Постанова № 66354583, 24.04.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"24" квітня 2017 р. Справа № 906/1074/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2016 р.

у справі № 906/1074/16 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 13086,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Ткачук О.П.

від відповідача - ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 17.11.2016 р. у справі № 906/1074/16 було задоволено позов Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 13086 грн. 25 коп.

При винесені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 12.12.2014 р. між Державним підприємством Коростишівський завод "Реммашторф" (Орендодавець) та Фізичною особи-підприємця ОСОБА_2 (Орендар) було укладено Договір оренди № 2.

Згідно з п. п. 3.1.,3.2. Договору оренди № 12 за базовий місяць оренди (листопад) становить 963 грн. 13 коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Судом було встановлено, що на день подачі позову до суду 31.10.2016 р. за відповідачем утворилась заборгованість за користування об'єктом оренди у розмірі 13086 грн. 25 коп.

Проаналізувавши положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про відповідачем порушено умови договору оренди окремого індивідуально визначеного майна № 2 від 12.12.2014 р., а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 13086 грн. 25 коп. підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2016 р. у справі № 906/1074/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову відмовити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Судом першої інстанції стягнута заборгованість з відповідача на користь ДП Коростишівський завод "Реммашторф" в зв'язку із порушенням умов договору оренди № 2 від 12.12.2014 р.

Згідно умов договору орендна плата за базовий місяць складає 963 грн., а тому за 12 місяців орендна плата за рік становить 11556 грн.

На день подачі позову, вказана заборгованість була відсутня, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, а саме: №27 від 29.02.2016 р. на суму 2500 грн.; № 33 від 09.03.2016 р. на суму 1500 грн.; № 92 від 11.07.2016 р. на суму 9300 грн. № 123 від 20.10.2016 р. на суму 10000 грн. Також про відсутність заборгованості підтверджується квитанцією Коростишівського відділення КБ Приватбанк від 13.09.2016 р. на суму 7000 грн.

Враховуючи викладене скаржник вважає, що на день розгляду справи, заборгованість перед Державним підприємством Коростишівський завод "Реммашторф" по договору оренди № 2 від 12.12.2014 р. була відсутня, а тому рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2016 р. у справі № 906/1074/16 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову відмовити.

Окрім того, скаржником надано суду письмові пояснення в яких вказує, що у зв'язку із проведеним ПП АФ «Приват Аудит» аудитом, було встановлено наявність заборгованості Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" перед ФОП ОСОБА_2 у розмірі 10897 грн. 61 коп.

Враховуючи наявність заборгованості ФОП ОСОБА_2 звернувся до ДП Коростишівський завод "Реммашторф" з вимогою № 1 від 03.03.2017 р. про сплату заборгованості, однак останній на неї не відреагував.

Пізніше, ФОП ОСОБА_2 надіслав до ДП Коростишівський завод "Реммашторф" заяву-повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.03.2017 р. № 13/03/17.

Посилаючись на ст. 610 ЦК України, апелянт вважає, що є всі підстави щодо припинення зобов'язань ФОП ОСОБА_2 перед ДП Коростишівський завод "Реммашторф" по сплаті заборгованості за Договором № 2 від 12.122014 р.

Враховуючи викладене, скаржник просить задоволити апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2016 р. у справі № 906/1074/16 в повному обсязі.

Від позивача - Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке.

12 грудня 2014 року між Державним підприємством Коростишівський завод "Реммашторф" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено Договір оренди № 2.

Відповідно до п.3.1. орендна плата за базовий місяць оренди(листопад) становить 963 грн. 13 коп. без врахування ПДВ.

Протягом дії Договору № 2, тобто за період з 12.12.2014 р. по 27.09.2016 р., Державним підприємством Коростишівський завод "Реммашторф" відповідно до п. п. 3.1., 3.2. було нарахована орендна плата в розмірі 34396 грн. 26 коп.

Станом на дату винесення рішення, відповідач сплатив кошти в сумі 21310 грн. 01 коп., з них по прибуткових касових ордерах 18500 грн., а по квитанціях КБ Приватбанк - 2810 грн. 01 коп.

Приєднанні відповідачем до апеляційної скарги квитанції до прибуткових ордерів, не свідчать про погашення заборгованості по Договору № 2 в повному обсязі, оскільки 12.12.2014 р. між ДП Коростишівський завод "Реммашторф" та ФОП ОСОБА_2 було укладено також Договір № 11 від 12.11.2014 р. на постачання електроенергії, Договір № 9 про повортно-фінансову допомогу від 08.10.2014 р., Договір №12 від 12.12.2014 р. по розміщенню та зберіганні продукції та Договір №13 від 12.12.2014 р. про надання послуг по розміщенню на території заводу блоків та сировини з каменю.

Загалом надані апелянтом копії квитанцій до прибуткових касових ордерів та квитанцій КБ Приватбанк свідчать про оплату за послуги надання електроенергії в розмірі 37400 грн. та послуг зберігання в розмірі 14089 грн. 99 коп. і лише 5810 грн. 01 коп. за договором оренди № 2.

Враховуючи викладене, Державне підприємство Коростишівський завод "Реммашторф" просить суд відхилити апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, а рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2016 р. у справі № 906/1074/16 залишити без змін.

В додаткових поясненнях ДП Коростишівський завод "Реммашторф" вказує, що представник ФОП ОСОБА_2 не з'явився для проведення звірки взаєморозрахунків, про що було складено Акт від 18.04.2017 р.

24 квітня 2017 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Житомирької області від 17.11.2016 р. у справі № 906/1074/16 належить скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заявила, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

17 лютого 2017 року від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Поруч з тим, 16.03.2017 р. від представника скаржника надійшло клопотання про відкликання клопотання призначення судової економічної експертизи, в якому останній вказує, що станом на 14.03.2017 р. відпала необхідність у проведені експертизі по справі № 906/1074/16, а тому просить клопотання від 17.02.2017 р. про призначення судової економічної експертизи вважати відкликаним.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду враховуючи вищевикладене, не розглядає клопотання від 17.02.2017 р. про призначення судової економічної експертизи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, що 12 грудня 2014 року між Державним підприємством Коростишівський завод "Реммашторф" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено Договір оренди № 2 (далі - Договір) (а. с. 102-104).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - фрезерувальний станок - 1 шт., фрезерувальний станок з візком - 1 шт., кантувальний станок (без 3-х м/редукторів) - 1 шт., консольно-поворотний кран - 1 шт., кран-балка - 1 шт., тельфер 5 тн. - 1 шт., насос К20/30 - 1 шт., водонагрівач - 1 шт. яке знаходиться на балансі державного підприємства Коростишівський завод "Ремммашторф" та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1-та буддільниця. Вартість вищевказаного майна. для встановлення орендної плати, визначена згідно звіту про оцінку обладнання ТОВ "Всеукраїнська оціночна компанія" і становить 16203 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору вступ Орендаря у володіння та користування майном настає одночасно із підписанням сторонами Договору та Акту приймання - передачі вказаного майна.

В пункті 3.1. сторонами було погоджено, що орендна плата за базовий місяць оренди (листопад) становить 963 грн. 13 коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Строк дії Договору сторонами був погоджений у п. 10.1. Договору, а саме Договір діє з 12.12.2014 року по 12.12.2017 року.

На виконання п.2.1. Договору 12.12.2014 р. між Державним підприємством Коростишівський завод "Реммашторф" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був підписаний Акт приймання - передачі орендованого майна по Договору оренди № 2 від 12.12.2014 р.

Однак, відповідач/орендар - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 неналежним чином виконував зобов'язання за Договором, а саме щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим і утворилася заборгованість.

Вказана заборгованість підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткових касових ордерів, квитанцій КБ "Приватбанк" (т. 1 а. с. 86-88, 115-119), розрахунками та письмовим поясненням позивача в яких, роз'яснено порядок зарахування коштів згідно вищевказаних платіжних документів (т. 1 а. с. 96-96).

Окрім того, між сторонами були укладені і інші договори, зокрема Договір № 11 від 12.11.2014 р. на постачання електроенергії, Договір № 9 про повортно-фінансову допомогу від 08.10.2014 р., Договір №12 від 12.12.2014 р. по розміщенню та зберіганні продукції та Договір №13 від 12.12.2014 р. про надання послуг по розміщенню на території заводу блоків та сировини з каменю. (т. 1 а. с. 107, 109-110, 186-187)

Згідно з наданими сторонами платіжних документів вбачається, що оплата проводилася одним платіжним документом одночасно по різним договорам («за зберігання, оренду»; «за оренду та енергію»…).

Поруч з тим, між сторонами є спір, який перебуває на стадії апеляційного провадження в Рівненському апеляційному господарському суді, а саме справа № 906/1073/16. Предметом розгляду в даному спорі є стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ДП Коростишівський завод «Реммагторф» заборгованості, яка утворилася внаслідок несплати ФОП ОСОБА_2 коштів за Договорами № 12 та 13 в розмірі 50940 грн.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, між сторонами склалися правовідносини на підставі укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджується наявними в матеріалах справи доказами, між сторонами укладено Договір оренди № 2 від 12.12.2014 р. відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - фрезерувальний станок - 1шт, фрезерувальний станок з візком - 1 шт., кантувальний станок (без 3-х м/редукторів) - 1шт, консольно-поворотний кран - 1 шт., кран-балка - 1 шт., тельфер 5тн. - 1шт., насос К20/30 - 1шт, водонагрівач - 1 шт. яке знаходиться на балансі державного підприємства Коростишівський завод "Ремммашторф" та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1-та буддільниця.

Відповідно до умов Договору орендар сплачує орендодавцю грошові кошти в розмірі становить 963 грн. 13 коп. (без врахування ПДВ) за базовий місяць (листопад), а за кожний наступний місяць шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Вказане спростовує доводи апелянта, що орендна в місяць складає 963 грн. 13 коп., оскільки 963 грн. 13 коп. - це орендна плата за базовий місяць (листопад), без врахування 20% ПДВ, а орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Як вбачається із розрахунку орендної плати по Договору наданого позивачем, відповідач мав оплатити орендну плату за період грудень 2014 року по серпень 2016 року в розмірі 34396 грн. 26 коп., однак свої зобов'язання по Договору оренди № 2 від 12.12.2014 р. належним чином не виконував у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 13086 грн. 25 коп. (а. с. 101)

Вказана заборгованість підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткових касових ордерів, квитанцій КБ "Приватбанк" (т. 1 а. с. 86-88, 115-119), розрахунками та письмовим поясненням позивача в яких, роз'яснено порядок зарахування коштів згідно вищевказаних платіжних документів (т. 1 а. с. 96-96).

Колегія суддів перевірила, наданий позивачем розрахунок орендної плати по Договору № 2 від 12.12.2014 р. і прийшла до висновку, що він є арифметично вірним.

Відповідачем на спростування вищевикладеного до апеляційної скарги були надані квитанції до прибуткових касових ордерів та квитанції КБ «Приватбанк» (т. 1 а. с. 86-88).

Колегія суддів звертає увагу, що в платіжних документах наданих апелянтом зустрічається призначення платежу, з якого вбачається, що оплата здійснювалася по декільком договорам («за зберігання, оренду»; «за оренду та енергію»…).

В той же час, в Договорі № 2 від 12.12.2014 р. сторони не погодили порядок зарахування коштів з врахуванням інших договорів, а тому колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що позивач по платіжним документам з нечітким призначенням платежу (не вказано по котрому саме договору яка сума сплачується) вправі зараховувати кошти на власний розсуд (загальну суми розбити по договорам, враховуючи виконання відповідачем свої зобов'язань щодо того чи іншого договору в частині оплати).

Поруч з тим, судом апеляційної інстанції неодноразово було зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків щодо сплати орендної плати по Договору оренди № 2 від 12.12.2014 р. , за результатами якої надати суду, підписаний двома сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.08.2016 р.

Однак сторони не надали суду підписаний двома сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.08.2016 р.

Судом були проаналізовані платіжні документи долучені скаржником до апеляційної скарги та зарахування коштів по ним, відповідно до письмових пояснень позивача з цього приводу, за результатом чого було складено розрахунок суми боргу наданого позивачем, який було здійснено судом.

Із вказаного розрахунку вбачається, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 13086 грн. 25 коп. по сплаті орендної плати.

В той же час, скаржник вказує на наявність заборгованості позивача перед відповідачем на підставі Договору № 9 поворотно-фінансової допомоги від 08.10.2014 р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач посилається на те, що надав позивачу грошові кошти в розмірі 28000 грн. на підставі Договору № 9 від 08.10.2014 р. (т. 1 а. с. 193)

Однак позивач вказує, що кошти отриманні по Договору № 9 від 08.10.2014 р., були повернуті. На підтвердження вказаного позивач надав копії видаткових касових ордерів від 14.05.2015 р., 20.05.2015 р. та 25.05.2015 р. на загальну суму 28000 грн. (т. 1 а. с. 188-189)

Наданий скаржником аудиторський висновок не береться до уваги, оскільки в ньому немає чіткого розділення платежів по Договорам № 2; № 11; № 12, а також тому, що за основу в нього взято лише документи скаржника/відповідача без залучення представників позивача.

Посилання скаржника на наявність переплати по Договорам № 9, № 11, №12 № 13 в загальній сумі 10897 грн. 61 коп. та заява про припинення зобов'язань шляхом зарахування однорідних вимог, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки в справі № 906/1074/16 предметом розгляду є правовідносини між сторонами внаслідок невиконання ФОП ОСОБА_2 обов'язку щодо сплати орендної плати тільки по Договору № 2 від 12.12.2014 р.

В той же час, наявність заборгованості ДП Коростишівський завод "Реммашторф" перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 внаслідок переплати по іншим Договорам (№ № 9,11,12,13) не є предметом розгляду в даній справі та не входить в коло доказування у справі № 906/1074/16.

Враховуючи викладене, посилання скаржника на наявність передплати по іншим Договорам не може прийматися судом до уваги.

При цьому слід зазначити, що судом сторонам неодноразово надавалась можливість, а точніше сторони зобов'язувалися судом провести звірку взаєморозрахунків та визначити суму боргу по Договору № 2 , однак цього не зробили.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.2. Договору, відповідач зобов'язаний був сплачувати позивачу орендну плату щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору оренди окремого індивідуально визначеного майна № 2 від 12.12.2014, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 13086,25 грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не доведено у встановленому законм порядку та не підтверджено належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції та обставин, викладених в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2016 р. у справі № 918/408/16 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2016 р. у справі № 906/1074/16 залишити без змін

2. Справу № 906/1074/16 повернути в господарський суд Житомирської області

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Мельник О.В.