Ухвала суду № 66330345, 04.05.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/5192/16-ц 04.05.2017 04.05.2017 04.05.2017

Провадження №22-ц/784/807/17

справа № 489/5192/16-ц

провадження № 22ц/784/807/2017 Головуючий у першій інстанції:Кокорєв В.В.

категорія 20 Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

У Х В А Л А

іменем України

04 травня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

державного виконавця Квашенко С.С.,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2017 року

за позовом

публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (далі ПАТ «Український професійний банк») до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» (далі ТОВ «Укрспецторг Групп»), відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (далі відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Миколаївській області), ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання недійсними протоколу про проведення прилюдних торгів та акту про реалізацію предмета іпотеки,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2016 року ПАТ «УПБ» звернулося з позовом до ТОВ «Укрспецторг Групп», відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Миколаївській області, ОСОБА_4, про визнання недійсними протоколу про проведення прилюдних торгів та акту про реалізацію предмета іпотеки.

Позивач зазначав, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 7 липня 2016 року визнанні недійсними прилюдні торги, які були проведені 26 квітня 2013 року з реалізації предмету іпотеки, а саме будівлі-магазину, загальною площею 314,2 кв.м., розташованої за адресою проспект Миру, 16-В в м. Миколаєві, в межах примусового виконання виконавчого листа виданого 12 липня 2011 року Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ «УПБ» заборгованості за кредитним договором в розмірі 3241393 грн.33 коп.

Проведення публічних торгів здійснювало ТОВ «Укрспецторг Групп». Переможцем торгів став ОСОБА_4

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсними також акт про реалізацію предмета іпотеки на цих прилюдних торгах та протокол проведення цих торгів за правилами ст. 216 ЦК України.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2017 року позов задоволено. Постановлено визнати недійсним Протокол № 15-0171/13(Н)-1 від 26 квітня 2013 року проведення прилюдних торгів по реалізації майна, складений Миколаївською філією ТОВ «Укрспецторг Групп» та ОСОБА_3 державного виконавця від 30 квітня 2013 року про реалізацію предмета іпотеки нежитлової будівлі-магазину, загальною площею 314,2 кв.м., розташованої за адресою проспект Миру, 16-В в м. Миколаєві. Крім того, суд розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, пропуск позивачем позовної давності, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 квітня 2013 року були проведені треті торги з реалізації предмету іпотеки, а саме, будівлі-магазину, загальною площею 314,2 кв.м., розташованої за адресою проспект Миру, 16-В в м. Миколаєві. Проведення публічних торгів здійснювала Миколаївська філія ТОВ «Укрспецторг групп». За результатами торгів складено протокол № 15-0171/13(Н)-1 від 26 квітня 2013 року, який затверджено директором вказаної філії. Переможцем торгів став ОСОБА_4

На підставі вказаного протоколу державним виконавцем складено акт від 30 квітня 2013 року про реалізацію зазначеного предмета іпотеки, який затверджено виконуючим обовязки начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Миколаївській області.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 7 липня 2016 року вказані прилюдні торги визнанні недійсними.

При цьому, суди виходили з того, що прилюдні торги було проведено з порушенням Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в указаному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі Тимчасове положення) та Закону України «Про виконавче провадження», а саме, за ціною, визначеною відповідно до звіту про оцінку майна, який втратив чинність, що є правовою підставою для визнання результатів проведення цих торгів недійсними.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, обставини порушення Тимчасового положення та Закону України «Про виконавче провадження» при проведенні спірних прилюдних торгів від 26 квітня 2013 року встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 7 липня 2016 року, а тому не підлягають встановленню по даній справі.

Стягувач ПАТ «УПБ», посилаючись на зазначені судові рішення про визнання торгів недійсними, поставив питання про визнання недійсними також вказаного протоколу, складеного за результатами цих торгів, та акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 30 квітня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу .

Згідно із ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням, за яким прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення).

Тимчасовим положенням передбачені певні правила проведення прилюдних торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4); по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Зокрема, згідно п. 4.14 під час прилюдних торгів ведеться протокол, який підписується ліцитатором і переможцем торгів і затверджується керівником спеціалізованої організації.

Копії затвердженого протоколу видаються переможцю прилюдних торгів та державному виконавцю у триденний строк з моменту проведення аукціону (п. 4.15).

На підставі вказаного протоколу державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби (п. 6.1). Затверджений акт державний виконавець видає покупцеві і на підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (п. 6.2, 6.4).

Отже, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання на підставі протоколу їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Таким чином, ураховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України).

Необхідно також зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Такий правовий висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі №6-116цс12.

За такого колегія суддів вважає, що Протокол № 15-0171/13(Н)-1 від 26 квітня 2013 року проведення прилюдних торгів по реалізації майна та акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки нежитлової будівлі-магазину від 30 квітня 2013 року, які були оформлені за результатами прилюдних торгів від 26 квітня 2013 року, проведених з порушенням Тимчасового положення та Закону України «Про виконавче провадження», що встановлено судовими рішеннями, є недійсними на підставі ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

При цьому колегія суддів вважає, що такий висновок відповідає способам відновлення порушеного права позивача.

Отже, хоча суд першої інстанції помилково посилався на ст. 216 ЦК України, як на підставу недійсності спірного протоколу та акту, основний висновок суду першої інстанції про задоволення позову, є правильним.

Твердження апеляційної скарги про безпідставність вимог про визнання недійсними спірного протоколу та акту за правилами ст. 216 ЦК України, є необґрунтованими, оскільки неправильне посилання позивача на норми матеріального права, зокрема на ст. 216 ЦК України, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки відповідно до правил ст. 214 ЦПК України обовязком саме суду є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Доводи апеляційної скарги про застосування позовної давності, не можуть прийматись до уваги.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованого), відповідач ОСОБА_4 був обізнаний про розгляд даної справи в суді (а.с. 28). Між тим, будь яких заперечень щодо позову, в тому числі про застосування позовної давності не заявляв.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Зазначений правовий висновок зроблено Верховним Судом України у справі за № 6-780цс15 від 30 вересня 2015 року.

Доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального чи процесуального права, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий І.В.Лівінський

Судді О.О. Данилова

ОСОБА_9