Ухвала суду № 66318904, 04.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3192/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

04 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2017 року в адміністративній справі за позовом компанії Textra Limburg GmbH до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України про визнання дій протиправним, скасування наказу,

ВСТАНОВИВ

Компанія Textra Limburg GmbH звернулась до суду з позовом про визнання протиправними дій Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України щодо складання та направлення на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України подання №14/1/3-4847 від 01 листопада 2016 року в частині включення позивача до переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосовувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Позивач просив також скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 33 від 13 січня 2017 року в частині застосування до нього спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Також, позивачем подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 33 від 13 січня 2017 року у спірній частині.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2017 року клопотання про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Зупинено дію наказу Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 13 січня 2017 року № 33 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності» в частині застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» до набрання законної сили рішенням суду у справі.

В апеляційній скарзі Міністерство економічного розвитку і торгівлі України посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 02 червня 2016 року між Textra Limburg GmbH та товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс Стандарт» укладено контракт купівлі-продажу №2/TL/16. За умовами якого позивач зобов'язався передати покупцю продукцію згідно з фактурою (товар). На виконання вказаного контракту позивач поставив ТОВ «Фенікс Стандарт» одяг, взуття та інші текстильні товари, що були у використанні.

13 січня 2017 р. Міністерством економічного розвитку та торгівлі України видано № 33 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності».

Згідно цьому наказу за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у 40-денний строк з дня набрання ним чинності застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режими ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності, зазначених у додатку до наказу, у тому числі і до компанії Textra Limburg GmbH.

Відповідно до частини першої ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, підставами для забезпечення позову є очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливість або значне ускладнення захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Задовольняючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у разі реалізації спірного наказу компанія Textra Limburg GmbH зобов'язана буде отримувати разові (індивідуальні) ліцензії на здійснення кожної окремої операції та сплачувати державний збір за їх видачу, що ускладнить комерційні відносини із контрагентами позивача.

Абзац 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-XII визначає, що зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

За змістом статті 16 названого Закону ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів. У разі порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності порядку здійснення такої діяльності, встановленого цим Законом або іншими законами України, до нього може бути застосовано індивідуальний режим ліцензування відповідно до статті 37 цього Закону.

Статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності може бути застосована спеціальна санкція у вигляді застосування індивідуального режиму ліцензування. Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Із наведеного випливає, що застосування індивідуального режиму ліцензування не має наслідком зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому, сплата передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 524 від 21 квітня 1998 р. державного збору за видачу разових (індивідуальних) ліцензій на здійснення зовнішньоекономічної операції у розмірі 0,2 відсотка вартості товарів не є шкодою в розумінні КАС України, очевидна небезпека заподіяння якої може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Фактично, суд попередньої інстанції, не вирішивши питання про наявність порушень у діяльності компанії Textra Limburg GmbH та про законність спірного наказу, надав позивачеві можливість здійснювати господарські операції без надання індивідуального дозволу, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Таким чином, у даній правовій ситуації у суду попередньої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Оскільки ухвалене судове рішення не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, то воно підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Керуючись статтями 160, 199, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2017 року скасувати та прийняти нову ухвалу.

У задоволенні клопотання компанії Textra Limburg GmbH про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 04 травня 2017 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.