Ухвала суду № 66323304, 25.04.2017, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/294/16-ц

2/0187/26/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р. Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова І.М., за участю секретаря судового засідання Столяренко Н.П., позивача ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3, представника СТ "Берізка" ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 та її представник адвокат ОСОБА_6, розглянувши в смт Петриківка у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: садівниче товариство ''Берізка'', ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності на будівельні матеріали з яких збудований садовий будинок,-

Обставини справи:

01.04.2016 ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: садівниче товариство ''Берізка'', ОСОБА_5, яким з урахуванням уточнень від 15.04.2016, просила визнати за нею на підставі спільної сумісної власності, право власності на ? частку будівельних матеріалів з яких побудований садовий будинок, який розташований в садовому товаристві "Березка" ділянка №23 в смт Курилівка, Петриківського району Дніпропетровської області з подальшою реєстрацією права власності на обєкт. Свої вимоги мотивує тим, що перебуваючи в шлюбних відносинах з ОСОБА_9, в 1987 році вони отримали в користування в садовому товаристві "Березка" земельну ділянку площею 495 кв.м. під номером 23 на якій збудували для себе садовий будинок. Будинок почали самостійно будувати в 1988 році і закінчили його зведення в 1991 році, що можуть підтвердити також свідки. В 2005 році шлюб між ними розпався. Питання стосовно розподілу не піднімалося, так як вони визначилися, що садовий будинок залишиться їхньому синові ОСОБА_8 Садовим будинком після розлучення у 2005 році користувався ОСОБА_9 та його співмешканка ОСОБА_10 За своє життя ні Позивач, ні її колишній чоловік питанням реєстрації чи введення садового будинку в експлуатацію не займалися. Тому, коли відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_9, її син ОСОБА_8, як спадкоємець, не зміг отримати в спадщину садовий будинок через відсутність правовстановлюючих документів на садовий будинок. Через відсутність правовстановлюючих документів на садовий будинок, через неможливість юридично її синові ОСОБА_8 отримати спадщину, вона вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою. Зазначила, що садовий будинок має такий же не змінений вигляд та розміри як в 1991 році так і на теперішній час.

04.05.2016 ОСОБА_8 був залучений до участі у справі як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору. В своєму позові просив визнати за ним на підставі спадкування, право власності на ? частку будівельних матеріалів з яких був спадкодавцем побудований садовий будинок, який розташований в садовому товаристві "Березка" ділянка №23 в смт. Курилівка, Петриківського району Дніпропетровської області, з подальшою реєстрацією права власності на обєкт. Свої вимоги мотивує тим, що спірний будинок власноручно ще в 1991 році збудували його батьки, ОСОБА_9 та ОСОБА_1, які на той час перебували в зареєстрованому шлюбі і були між собою подружжям. Після розірвання між ними шлюбу, питання стосовно розподілу не піднімалося, так як вони визначилися, що садовий будинок залишиться йому. Після смерті батька відкрилася спадщина зокрема на вказаний будинок. Оскільки він є єдиним спадкоємцем першої черги він звернувся до нотаріальної контори, щоб отримати спадщину. Однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок йому було відмовлено в отриманні свідоцтва на спадщину. Оскільки будинок будувався його батьками, тому будівельні матеріали є спільною сумісною власністю. Отже, вважає, що йому як спадкоємцю першої черги належить право власності в порядку спадкування на будівельні матеріали з яких побудований будинок.

18.05.2016 третьою особою ОСОБА_5 подано заперечення щодо первісного позову та позову ОСОБА_8, а також заяву про застосування строку позовної давності до позову ОСОБА_1, так як шлюб між нею та ОСОБА_9 розірвано 21.11.2005, останній помер 14.07.2014, а з позовом звернулася лише у квітні 2016. В своїх запереченнях ОСОБА_5 вказує, що вона проживала з ОСОБА_9 близько 20 років без реєстрації шлюбу. За життя останній переоформив на неї земельну ділянку №23 в КСТ "Берізка". Починаючи з 2009 року вона за свій рахунок здійснила такі види робіт по садовому будинку: заміна електропроводки, установка електророзеток, вимикачів і приладів електроосвітлення, установка електрощита і підключення електрощитового устаткування, прокладка електрокабеля до господарського блоку в траншеї, підведення води в будинок, прокладка каналізації, установка сантехнічного устаткування. Проте до смерті ОСОБА_9 не встиг належним чином оформити право власності на садовий будинок. У 2015 році нею було отримано технічний паспорт на садовий будинок, що знаходиться на земельній ділянці №23 в садовому товаристві "Берізка" в смт Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області, згідно якого садовий будинок разом із госпблоком побудовані у 2013 році. Вказані обставини вже були встановлені в рішенні апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2016 року. Також звертає увагу, що а ні Позивач, а ні ОСОБА_8, не вказують, на які саме будівельні матеріали слід визнати право власності. Доказів, які б підтверджували купівлю будівельних матеріалів подружжям за час спільного проживання не надано. Так само, є не обґрунтованими вимоги ОСОБА_8, оскільки ним не доведено, які саме будівельні матеріали є обєктом спадкування та чи придбавалися вони спадкодавцем.

Позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити, перед судовими дебатами зазначили, що клопотання про уточнення позову відсутні.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору також підтримав первісний позов та позов його довірителя, та перед судовими дебатами зазначив, що клопотання про уточнення позову відсутні.

Відповідач ОСОБА_7 селищна рада Петриківського району Дніпропетровської області позов ОСОБА_1 визнала в повному обсязі, просили розглядати справу за їх відсутності.

Треті особи, представник СТ ''Берізка'' проти позовів заперечувала. ОСОБА_5 та її представник проти позовів також заперечувала, просила в їх задоволенні відмовити повністю, а до первісного позову застосувати строки позовної давності.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, заслухавши свідків, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

встановив:

Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України, зокрема обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При розгляді цивільної справи №187/640/15-ц за позовом ОСОБА_8 до СТ "Берізка", ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_1, Реєстраційна служба Петриківського районного управління юстиції в Дніпропетровській області про визнання права власності на садовий будинок розташований на ділянці №23 в СТ "Берізка" в порядку спадкування за законом, у рішенні апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2016, яким в задоволенні позову відмовлено, та яке набрало законної сили були встановлені такі обставини.

За життя ОСОБА_9 з 04.09.1971 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, відомості про розірвання якого внесено 21.11.2005. Під час шлюбу, у них народився син ОСОБА_8 (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору).

В судому засіданні під час розгляду даної справи Позивач зазначила, що судове рішення про розірвання шлюбу було винесено у 1994 році, при цьому копію рішення надано не було.

Також під час розгляду цивільної справи №187/640/15-ц встановлено, що ОСОБА_9, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1, вступив у садове товариство "Березка", що зареєстроване 12.06.1987 та знаходиться в смт Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області, і отримав у користування земельну ділянку за №23 площею 495 м.кв., на якій було розпочато будівництво будинку.

Згідно державного акту на право колективної власності на землю від 29.05.1998 року КСТ "Берізка" на праві колективної власності належить земельна ділянка площею 6,7252 га, для ведення колективного садівництва, що розташована в смт Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області; до списку громадян-членів товариства, що додається до акту, внесено дані ОСОБА_9

У виписці з протоколу №133 засідання правління КСТ "Березка" від 10.11.2012, зазначено, що правління розглянуло заяву ОСОБА_9 та постановило переоформити ділянку №23 в КСТ "Березка" з ОСОБА_9 на його співмешканку - ОСОБА_5

Станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вищевказана земельна ділянка у приватній власності не перебувала. Окрім цього під час розгляду цивільної справи № 187/586/16-ц, рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03.11.2016, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.03.2017, відмовлено у позові ОСОБА_8 до ОСОБА_7 селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, третіх осіб: Відділу Держгеокадастру у Петриківському районі, СТ "Берізка", Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори , ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0471 га для ведення індивідуального садівництва, яка розташована на території ОСОБА_7 селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області в СТ "Берізка", у порядку спадкування після померлого ОСОБА_9

14.07.2014 ОСОБА_9 помер. Протягом шести місяців після його смерті із заявами про прийняття спадщини до Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори звернулись ОСОБА_8 та ОСОБА_5

Постановою державного нотаріуса Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори від 28.04.2015 ОСОБА_8 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_9, з підстав відсутні правовстановлюючих документи на спадкове майно.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 24, ст. 25, ч. 1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Аналогічно ці правовідносини врегульовані Сімейним кодексом України.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України.

Як встановлено судом, ОСОБА_9 з 04.09.1971 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, відомості про розірвання якого внесено 21.11.2005. Як зазначила Позивач шлюб було розірвано в судовому порядку ще в 1994 році. Після розірвання шлюбу, питання стосовно розподілу не піднімалося, так як вона та ОСОБА_9 визначилися, що садовий будинок залишиться їхньому синові ОСОБА_8

Згідно із ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК України).

Однак, заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою, не стороною у справі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, ч. 3 ст. 35 ЦПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами осіб, які беруть участь у справі; при цьому права сторони, визначені, зокрема, ст. 31 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис ст. 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

У своєму рішенні апеляційний суд Дніпропетровської області у справі №187/640/15-ц вказав, що співмешканка спадкодавця ОСОБА_5 (третя особа у даній справі) до цього часу не зверталась до суду із вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення; враховуючи, що заповіт на імя ОСОБА_5 не складався, - вказана громадянка не має статусу спадкоємця за законом чи за заповітом після смерті ОСОБА_9 Належним відповідачем є відповідна територіальна громада, яка до участі у справі місцевим судом не залучалась.

Таким чином, заява третьої особи про застосування строку позовної давності не може бути взята до уваги судом та відповідно оцінка цим обставинам судом не надається.

Виходячи з аналізу вказаних норм, Позивач має право на частку у спільному майні подружжя, які за загальним правилом є рівними.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 ст. 1220 ЦК України передбачено відкриття спадщини внаслідок смерті особи та часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до положень статей, ст.ст. 1261, 1233, 1268 ч.2 та 5, 328 ч. 2 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, ОСОБА_8 є спадкоємцем першої черги за законом на майно померлого ОСОБА_9

Відомостей, що ОСОБА_5 зверталась до суду із вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення на час розгляду даної справи суду не надано.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі цього будівництва (створення майна).

При цьому, суд зауважує, що визнаючи право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (поіменувати) ці матеріали чи обладнання, тобто конкретизувати їх.

В матеріалах справи міститься технічний паспорт, який виготовлено 22.05.2015, на садовий (дачний) будинок, що знаходиться на ділянці №23 в садовому товаристві "Берізка" в смт. Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області, згідно яким на вказаній земельній ділянці площею 495 м.кв. розташовані: садовий будинок А-1, мансарда м\с (1 кухня, 2 літня кімната, 3 літня кімната у мансарді), ганок, госпблок Б-1, свердловина №1, ворота №2, огорожа №3, тротуари І, ІІ. Вказаний садовий будинок і госпблок побудовані у 2013 році. Як пояснила в судовому засіданні інженер з технічної інвентаризації ОСОБА_11, яка виконала технічний паспорт, вказана дата записана зі слів замовника.

Під час розгляду даної справи, судом за клопотанням Позивача проведено судову будівельно-технічну експертизу, за висновком якої при дослідженні конструктивних елементів садового будинку літ А-1 з мансардою, господарського блоку літ Б-1, вбиральні, огороджувальних споруд (ворота №2, №3), будівельних матеріалів, які використанні в процесі зазначеного будівництва на земельній ділянці № 23 садового товариства "Берізка", розташованого на території селища Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області, період будівництва садового будинку, господарського блоку та споруд №2,3 складає понад 20 років з часу дослідження судового експерта. Експерт припускає, що при інженерних методах визначення технічного стану будівельних конструкцій будівель та споруд можуть бути виявлені такі їх дефекти, які будуть свідчити про більші (або менші) значення фізичного зносу. Але таке обстеження можуть проводить тільки спеціалізовані організації, які мають відповідні прибори і які отримали ліцензію на право проведення таких робіт. Визначити роки будівництва обєктів дослідження та кількість будівельних матеріалів неможливо у звязку з відсутністю технічної документації на ці обєкти (довідок БТІ, проектно-кошторисної документації на будівництво садового будинку, договорів на виконання будівельних робіт, актів здачі-приймання виконаних будівельних робіт, документів, які підтверджують закупівлю будівельних матеріалів для будівництва та інше).

В спростування доводів позовів, ОСОБА_5 вказала, що нею за 20 років співжиття з ОСОБА_9 проводилися роботи з будівництва в будинку, який розташований в СТ "Берізка". Також нею долучено договір про надання послуг (т.1 а.с. 118-119), згідно яким станом на 14.05.2009 рік між Замовником (ОСОБА_10) та Виконавцем (ПП ОСОБА_12З.), останній надає Замовнику такі послуги: заміна електропроводки на дачі в СТ "Берізка" ділянка №23; установка електророзеток, вимикачів і приладів електроосвітлення; установка електрощита і підключення електрощитового устаткування; прокладка електрокабеля до госпблоку в траншеї; підведення води в будинок; прокладка каналізації; установка сантехнічного устаткування.

Відповідно до ОСОБА_3 виконаних робіт від 08.07.2009, 17.06.2009 та 06.08.2009 (т.1 а.с. 118-119) вище зазначені роботи виконані в повному обсязі та сплачені (квитанції прибуткових касових Ордерів №43 №58).

У своєму висновку експерт зазначив, що можливо будівництво обєктів дослідження, а саме: влаштування фундаментів, мурування стін, улаштування перекриттів, підлог, вікон, дверей, даху та покрівлі, штукатурних робіт, оздоблення стін, в тому числі, декором під цеглу, улаштування сходів, тощо, виконувалось до 2009 року. Наведений перелік виконаних робіт ОСОБА_10 (т.1 а.с. 111-114) починається з 2009 року, виконання цих робіт можливо при умові наявності основних будівельних конструкцій будівель та споруд. В садовому будинку в прим. 1-1 дійсно наявні сліди пожежі на стіні, внаслідок чого можливо припустити, що проводилась заміна електропроводки, установка електророзеток, вимикачів, і приладів електроосвітлення, тобто проведено інженерне обладнання будинку системами електрозабезпечення, водопостачання, каналізацією (зливом), що в технічному паспорті станом на 2015 рік, крім електрики, не зазначено, але відповідно до ОСОБА_3 виконаних робіт від 08.07.2009, 17.06.2009 та 06.08.2009 (арк. 118-119) вище зазначені роботи виконані в повному обсязі та сплачені у 2009 році.

Технічної документації, яка б стосувалася предмет спору (довідок БТІ, проектно-кошторисної документації на будівництво садового будинку, договорів на виконання будівельних робіт, актів здачі-приймання виконаних будівельних робіт, документів, які підтверджують закупівлю будівельних матеріалів для будівництва та інше), а ні Позивачем, а ні третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору суду не надано.

Надані Позивачем довідки про заробітну плату з лютого 1990 року по грудень 1992 року, про погашення кредиту на будівництво садового будинку, фотографії, копія трудової книжки не можуть бути покладені в основу наявності прав на будівельні матеріали та беззаперечно свідчити про таке право.

Так само, не можуть бути допустимими доказами покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, оскільки зазначені особи не є фахівцями в сфері будівництва, постійно під час зведення будинку присутніми вони не були. Окрім цього, свідки з боку ОСОБА_5 зазначали протилежне. Також суд, враховує, що свідки учасників судового розгляду відповідно між собою є добрими знайомими, підтримують гарні стосунку.

Визнання права власності на частку будівельних матеріалів без визначення їх найменувань, з огляду на заперечення з боку учасників судового розгляду, відсутність точної дати проведення тих чи інших робіт, що унеможливлює визначити кому саме належали ті чи інші будівельні матеріали, використані при будівництві садового будинку та господарських будівель, призведе до порушення прав як сторін, так і інших учасників судового розгляду, тим самим суд не зможе дотриматися приписів ст. 41 Конституції України, а саме непорушність права приватної власності.

Таким чином, оскільки у суду відсутні дані щодо конкретної дати побудови будинку та господарських блоків; Позивачем та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, не конкретизовано будівельні матеріали, на які слід визнати право власності, не надано доказів, придбання визначених будівельних матеріалів подружжям, в тому числі окремо померлим ОСОБА_9, в задоволенні позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_8 слід відмовити за недоведеністю.

Інші доводи сторін висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд на підставі ст. 174 ЦПК України не приймає до уваги визнання позову відповідача.

Оскільки в позові відмовлено, за відсутності клопотань від інших учасників про розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, такий розподіл не здійснюється. Також, хоча вартість будинку визначено 128083 грн., суд не вбачає підстав для додаткового стягнення судового збору, оскільки вказана сума відображає загальну вартість будинку, тоді як позивач та третя особа предявили вимоги щодо визнання права власності на будівельні матеріали, які не були конкретизовані.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_8, який заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено та підписано 03.05.2017.

Суддя ОСОБА_18