Ухвала суду № 66344929, 27.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2334/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Курило А.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Росік Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Росік Т.В.,

суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.,

при секретарі судового засідання Проаспет К.О.,

з участю:

прокурора Вигівського М.І.

представника володільця майна ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Гончарука А.П., погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Шевченком П.М. та накладено арешт на будинок АДРЕСА_2 шляхом заборони відчуження майна.

Згідно ухвали суду першої інстанції, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав для його накладення з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_5 що є іпотекодержателем арештованого майна подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухвали слідчого судді, просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання слідчого.

Мотивуючи апеляційні вимоги зазначає, що слідчим суддею в порушення вимог ст. 98, 170 КПК України накладено арешт на майно, яке не є речовим доказом у справі, не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його слідів та не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, вказане майно не було отримане юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Автор апеляційної скарги звертає увагу, що арешт на майно накладено в рамках кримінального провадження, що здійснюється відносно державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Дніпровського району Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві, у зв'язку із здійсненням реєстраційних дій, а саме, державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Банро» та зміни керівника товариства без подання належним чином оформлених рішень загальних зборів учасників товариства та оригіналів установчих документів. Разом з цим, задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя не звернув уваги, що ТОВ «Банро» не є власником чи володільцем майна. Майно, відповідно до договору купівлі-продажу від 13.05.2013 року, належить ТОВ «Престиж Парк», яке не є стороною кримінального провадження.

Разом з цим апелянт зазначає, що 23.12.2013 року між ТОВ «Стиль-Нова» та ПАТ «Діамантбанк» був укладений Договір кредитної лінії № 630 за яким поручителем виступало ТОВ «Престиж Парк» та того ж дня між ТОВ «Престиж Парк» та ПАТ «Діамантбанк» був укладений договір наступної іпотеки.

Відповідно до п. 1.1 Договору наступної іпотеки, ТОВ «Престиж Парк» з метою забезпечення виконання зобов'язання позичальника по Договору кредитної лінії № 630 від 23.12.2013 року передав у іпотеку об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з відсотком готовності 85% площею 1036,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

24.03.2017 року між ПАТ «Діамантбанк» та ТОВ «ЮРГРУП» були укладені договори про відступлення права вимоги за договором кредиту № 630 від 23.12.2013 року та Договором наступної іпотеки.

27.03.2017 року між ТОВ «ЮРГРУП» та ОСОБА_2 були укладені договори про відступлення права вимоги за договором кредиту № 630 від 23.12.2013 року та Договором наступної іпотеки. В результаті чого ОСОБА_2 є іпотекодержателем об'єкта незавершеного будівництва - житловий будинок з відсотком готовності 85% площею 1036,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до договору наступної іпотеки від 23.12.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі не виконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. На даний час борг ТОВ «Стиль Нова» становить 6 967 204, 62 грн. У зв'язку з накладенням арешту на майно оскаржуваною ухвалою, порушуються права ОСОБА_2, який є іпотекодержателем арештованого майна, оскільки накладення арешту на предмет іпотеки позбавляє іпотекодержателя можливості звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в ст. 7 Договору наступної іпотеки від 23.12.2013 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника володільця майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слідчим відділом Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42016101040000025 від 18.02.2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Органами досудового розслідування встановлено, що державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Дніпровського району реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві здійснено реєстраційні дії, а саме державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Банро" та зміна керівника товариства, без подання належним чином оформлених рішень загальних зборів учасників товариства та оригіналів установчих документів.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стало відомо, що 03.06.2015 року у зв'язку з вказаними змінами новим учасником товариства та його директором став ОСОБА_6, адреса: АДРЕСА_1, а ТОВ «БАНРО» змінило місце знаходження та на даний час таким місцем є: м. Київ, вул. Фанерна, 4, оф. 307.

13.05.2013 року ТОВ «Престиж парк» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 13.05.2013 року за № 1604 придбало у ТОВ «Банро» об'єкт нерухомого майна, а саме об'єкт незавершеного будівництва - житлового будинку з відсотком готовності 85%, площею 1036.4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

23.12.2013 року ТОВ «Престиж парк» уклало іпотечний договір з ПАТ «Діамантбанк».

Вищевказаний об'єкт нерухомості виступав в якості гарантії щодо виконання взятих ТОВ «Престиж парк» на себе зобов'язань. Разом з тим, відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.03.2017 року щодо об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку з відсотком готовності 85%, площею 1036.4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, стало відомо про факт відступлення права вимоги на користь нового іпотекодержателя з ПАТ «Діамантбанк» на ТОВ «Юргруп». Вказані операції були внесені до державного реєстру приватним нотаріусом ОСОБА_7, при цьому ПАТ «Діамантбанк» жодних вимог на адресу ТОВ «Престиж парк» не надсилав.

27.03.2017 року ТОВ «Юргруп», вищезазначене право вимоги було передано ОСОБА_2 - громадянину Російської Федерації.

06.04.2017 року слідчий Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Гончарук А.П. за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Шевченком П.М. звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотання про накладення арешту на будинок АДРЕСА_2 шляхом заборони відчуження майна.

10.04.2017 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва клопотання слідчого задоволено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 98 цього Кодексу речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42016101040000025, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого Гончарука А.П. та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що існують достатні підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріали провадження, додані до клопотання слідчого, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, колегія суддів приходить до висновку, що незастосування арешту на вказаний об'єкт нерухомого майна може призвести до приховування, пошкодження, зникнення, втрати, знищення речових доказів у кримінальному провадженні, а також їх подальшого незаконного відчуження.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, встановив належну правову підставу, передбачену ч. 1 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказаний об'єкт нерухомого майна, оскільки він, як встановила колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на об'єкт незавершеного будівництва, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання органу досудового розслідування, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено, і не вбачаються такі підстави і зі змісту апеляційної скарги.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга володільця майна ОСОБА_9 з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Шевченком П.М. та накладено арешт на будинок АДРЕСА_2 шляхом заборони відчуження майна - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

Т.В. Росік В.В. Дзюбін В.М. Лашевич

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2334/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Курило А.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Росік Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Росік Т.В.,

суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.,

при секретарі судового засідання Проаспет К.О.,

з участю:

прокурора Вигівського М.І.

представника володільця майна ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Враховуючи, що складання судового рішення у формі ухвали вимагає часу, суд, у відповідності до ч. 2 ст. 376 КПК України, обмежується складанням і оголошенням його резолютивної частини, з складанням повного тексту ухвали не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини судового рішення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Шевченком П.М. та накладено арешт на будинок АДРЕСА_2 шляхом заборони відчуження майна - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

Т.В. Росік В.В. Дзюбін В.М. Лашевич