Ухвала суду № 66338088, 04.05.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу "04" травня 2017 р.

Справа № 320/2975/17-ц

.

УХВАЛА

«04» травня 2017 року суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

ОСОБА_1 у м. Мелітополі за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул.. Шмідта 11 розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору, суд

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору.

Позивачкою при поданні позовної заяви не було сплачено суму судового збору, звільнення від сплати якого обґрунтовувалося положеннями ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Однак, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно дост. 5 Закону України «Про судовий збір», яка містить вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, до яких законом не віднесено осіб, які звертаються до суду із позовами про захист прав споживачів.

Відповідно дост.79 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його оплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом єЗакон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», який регулює питання розміру судового збору, порядок його оплати, повернення і звільнення від сплати.

Суд вважає, щоЗакон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір»є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правові засади справляння збору, встановлює платників, обєкти та розміри ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Судова палата у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України у постанові від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 також зазначала, щоЗакон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір»є спеціальним законом.

З змісту постанови ВСУ від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 вбачається, що за загальними правилами цивільного судочинства (статті79,119,297,328,358 ЦПК України) судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

При цьому судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.

Обовязок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збірце процесуальний обовязок, визначений нормами процесуального права.

Згідно зістаттею 3 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 1 вересня 2015 року були внесені відповідні зміни доЗакону України «Про судовий збір», якими було суттєво змінено ставки судового збору (стаття 4 Закону України «Про судовий збір») та одночасно значно скорочено перелік субєктів, які звільняються від оплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір»у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються де які категорії позивачів.

З 1 вересня 2015 року ця категорія пільговиків звужена. Так, за пунктом 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір»у редакції, яка діє з 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях не звільняються позивачіу справах про захист прав споживачів.

Відповідно до частини третьоїстатті 2 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Наведені норми процесуального права дозволяють сформулювати загальне правило: процесуальні дії мають вчинятися за нормами процесуального закону, чинними на момент вчинення цих дій.

Відповідно до частини четвертоїстатті 2 ЦПК Українизакон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Зазначене правило, закріплене і встатті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, що однозначно розуміється як початок дії закону з моменту набрання ним чинності і припинення з утратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний Суд України Рішенням від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 конкретизував зазначений принцип, указавши, що положення частини першоїстатті 58 Конституції Українищодо «незворотності» дії законів та інших нормативно-правових актів необхідно розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

При цьому суд зазначив, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може передбачатися шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Для процесуального закону це означає, що діє в часі той процесуальний закон, на момент та час дії якого вчиняється процесуальна дія.

Відносно змін устатті 5 Закону України «Про судовий збір»щодо кола осіб, які звільняються від сплати судового збору, це означає, що звуження законом кола осіб, які звільняються від сплати судового збору, не може бути підставою для покладення на цих осіб обов'язку зі сплати судового збору після вчинення процесуальної дії, зокрема після відкриття провадження.

Водночас зазначена норма не передбачає продовження дії прав, які діяли раніше.

Під час вчинення процесуальних дій, які вимагають сплати судового збору (при забезпеченні доказів, при апеляційному чи касаційному оскарженні), пільги зі сплати судового збору мають визначатися на момент вчинення певної процесуальної дії.

З огляду на зазначене можна дійти висновку про те, що процесуальний закон визначає свою дію в часі саме за часом вчинення відповідних процесуальних дій.

За таких умовЗакон України «Про судовий збір»має застосовуватися в редакції, яка дії на момент вчинення певної процесуальної дії.

Таким чином, оскільки на час звернення до суду позивачка, як споживач була виключена з категорії пільгових, то вона не має право на пільги щодо звільнення від оплати судового збору при зверненні до суду із позовом про захист прав споживача.

За таких обставин, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору слід залишити без руху та надати позивачці встановлений законодавством строк для усунення недоліків .

Керуючись ст. ст.2,79 ЦПК України,ст.5 Закону України «Про судовій збір»суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору залишити без руху, надавши позивачу 3-денний строк для усунення недоліків з дня отримання ухвали, інакше заява буде вважатися не поданою та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду ОСОБА_1