Постанова № 66359768, 04.05.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 р. Справа № 804/2323/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засідання:Драгота С.А. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Коваль І.О. Колупаєв О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністі «АГРОТРАНС-Ф» до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009281201 від 17.11.2016р.

ВСТАНОВИВ:

06.04.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНС-Ф» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області (правонаступником якого є ДПІ у Соборному районі м. Дніпро ГУ ДФС у Дніпропетровській області) та просить визнати протиправним і скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 17.11.2016р. №0009281201.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за оспорюваним рішенням до позивача було застосовано штраф у загальній сумі 7528,16 грн. за затримку реєстрації податкових накладних № 15, № 16, № 19 від 03.10.2015р., які були зареєстровані 19.10.2015р., тобто за затримку реєстрації на 1 день. Вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту камеральної перевірки від 31.10.2016р. Позивач вважає, що дії з проведення відповідачем камеральної перевірки 31.10.2016р. за період - жовтень 2015р. є протиправними з підстав того, що податковою інспекцією камеральну перевірку проведено поза межами термінів, встановлених для такої перевірки нормами п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України, при цьому, вказує на те, що відповідачем 22.04.2016р. була проведена планова перевірка позивача, в тому числі і результатів господарської діяльності позивача і за жовтень 2015р., а тому податкова інспекція не мала права на проведення камеральної перевірки позивача за жовтень 2015р. у зв'язку з відсутністю підстав для її проведення. Крім того, позивач посилається і на те, що положення ст. 120-1 Податкового кодексу України, які діяли до 01.01.2016р., передбачали застосування штрафних санкцій за цією нормою лише після затвердження Міністерством Фінансів України відповідного Порядку про застосування штрафних санкцій, проте такий порядок останнім не був затверджений до 01.01.2016р., а з 01.01.2016р. Законом України №909-УШ від 24.12.2015р. таку норму щодо затвердження відповідного порядку було взагалі виключено зі ст. 120-1 Податкового кодексу України. З огляду на наведене, позивач вважає, що закони, які прийняті після жовтня 2015р. не мають зворотної дії в часі та не можуть бути застосовані до правовідносин позивача, які виникли у жовтні 2015р. згідно до вимог ст. 58 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. №1-рп/99, вважає, що на момент порушення позивачем строку реєстрації податкових накладних (жовтень 2015р.) повинна застосовуватись ст. 120-1 Податкового кодексу України в редакції на момент вчинення такого порушення. За викладеного, позивач вважає, що станом на 31.10.2016р. порядку застосування штрафних санкцій за ст.120-1 Податкового кодексу України не існувало, а тому податкова інспекція здійснила розрахунок та нарахування штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2016р. без урахування чинних норм законодавства станом на жовтень 2015р., тобто протиправно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що позиція позивача є необґрунтованою, оскільки за нормами п.п.75.1.1 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться виключно на підставах зокрема, даних Єдиного реєстру податкових накладних, а відтак, контролюючий орган вважає, що наведені норми не визначають жодних граничних часових меж проведення камеральних перевірок податкової звітності. Представник відповідача вказує і на те, що дійсно п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України передбачає 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки заявлених у декларації даних проте вказаний пункт є складовою статті, включеної до розділу У «Податок на додану вартість» та визначає строки проведення розрахунків та визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету, а не граничні терміни реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних. Крім того, представник відповідача вважає, що вказаний 30 денний строк на проведення перевірки не може бути застосований з огляду на те, що камеральна перевірка у таких випадках повинна проводитись з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України, адже кількість пропущених днів може перевищувати 61 день, а отже, на думку відповідача, перевірка проведена у межах законодавства. Також представник відповідача посилається і на позицію Вищого адміністративного Суду України про те, що процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки. Крім того, Законом України від 16.07.2015р. №643-УП, який набрав чинності з 29.07.2015р. були внесені зміни до п.35 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, якими передбачено, що порушення термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, складених до 1 жовтня 2015р. не застосовуються штрафні санкції, визначені пунктом 120.1.1. статті 120 ПК України. Оскільки податкові накладні № 15, №16, № 19 від 03.10.2015р. позивачем складені після 01.10.2015р., зареєстровані в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то до платника податку, відповідального за її реєстрацію в ЄРПН, застосовуються штрафні санкції за ст. 120-1 ПК України, при цьому, представник відповідача вказує і на те, що позивачем не додано документів, які б спростовували факти встановлених порушень. Окремо, представник відповідача звертає увагу і на те, що позивач посилається на правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999р. №1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.58 Конституції України з приводу того, що ст.58 Конституції України встановлює принцип дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який має застосовуватися до будь-яких законів чи інших нормативно-правових актів. Дія зазначеного принципу обмежена лише випадками, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Проте такого висновку вказане рішення не містить, а вказана позиція взята із окремої думки судді Конституційного Суду України Савенка М.Д.

Також представник відповідача подав клопотання про заміну відповідача у справі Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на Державну податкову інспекцію у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області в порядку правонаступництва у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження якого надано копію постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.2016р. №961 та копію наказу ДФС від 25.01.2017р. № 39 Про перейменування деяких територіальних органів ДФС, які наявні в матеріалах справи.

Розглянувши вказане клопотання та вислухавши думку представника позивача з цього питання після надання представником відповідача відповідних доказів на підтвердження правонаступництва, судом було здійснено заміну відповідача у справі - ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на його правонаступника - ДПІ у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України із занесенням до журналу судового засідання.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 04.05.2017р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНС-Ф» зареєстроване як юридична особа 11.06.2011р. виконкомом Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.Героїв, 17 прим.228, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Соборному (Жовтневому) районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними у справі копіями статуту позивача, випискою з ЄДРПОУ, довідкою Головного управління статистики, довідкою про взяття на облік на витягом з реєстру платників ПДВ (а.с.10-13, 16-26).

19.10.2015р. позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) було здійснено реєстрацію податкових накладних №15 від 03.10.2015р. на суму ПДВ 23876,02 грн.; № 16 від 03.10.2015р. на суму ПДВ 24726,50 грн.; №19 від 03.10.2015р. на суму ПДВ 26679,14 грн. - 19.10.2015р., що підтверджується копіями відповідних накладних та копіями квитанцій про реєстрацію податкових накладних (а.с.58-63).

Податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2015р. позивачем була подана та зареєстрована у встановленому законодавством порядку 17.11.2015р., що підтверджується копією відповідної декларації з ПДВ та копією квитанції № 2 (а.с.64-66).

31.10.2016р. податковою інспекцією була проведена камеральна перевірки щодо термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН за жовтень 2015р. за результатами якої податковою інспекцією було складено акт за №618/1201/37731990 за висновками якого встановлені порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН № 15, № 16, № 19 від 03.10.2015р. на 1 день, які були зареєстровані замість 18.10.2015р. - 19.10.2015р. (а.с.27-28).

На підставі вказаного вище акту за наведені вище порушення податковою інспекцією 17.11.2016р. до позивача були застосовані штрафні санкції, а саме: за ст. 120-1 ПК України накладено штраф у розмірі 10% від загальної суми податкових накладних зареєстрованих із затримкою, який становить 7528 грн. 16 коп. згідно податкового повідомлення-рішення №0009281201 (а.с. 37-38).

В подальшому, позивачем здійснювалося адміністративне оскарження вказаного рішення шляхом подання відповідних скарг, яке завершилося 23.03.2017р. прийняттям ДФС України рішення, за яким податкове повідомлення-рішення від 17.11.2016р. залишено без змін ( а.с. 39-57).

Позивач оспорює податкове повідомлення-рішення №0009281201 від 17.11.2016р. та просить визнати його протиправним і скасувати посилаючись на те, що дії відповідача з проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача за жовтень 2015р. проведена 31.10.2016р. поза межами строків, установлених законодавством, а тому нарахування штрафу у розмірі 7528,16 грн. є неправомірним, так як податкова інспекція не мала підстав для її проведення після 17.12.2015р.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із акту камеральної перевірки від 31.10.2016р., підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних №15, № 16, № 19 від 03.10.2015р. від 03.10.2015р. в ЄРПН за жовтень 2015р., які замість 18.10.2015р. були зареєстровані в ЄРПН - 19.10.2015р., тобто із затримкою на 1 день за що передбачена відповідальність, встановлена ст.120-1 Податкового кодексу України.

Також, зміст акту камеральної перевірки від 31.10.2016р. свідчить про те, що камеральна перевірка була проведена з питань реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН за жовтень 2015р., яка проведена відповідно до вимог п.201.10 ст. 201 ПК України та на підставі п.75.1 ст.75, ст. 76 Податкового кодексу України у редакції, чинній на 31.10.2016р. ( тобто на день проведення перевірки)- (а.с.27-28).

Проте, такі висновки контролюючого органу про застосування податкового законодавства, яке було чинне на момент проведення перевірки (станом на 31.10.2016р.) є помилковим, оскільки до застосування підлягає податкове законодавство, яке було чинне на момент виникнення таких правовідносин.

Так, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки - п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України.

За п.75.1.1 ст.75 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, передбачено було, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Статтею 76 ПК України (чинній у редакції на момент виникнення правовідносин), було визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає всі податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст.86 цього Кодексу - п.76.2 ст.76 ПК України ( у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно до п.201.1 ст.201 ПК України ( у редакції на момент виникнення цих правовідносин) платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в ЄРПН.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою їх складання.

В той же час, за загальним правилом статті 49 ПК України, яка врегульовує строки подання податкової звітності до контролюючих органів, а податкову накладну можна віднести до однієї із форм податкової звітності платника податків, зокрема, п.49.20 ст. 49 ПК України встановлено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний день або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Згідно п.200.10 ст.200 ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірки заявлених у ній даних.

Також згідно ст. 1201.1 ст. 1201 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, було встановлено, що за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платником податку на додану вартість та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, встановлених ст. 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог ст.192 та 201 цього Кодексу, покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу у розмірі, зокрема, 10% від суми податку на додану вартість, зазначеної у таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

У відповідності до ст. 1201.3 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) порядок застосування штрафних санкцій, передбачений цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Аналіз вищенаведених норм податкового законодавства чинного на момент виникнення спірних відносин (жовтень-грудень 2015р.) свідчить про те, що на позивача було покладено обов'язок складання податкових накладних та реєстрації їх у ЄРПН протягом 15 календарних днів з дня їх складання, при цьому, з урахуванням строків, які врегульовують вихідні та святкові дні згідно п.49.20 ст. 49 ПК України.

В той же час, контролюючий орган наділений повноваженнями проведення камеральної перевірки даних ЄРПН протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації та, відповідно, накладення на платника податку на додану вартість штрафів за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН за умови затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, порядку затвердження застосування штрафних санкцій згідно п. 1201.3 ПК України( чинної станом на жовтень 2015р.).

Як встановлено в судовому засіданні, а також підтверджено і наданими матеріалами, позивачем дійсно податкові накладні № 15, № 16 та № 19 від 03.10.2015р. були зареєстровані у ЄРПН - 19.10.2015р., що не оспорювалося позивачем.

Проте, контролюючим органом під час проведення перевірки та застосування штрафних санкцій за затримку у реєстрації вищевказаних податкових накладних не було прийнято до уваги норми п.49.20. ст.49 ПК України, якою передбачено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний день або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Як встановлено судом останнім календарним днем реєстрації податкових накладних у ЄРПН складених 03.10.2015р. є 18.10.2015р. вихідним днем (неділя), тобто останнім днем строку реєстрації податкових накладних, є операційний (банківський) день, що настає за вихідним днем є 19.10.2015р. (понеділок) у відповідності до вимог п.49.20 ст.49 ПК України.

З урахуванням вищенаведених норм та встановлених судом обставин у цій справі, суд приходить до висновку про те, що позивачем не було допущено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН згідно до п.49.20 ст.49 ПК України.

Також, судом враховується і те, що контролюючий орган порушив порядок проведення камеральної перевірки та у 30-денний календарний термін, встановлений п.200.10 ст.200 ПК України не здійснив камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача за жовтень 2015р. з урахуванням того, що реєстрація податкових накладних є складовою податкової декларації з податку на додану вартість позивача, яка була подана до податкового органу 17.11.2015р. та виходячи з наведених вище норм встановлено термін камеральної перевірки вказаної вище податкової звітності, який сплинув 17.12.2015р.

Також про порушення термінів проведення камеральної перевірки контролюючим органом свідчать і матеріали справи, зокрема зі змісту акту камеральної перевірки від 31.10.2016р. видно, що контролюючим органом камеральна перевірки даних податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015р. була проведена майже через рік після подання позивачем такої декларації з податку на додану вартість - 31.10.2016р., що підтверджується копією акту № 618/1201/37731990 ( а.с.27-28).

При цьому, накладаючи штраф на позивача 17.11.2016р. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, контролюючим органом не було прийнято до уваги, що 18.10.2015р. був вихідним днем, а першим календарним днем після вихідного є понеділок 19.10.2015р., який і є останнім днем для реєстрації податкових накладних у ЄРПН у відповідності до вимог п.49.20 ст.49 ПК України, а також не враховано і те, що станом на жовтень-грудень 2015р. не існувало затвердженого порядку застосування штрафних санкцій у відповідності до вимог п.1201.3 ст.1201 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин.

За таких обставин, враховуючи порушення контролюючим органом термінів проведення перевірки, встановлених п.200.10 ст.200 ПК України, не дотримання податковим органом вимог п.49.20.ст.49 ПК України при прийнятті оспорюваного рішення, порушення порядку проведення перевірки та застосування штрафних санкцій без врахування п.1201.3 ПК України, який був чинним на момент виникнення спірних відносин, дії контролюючого органу з проведення такої камеральної перевірки та застосування штрафних санкцій до позивача є протиправними,а, відповідно, такі дії призводять до відсутності правових наслідків такої перевірки.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду України, яка висвітлювалась неодноразово у його рішеннях, зокрема і у постанові від 27.01.2015р. №21-425а14.

З огляду на висновки Верховного Суду України, судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача на позицію Вищого адміністративного Суду України, оскільки висновки, викладені у рішеннях Верховного Суду України мають застосовуватися судами загальної юрисдикції згідно до вимог ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання представника відповідача на те, що камеральна перевірка була проведена з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПК України, тобто в межах законодавства, з огляду на те, що ст.76 ПК України було доповнено п.76.3 наведеного змісту лише Законом №1797-УІІІ від 21.12.2016р., які набрали чинності з 01.01.2017р., тоді як спірні правовідносини виникли у жовтні 2015р., отже, вказана норма не може бути застосована до камеральної перевірки, проведеної контролюючим органом 31.10.2016р., оскільки згідно до вимог ст.58 Конституції України, яка є нормою прямої дії, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і доводи представника відповідача про те, що за рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи), оскільки вказане рішення містить посилання і на те, що це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватися на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичної особи.

Суд критично ставиться до доводів представника відповідача про те, що п.200.10 ст.200 ПК України є складовою статті, включеної до розділу У «Податок на додану вартість» у звязку з чим визначає саме порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню з цього ж бюджету, а не граничні терміни реєстрації податкових накладних з огляду на те, що вказана норма п.200.10 ст.200 ПК України визначає саме строки проведення контролюючим органом камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість, зокрема податкової декларації з податку на додану вартість складовою якої є в тому числі і дані податкових накладних, в даному випадку, за жовтень 2015р., які відображені в ЄРПН.

Не беруться судом до уваги і посилання представника відповідача на п.35 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, якими передбачено, що при порушенні термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних складених до 01 жовтня 2015р., не застосовуються штрафні санкції, визначені п.1201.1 ст.1201 ПК України з огляду на те, що контролюючим органом були порушені терміни проведення відповідної камеральної перевірки, визначені п.200.10 ст.200 ПК України та при проведенні камеральної перевірки податковим органом застосовані норми п.76.3 ст.76 ПК України, які набрали чинності лише з 01.01.2017р., не було враховано умови для застосування штрафних санкцій, які були визначені п.1201.3 ПК України чинної на момент виникнення спірних відносин, а також штрафні санкції були застосовані без урахування вимог п.49.20 ст.49 ПК України.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи не надав жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 17.11.2016р. №0009281201 з урахуванням вищенаведених обставин та норм чинного податкового законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин та з урахуванням того, що 19.10.2015р. ( день реєстрації податкових накладних у ЄРПН) є понеділком та останнім календарним днем, що настає за вихідним днем є 19.10.2015р. (понеділок) у відповідності до вимог п.49.20 ст.49 ПК України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог ч.3 ст.2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 17.11.2016р. не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного Управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно платіжного доручення №7177 від 06.04.2017р. у розмірі 1600 грн. (а.с.5).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,55, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНС-Ф» до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного Управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009281201 від 17.11.2016р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська форми «Н» №0009281201 від 17.11.2016р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного Управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Високовольтна, 24, код ЄДРПОУ 39545734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНС-Ф» (49100, м.Дніпро, пр.Героїв, буд. 17, прим.28, код ЄДРПОУ 37731990) - витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот грн.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 10 травня 2017 року

Суддя С.О. Конєва