Ухвала суду № 66353411, 24.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 квітня 2017 року Справа № 910/16405/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Ковтонюк Л.В., Ємельянова А.С.,розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони Українина рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 20.09.2016 Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016у справі№ 910/16405/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТДдо1) Установи "28 Управління начальника робіт", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд";про за участю прокурора представника Міністерства оборони України та представників відповідача 1: відповідача 2: позивача: визнання договору про будівництво житлового комплексу недійсним, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА" ЛТД звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Установи "28 Управління начальника робіт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" про визнання недійсним договору від 12.08.2016, укладеного між Державною організацією Установою "28 Управління начальника робіт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" про будівництво житлового комплексу по вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 5343.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач брав участь у відкритих торгах за результатами яких укладено договір. Проте в порушення прав позивача його пропозицію необґрунтовано відхилено, а сам договір, на думку позивача, укладено всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 75 Господарського кодексу України, ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони", Постанови Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012, за відсутності належних повноважень від керівника відповідача 1 та незалежної оцінки, що є підставою для визнання договору недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 у справі № 910/16405/16 (суддя Мудрий С. М.) в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД до Установи "28 Управління начальника робіт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" про визнання договору від 12.08.2016 недійсним, укладеного між Державною організацією Установою "28 Управління начальника робіт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" про будівництво житлового комплексу по вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва, відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що відсутні правові підстави для визнання оскаржуваного договору недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/16405/16 (у складі колегії суддів: Коротун О.М. - головуючого, Майданевича А.Г., Суліма В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 у справі № 910/16405/16 Господарського суду міста Києва залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що договір про будівництво житлового комплексу по вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва від 12.08.2016 укладено Установою "28 Управління начальника робіт" за наявності відповідних повноважень у підписанта ОСОБА_6 Не знаходять свого підтвердження доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД про порушення під час укладення оскаржуваного договору норм Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 75 Господарського кодексу України. За змістом ст. ст. 1, 2 Закону України "Про публічні закупівлі" Закон підлягає застосуванню до замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів (аналогічні норми містив Закон України "Про здійснення державних закупівель". Згідно із умовами договору фінансування будівництва здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" відповідно до умов договору за рахунок власних або залучених коштів. Вибір інвестора для здійснення капітального будівництва не є закупівлею товарів, робіт чи послуг за державні кошти і не підпадає під процедури, передбачені Законом України "Про публічні закупівлі", Законом України "Про здійснення державних закупівель". Крім цього, відповідач 1 є установою, тому зазначена норма ст. 75 Господарського кодексу України на спірні правовідносини не розповсюджується. Договір участі в інвестуванні будівництва не є договором про спільну діяльність, договором комісії, доручення та управління майном, тому не підпадає під дію Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012. Посилання позивача на порушення ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" та неповноту дослідження місцевим господарським судом обставин відмови, наділення, оформлення прав користування, цільового призначення щодо зазначених земельних ділянок є безпідставним. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянтом не подано жодних належних доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст. ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/16405/16, Заступник Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувсь до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/16405/16 Господарського суду міста Києва, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права господарськими судами.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.03.2017 у справі № 910/16405/16 касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/16405/16 Господарського суду міста Києва прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Відповідно до п. 63 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" у розгляді касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи господарським судом нижчої інстанції, і яка вважала, що таким господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, касаційна інстанція, прийнявши касаційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягає поверненню з передбачених ГПК підстав), повинна з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи судовими рішення місцевого та апеляційного господарських судів не порушено та що питання про її права і обов'язки щодо сторін у справі попередніми судовими інстанціями не вирішувались, то суд касаційної інстанції своєю ухвалою припиняє касаційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі у зв'язку з чим відсутній суб'єкт касаційного оскарження.

Колегією суддів Вищого господарського суду України встановлено, що Міністерство оборони України не брало участі у розгляді справи господарським судом нижчої інстанції. Права Міністерства оборони України судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарських судів не порушено, питання про їх права і обов'язки щодо Міністерства оборони України у справі попередніми судовими інстанціями не вирішувались, тому суд касаційної інстанції своєю ухвалою припиняє провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки в такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі у зв'язку з чим відсутній суб'єкт касаційного провадження.

Керуючись статтями 80, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Припинити касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/16405/16 Господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Ковтонюк Л.В. Ємельянов А.С.