Постанова № 66353410, 28.02.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 917/29/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. ? головуючого (доповідач), Грека Б. М., Могил С.К.,розглянувши матеріали касаційної скарги Липоводолинської селищної радина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2016у справі№ 917/29/16 Господарського суду Полтавської областіза позовомЛиповодолинської селищної радидо треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"; 1) ОСОБА_4, 2) Приватне акціонерне товариство "СК "Арсенал Страхування"про за участю від позивача: від відповідача: від третіх осіб:стягнення 387561,40 грн., ОСОБА_5, ОСОБА_6, не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Липоводолинська селищна рада 05.01.2016 звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 84-86, т. 1) 387561,40 грн. шкоди - витрат з аварійного ремонту мосту у смт. Липова Долина, які завдано у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, вчиненою під керуванням ОСОБА_4 автомобілем МАЗ 543203, державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачеві, внаслідок якої пошкоджено міст у смт. Липова Долина. Крім цього, позивач просить стягнути 4000,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката та 5813,42 грн судового збору.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що у смт. Липова Долина Сумської області по вул. Комсомольська 18.05.2015 близько 05:30 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля МАЗ 543203-220, державний номерний знак НОМЕР_3 з причепом KRAMER, державний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок якої був пошкоджений міст, що підтверджується адміністративним протоколом від 18.05.2015. Постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.06.2015 визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 340,00 грн. Дорожній міст по вулиці Комсомольській в смт. Липова Долина прийнято у комунальну власність селищної ради, що підтверджується рішенням Липоводолинської селищної ради від 31.05.1994. Загальна сума понесених збитків становить 146063,11 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт з аварійного ремонту мосту у смт. Липова Долина по вул. Комсомольській, складеного ТОВ "Сумимостобуд". Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Директором ТОВ "Гадячсир" 24.06.2011 видано наказ про прийняття на роботу ОСОБА_4 водієм автотранспортних засобів першого класу в автоколону № 1 м. Гадяч з 25.06.2011, надано право керування та закріплено за ним транспортний засіб МАЗ 543203 (цистерна), державний номерний знак НОМЕР_3. Автомобіль МАЗ 543203, державний номерний знак НОМЕР_3 з причепом KRAMER, державний номерний знак НОМЕР_4 належать на праві власності ТОВ "Гадячсир", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.03.2016 у справі № 917/29/16 (суддя Кульбако М.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що наявний в матеріалах справи робочий проект (кошторис) поточного середнього ремонту автодорожнього мосту на дорозі комунальної власності по вул. Оболонській у смт. Липова Долина, складеного Сумським відділом комплексного проектування Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" не є належним доказом в обґрунтування суми понесених позивачем збитків в сумі 387561,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі № 917/29/16 (у складі колегії суддів: Гетьмана Р.А. - головуючого, Россолова В.В., Тихого П.В.) рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2016 у справі № 917/29/16 Господарського суду Полтавської області залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що позивачем не доведено наявність збитків, як складової цивільного правопорушення, що виключає можливість настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків у даній справі; позивачем не обґрунтовано неможливість заявлення клопотання про призначення судової будівельно-економічної експертизи в суді першій інстанції з причин, що не залежали від нього, як того вимагає стаття 101 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі № 917/29/16 Липоводолинська селищна рада звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі № 917/29/16, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами неправильно застосовано норми ст. ст. 22, 1172, 1187, 1192 ЦК України та порушено норми ст. ст. 22, 34, 41, 43 ГПК України.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, і матеріалами справи підтверджується, що у смт. Липова Долина Сумської області по вул. Комсомольська 18.05.2015 близько 05:30 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля МАЗ 543203-220, державний номерний знак НОМЕР_3 з причепом KRAMER, державний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок якої був пошкоджений міст, що підтверджується адміністративним протоколом від 18.05.2015.

Постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.06.2015 визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 340,00 грн.

Відповідно до рішення Липоводолинської селищної ради від 31.05.1994 дорожній міст по вулиці Комсомольській в смт. Липова Долина прийнято у комунальну власність селищної ради.

Згідно із довідкою № 141 від 25.02.2016 автодорожній міст, що знаходиться по вул. Оболонській (Комсомольській) у смт. Липова Долина обліковується на балансі Липоводолинської селищної ради і його балансова вартість складає 98842,00 грн.

ОСОБА_4 на момент здійснення вказаного правопорушення перебував у трудових відносинах із ТОВ "Гадячсир" та транспортний засіб МАЗ 543203-220, державний номерний знак НОМЕР_3 з причепом KRAMER належить ТОВ "Гадячсир".

Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

За загальним правилом розмір відшкодування шкоди встановлюється законом або домовленістю сторін, а у разі наявності спору між сторонами - судом.

Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 Цивільного кодексу України.

Крім цього, відповідні роз'яснення надано у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 № 6, відповідно до яких, при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого. Під шкодою, що має бути відшкодовано, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоров'я, тощо).

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, судам слід звернути увагу на положення статті 1192 Цивільного кодексу України, згідно з яким, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

Згідно із статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У роз'ясненні Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме: наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до частини 1 пункту 8 статті 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до частини 1 статті 22, частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволено лише у випадку якщо буде доведено кожний з елементів складу правопорушення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі № 917/29/16 мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що посилання позивача при визначенні розміру збитків на акт приймання будівельних робіт за серпень 2016 року, робочий проект, договір № 2 на виконання проектних робіт від 15.02.2016, як на докази понесення позивачем збитків внаслідок ДТП, безпідставні, оскільки вказані документи не доводять обсягів завданої шкоди і розміру понесених витрат на відновлення автодорожнього мосту на дорозі комунальної власності по вул. Оболонській у смт. Липова Долина Сумської області. Вказані документи, надані позивачем жодним чином не підтверджують, що зазначений обсяг виконаних робіт, буде проведений з метою усунення наслідків ДТП. Таким чином позивачем не доведено наявність збитків, як складової цивільного правопорушення, що виключає можливість настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків у даній справі.

Проте висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Судам необхідно з'ясувати перебування пошкодженого майна (мосту) на балансі Липоводолинської селищної ради, а саме: чи відбулась фактична передача вказаного майна.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не виключає наявність підстав для проведення судової будівельно-економічної експертизи щодо визначення розміру матеріальної шкоди на відновлювальний ремонт автодорожнього мосту на дорозі по вул. Оболонській у смт. Липова Долина Сумської області, завданої в результаті ДТП, що сталася 18.05.2015 за участю автомобіля МАЗ 543203-220, державний номерний знак НОМЕР_3 з причепом KRAMER, державний номерний знак НОМЕР_4, для повного з'ясування обставин справи.

Судами не досліджено договір від 15.02.2016 № 1 про надання правової допомоги, укладеного між Липоводолинською селищною радою та адвокатським бюро "Маківського" (а.с. 138-140 Т. 1) та платіжне доручення від 15.02.2016 № 23 (а. с. 141 Т. 1) та не вирішено вимоги щодо витрат на оплату адвоката відповідно до ст. 44 ГПК України.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги наведене, враховуючи, що оскаржувані рішення прийняті судами за неповновстановленими обставинами, ці рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Липоводолинської селищної ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі № 917/29/16 Господарського суду Полтавської області частково задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі № 917/29/16 Господарського суду Полтавської області скасувати.

Справу № 917/29/16 Господарського суду Полтавської області передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області в іншому складі суддів.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Грек Б.М. Могил С.К.