Рішення № 66320796, 26.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/8035/16-ц Головуючий у 1-й інстанції - Миколаєць І.Ю.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/4362/2017 Доповідач - Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1- ОСОБА_2 та апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2017 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано порушеним немайнове благо ОСОБА_3, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, у інформації, яка поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 на персональній сторінці у соціальній мережі Facebook з доменним ім'ям ІНФОРМАЦІЯ_2

«Посмотрите-ка на упыря. Вот джип ОСОБА_5 - сотрудника СБУ, который винтил нашего коллегу ОСОБА_6 из программы «ІНФОРМАЦІЯ_3». Пока по ОСОБА_5 идет проверка, чувак спокойно ездит на работу. В машине весь набор перекрасившегося коррупционера: патриотичный флаг и семки. Много семок. Джип, семки - очень нужны в этой работе. Иначе, в преступную среду не внедришься. А внедрившись, ему оттуда уже и выбираться не хочеться. Оборотни, мля».

Зобов'язано ОСОБА_1 розмістити на його персональній сторінці в соціальній мережі Facebook з доменним ім'ям ІНФОРМАЦІЯ_4 не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням законної сили резолютивну частину даного рішення (без зазначення персональних даних осіб щодо місця реєстрації та реєстраційний номер облікової картки платника податків).

В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1- ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, а саме залишити в силі рішення суду в частині задоволених позовних вимог, а також задовольнити позовні вимоги: зобов'язати ОСОБА_1 видалити недостовірну та таку, що порушує особисті немайнові права та завдає шкоди діловій репутації позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 року на власній сторінці у соціальній Інтернет - мережі Facebook ОСОБА_1 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 у наступний день з моменту набуття рішенням законної сили; стягнути з відповідача на користь позивача 47 720 грн. моральної шкоди; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений при зверненні до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги відповідача заперечив.

Представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги позивача заперечив.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

ОСОБА_3 звернувся з позовом щодо визнання недостовірною та такою що порушує особисті немайнові права та завдає шкоди його діловій репутації інформацію, яка поширена ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року на його власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Fecebook («Фейсбук») за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 наступного змісту: «Посмотрите-ка на упыря. Вот джип ОСОБА_5 - сотрудника СБУ, который винтил нашего коллегу ОСОБА_6 из программы «ІНФОРМАЦІЯ_3». Пока по ОСОБА_5 идет проверка, чувак спокойно ездит на работу. В машине весь набор перекрасившегося коррупционера: патриотичный флаг и семки. Много семок. Джип, семки - очень нужны в этой работе. Иначе, в преступную среду не внедришься. А внедрившись, ему оттуда уже и выбираться не хочеться. Оборотни, мля». В позовній заяві просить також зобов'язати ОСОБА_1 припинити поширювати та видалити з власної сторінки у Fecebook вищезазначену нформацію; зобов'язати ОСОБА_1 спростувати вищезазначену інформацію шляхом повідомлення на власній сторінці у Fecebook про ухвалене рішення та опублікувати на власній сторінці текст резолютивної частини рішення на наступний день з моменту набуття ним законної сили, а також стягнути з ОСОБА_1 на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 47720,00 грн. та сплачений судовий збір.

Позивач недостовірною вважає наступну інформацію:

-«Вот джип ОСОБА_5», тобто належність позивачу автомобіля, хоча автомобіль зображення якого міститься на сторінці відповідача йому не належить;

-«который винтил нашего коллегу ОСОБА_6 из программы «ІНФОРМАЦІЯ_3», тобто вчиняв правопорушення проти третьої особи, хоча ніяких правопорушень з його сторони відносно такої особи не вчинялось;

-«Пока по ОСОБА_5 идет проверка», вважає недостовірною інформацією, оскільки ніяких перевірок відносно позивача не проводилось;

-«перекрасившегося коррупционера», відсутність існування підстав, за яких можна б було стверджувати про визнання в його діях корупційної складової;

-«Джип, семки - очень нужны в этой работе. Иначе, в преступную среду не внедришься. А внедрившись, ему оттуда уже и выбираться не хочеться», у даному випадку недостовірною вважає інформацію про те, що позивач перебуває у злочинній спільноті, вчиняє злочини і така злочинна спільнота ідентифікується відповідачем вийнятково через асоціацію з професійною приналежністю позивача.

Інформацією, яка порушує особисті немайнові права позивача вважає:

-«Посмотрите-ка на упыря», даний вислів вважає порушенням норм моралі, етики та спрямоване на порушення його честі та гідності;

-«чувак», вважає застосоване до нього слово принизливим для честі, гідності, а також до його ділової репутації в контексті професійної приналежності особи;

«Оборотни, мля» таке формулювання направлене саме на позивача саме по собі є принизливим та таким, що порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 на його персональній сторінці у соціальній мережі Facebook з доменним ім'ям ІНФОРМАЦІЯ_4 було поширено інформацію наступного змісту: «Посмотрите-ка на упыря. Вот джип ОСОБА_5 - сотрудника СБУ, который винтил нашего коллегу ОСОБА_6 из программы «ІНФОРМАЦІЯ_3». Пока по ОСОБА_5 идет проверка, чувак спокойно ездит на работу. В машине весь набор перекрасившегося коррупционера: патриотичный флаг и семки. Много семок. Джип, семки - очень нужны в этой работе. Иначе, в преступную среду не внедришься. А внедрившись, ему оттуда уже и выбираться не хочеться. Оборотни, мля».

Нижче, під текстовим повідомленням відповідачем розміщено три фотографії автомобіля НОМЕР_1: номеру автомобіля, внутрішньої передньої частини автомобіля, салону автомобіля з відкритим пакетиком насіння.

Факт про те, що дане інформаційне повідомлення вподобали 2812 користувачів Інтернет - мережі Facebook, і 392 кристувачі розмістили (поширили) його на своїх персональних сторінках відповідачем визнається та не спростовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 201 ЦК Україниособистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 269 ЦК України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Пунктом 15 цієї Постанови роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Пунктом 19 зазначеної Постанови встановлено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Стосовно спростування недостовірної інформації поширеної ОСОБА_1 на його персональній сторінці у соціальній мережі Facebook з доменним ім'ям ІНФОРМАЦІЯ_4

«Вот джип ОСОБА_5», суд дійшов висновку, що даний фрагмент ані недостовірна інформація, ані оціночне судження. Суду були надані докази, що ОСОБА_3 користується автомобілем НОМЕР_1 про що свідчать матеріали програми «ІНФОРМАЦІЯ_6». Один лише факт використовування будь-особою будь-якого автомобіля можна пов'язувати із належністю (правом користування) цього автомобіля цій особі. І допустимо пов'язувати належність автомобіля особі, яка його використовує, навіть у випадку, коли автомобіль належить на праві власності іншій особі, зокрема дружині такої особи.

Фрагмент «который винтил нашего коллегу ОСОБА_6из программы «ІНФОРМАЦІЯ_3», суд не вважає ані недостовірною інформацією, ані оціночним судженням. Суду незрозуміло слово «винтил». Але якщо припустити, що воно означає затримання журналіста ОСОБА_6 та знімальної групи телевізійної програми «ІНФОРМАЦІЯ_3», у якому брав участь позивач, то відповідачем надані відповідні докази, які підтверджують цей факт.

Фрагмент «Пока по ОСОБА_3 идет проверка».

Позивач стверджує, що жодної перевірки стосовно його професійної діяльності не здійснювалось. Відповідач пов'язує даний фрагмент із заявою голови СБУ ОСОБА_7 про проведення перевірки відносно вищазазначеного факту затримання журналістів працівниками СБУ. В цій частині суд дійшов висновку, що даний фрагмент ані недостовірною інформацією, ані оціночним судженням не являється, оскільки відповідачем надані відповідні докази, які підтверджують цей факт.

Фрагменти «перекрасившегося коррупционера», а також «Джип, семки - очень нужны в этой работе. Иначе, в преступную среду не внедришься. А внедрившись, ему оттуда уже и выбираться не хочеться», суд вважає оціночними судженнями відповідача.

На підставі вище встановленого суд дійшов висновку, що вищезазначені оціночні судження принижують честь, гідність позивача, а також мають негативний вплив на його ділову репутацію.

Крім того, суд дійшов висновку, що фрагменти де позивач називається «упирем» та прирівнюється до «оборотнів» також принижують честь, гідність позивача, а також мають негативний вплив на його ділову репутацію, а тому позовні вимоги задовольнив частково.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонипосилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давностітощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторінвипливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позовзадовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілитиміж сторонамисудові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 214 ЦПК України).

Конституція Українивизнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. 3, 28).

Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Тобто, суд першої інстанції встановивши, що частина інформації, яка поширена відповідачем на його персональній сторінці у соціальній мережі Facebook щодо позивача не є ані недостовірною інформацією, ані оціночним судженням, а в частині є оціночним судженням відповідача, і в цій частині колегія суддів погоджується з висновком суду, дійшов помилкового висновку, що оціночні судження принижують честь, гідність позивача та мають негативний вплив на його ділову репутацію, в той час, як відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй

законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Суб'єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною. Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів встановлюються законами України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства» та іншими.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при поширенні інформації стосовно публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Оскільки позивач займає публічну посаду, суд першої інстанції мав взяти до уваги роз'яснення викладені у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України.

Крім цього, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.

У рішенні від 07.02.2012 року «Аксель Спрінгер проти Німеччини» Європейський Суд з прав людини вказав, що «приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується.

Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. (Рішення у справі «Гендісайд проти Сполученого Королівства» від 7 грудня 1976 року).

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги позивача колегія суддів не приймає до уваги, та вважає, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1- ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2017 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий Судді