Рішення № 66328105, 05.05.2017, Барський районний суд Вінницької області

125/2505/16-ц

2/125/355/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.05.2017 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.

при секретарі Гоменюк Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позивачі свої вимоги до суду мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла їх мати ОСОБА_4. На день її смерті відкрилася спадщина, як складається з житлового будинку з належними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 3,5212 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області та майнового паю у пайовому фонді КСП «Маяк» с. Підлісний Ялтушків Барського р-ну Вінницької області у розмірі 289 грн. Після смерті матері спадкоємцями першої черги за законом були позивачі та їх брат ОСОБА_5. Позивачі вважають, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли всі разом, оскільки брат ОСОБА_5 проживав в будинку матері, а вони приїжджали з Івано-Франківської області і користувались будинком.

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_5 помер. Після його смерті позивачі звернулись до приватного нотаріуса Барського районного нотаріального округу Мельника О.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті брата. Однак, при відкритті і реєстрації спадкової справи нотаріус повідомив про існування заповіту від 13.02.2014 року, який посвідчений секретарем Підлісноялтушківської сільської ради Барського району, згідно якого спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_7.

Позивачі вважають, що ОСОБА_7 заволодів всім майном їхньої родини, в тому числі і майном померлої ОСОБА_4

Позивачі дізналися про існування заповіту від 09.10.2009 року відповідно до якого ОСОБА_4 заповіла все своє майно сину ОСОБА_5 Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області.

Вважаючи, що заповіт ОСОБА_4 від 09.10.2009 року підписаний не заповідачем а іншою особою, що секретар сільської ради порушила порядок вчинення нотаріальної дії, позивачі просили суд визнати поважними причини пропущення строку позовної давності та поновити строк на звернення до суду за захистом порушених прав; визнати недійсним заповіт від 09.10.2009 року, складений від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5, посвідчений секретарем виконавчого комітету Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області 09.10.2009 року, зареєстрований у реєстрі за №179; визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, які видані від 12.11.2010 р. державним нотаріусом Барської державної нотаріальної контори ім'я ОСОБА_5 на житловий будинок, земельну ділянку та майновий пай у майновому фонді майна КСГП «Маяк» та стягнути понесені судові витрати.

У судовому засіданні представник позивачів адвокат Руденко О.С. збільшив позовні вимоги. Просив суд визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках право власності на належне ОСОБА_4 майно в порядку спадкування за законом, а саме на: будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1; на земельну ділянку площею 3,5212 га розташовану на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області та майновий пай у майновому фонді майна КСГП «Маяк».

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів адвокат Руденко О.С. позовні вимоги підтримали повністю та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області адвокат Мазур О.А. позов не визнала заперечувала проти його задоволення. Заявила клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, яке обґрунтувала тим, що позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відомо про відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 та існування оскаржуваного заповіту на ім'я ОСОБА_5 в 2010 році, про що свідчать їх нотаріально посвідчені відмови від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, які містяться у спадковій справі № 265/2010.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 представника позивачів, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вирішуючи питання про застосування до правовідносин сторін строку позовної давності, виходить із наступного.

24.10.2009 року померла мати позивачів ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про її смерть.

На день її смерті відкрилася спадщина, як складається з житлового будинку з належними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 3,5212 га призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області та майнового паю у пайовому фонді КСП «Маяк» с. Підлісний Ялтушків Барського р-ну Вінницької області у розмірі 289 грн.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв її син ОСОБА_5 відповідно до ст. 1269 ЦК України шляхом подачі 20.04.2010 року нотаріусу заяви про прийняття спадщини № 456. Заведено спадкову справу № 265/2010 державним нотаріусом Барської державної нотаріальної контори.

Скориставшись своїм правом, яке передбачене ст. 1273 ЦК України, позивач ОСОБА_1 відмовилася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 про що подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини, яка посвідчена 10.03.2010 року за реєстром 602.

Скориставшись своїм правом, яке передбачене ст. 1273 ЦК України, позивач ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 про що подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини, яка посвідчена 24.02.2010 року за реєстром 351.

Спадкова справа № 265/2010 містить заповіт від 09.10.2009 року, складений ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5, посвідчений секретарем виконавчого комітету Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області 09.10.2009 року, зареєстрований у реєстрі за №179.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Спадкоємець ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12.11.2010 року видане державним нотаріусом Барської державної нотаріальної контори за реєстром № 1-3644, на житловий будинок з належними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1; свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12.11.2010 року видане державним нотаріусом Барської державної нотаріальної контори за реєстром № 1-3645, на земельну ділянку площею 3,5212 га призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області; свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12.11.2010 року видане державним нотаріусом Барської державної нотаріальної контори за реєстром № 1-3646, на майновий пай у пайовому фонді КСП «Маяк» с. Підлісний Ялтушків Барського р-ну Вінницької області у розмірі 289 грн.

Предметом позову є нерухоме майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пред'являючи позов до Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області позивачі не обґрунтували, які саме, та яким чином, сільська рада порушила їх права та законні інтереси.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цих кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, згідно ст. 60 ЦПК України.

З позову вбачається, що причиною звернення до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів, послужив факт заволодіння ОСОБА_7 всім майном їхньої родини, в тому числі і майном померлої ОСОБА_4 На підтвердження такого твердження позивачами не надано жодного доказу. Натомість, з наданої позивачами до суду інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 77651599 станом на 03.01.2017 року власником житлового будинку з належними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, є ОСОБА_4. Вказана інформаційна довідка спростовує твердження позивачів про заволодіння майном ОСОБА_7 та вказує на те, що ОСОБА_5 не провів державної реєстрації нерухомого майна на своє ім'я після смерті ОСОБА_4

Збільшуючи позовні вимоги в частині визнання права власності на будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1; на земельну ділянку площею 3,5212 га розташовану на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області та майновий пай у майновому фонді майна КСГП «Маяк», позивачі не надали правовстановлюючих документів на вказане майно, не провели їх оцінку станом на день звернення до суду, не сплатити в повному обсязі судовий збір. Не обґрунтованою залишається вимога про визнання права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 адже вказана земельна ділянка не має площі та не предметом спору у дані справі.

На пропозицію суду залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_7, позивачі відмовилися.

На пропозицію суду викликати та допитати особу, яка посвідчувала заповіт, секретаря Підлісноялтушківської сільської ради, позивачі відмовилися.

Вимога про визнання заповіту недійсним може ставитися спадкоємцем, який не відмовлявся від спадщини, претендує та бажає успадкувати спадкове майно.

Посилання позивачів на те, що заповіт підроблений, не має юридичного підґрунтя, оскільки такий факт доводиться вироком суду у кримінальному провадженні, який набрав чинності.

Твердження позивачів про те, що вони дізналися про заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 від 09.10.2009 року після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 року спростовується матеріалами спадкової справи № 265/2010 заведеної державним нотаріусом Барської державної нотаріальної контори у якій містяться нотаріально посвідчені відмови позивачів від спадщини після смерті ОСОБА_4 станом на 2010 рік. Тобто, позивачі не претендували на спадкове майно ОСОБА_4

У позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що при відкритті і реєстрації спадкової справи після смерті ОСОБА_5 нотаріус повідомив їм про існування заповіту ОСОБА_5 від 13.02.2014 року а не заповіту ОСОБА_4 від 09.10.2009 року. Тобто, момент коли позивачі довідалися про порушення свого права не встановлений.

Тому, вимога позивачів про визнання поважними причин пропущення позовної давності та поновлення строку на звернення до суду за захистом порушених прав задоволенню не підлягає, оскільки позивачі не довели жодної такої поважної причини.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, а саме позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1, ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами подано позов до суду 26.12.2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Представник відповідача в судовому засіданні просив суд застосувати строк позовної давності.

Оскільки у суду немає підстав для поновлення строку позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності без поважних на те причин.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати присуджуються стороні, на користь якої ухвалено рішення. Оскільки в задоволенні позову слід відмовити, тому вимога позивачів про стягнення на їх користь судових витрат задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 253-257, 260, 261 ЦК України, ст. 10, 59, 60, 88, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним відмовити за спливом строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення, а неприсутніми особами в той же строк з дня отримання копії рішення, шляхом подачі апеляційної скарги в Апеляційний суд Вінницької області через Барський районний суд Вінницької області.

Суддя: