ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України і не може їм суперечити.

Тому, позивач правомірно не зобов'язаний був включати до річної податкової декларації за 2013 рік суму анульованої банком заборгованості в розмірі 673228,49 грн. по кредиту, який не є її доходом.

Крім того, відповідно до п.168.3 ст.168 Податкового кодексу України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем).

Пунктом п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України встановлено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

В силу пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку, передбаченого розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів покладений на податкового агента.

Отже, банк як податковий агент повинен нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок із суми анульованого (списаного) боргу за ставками, визначеними у п.167.1 ст.167 Кодексу, та згідно з пп."б" п.176.2 ст.176 Кодексу відобразити суму такого доходу у податковому розрахунку за ф.-1ДФ у звітному періоді, в якому такий борг було анульовано.

У випадку невиконання зазначених вимог Податкового кодексу України банком, який виконує функції податкового агента, для нього (а не для платника податку з доходу фізичних осіб) настають наслідки у вигляді нарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій, передбачених п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України. Платник податку, який отримує дохід від податкового агента, не несе відповідальність за не нарахування податковим агентом податкового зобов'язання.

Відповідно до п.109.2 ст.109 Податкового кодексу України передбачена цим Кодексом та іншими законами України відповідальність, настає у випадку вчинення платниками податків, їх посадовими особами порушень законів з питань оподаткування, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення.

В силу п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковим кодексом України не передбачений обов'язок платника податків, який отримує доходи від податкового агента, щодо нарахування податкового зобов'язання.

Тому, спірне податкове повідомлення-рішення, яким на підставі пп.54.3.2 п. 54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 і п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 142774,30 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 114219,44 грн. та штрафними санкціями в сумі 28554,86 грн., суперечить ст.109 ПК України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області від 29.04.2015 №0000791742.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 551,20 грн. згідно квитанції від 07.11.2016 №1 підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 29.04.2015 №0000791742.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.