Постанова № 66317281, 25.04.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2017 р. Справа №805/5046/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Час прийняття постанови: 11 година 25 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

прокурора Буяновського В.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом заступника керівника Краматорської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Норд» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

встановив:

21 грудня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов заступника керівника Краматорської місцевої прокуратури Донецької області (далі прокурор) в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі позивач або УПФУ) до публічного акціонерного товариства «Норд» (далі ПАТ «Норд»), в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24 квітня 2017 року, прокурор просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1 і Списком № 2, за період з серпня по вересень 2016 року у сумі 327 639,58 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор зазначив, що ПАТ «Норд» є страхувальником і щомісяця має відшкодовувати суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах його колишнім працівникам.

На час звернення до суду за період з серпня по вересень 2016 року ПАТ «Норд» мало заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1, у сумі 62 459,92 грн., за Списком № 2 у сумі 265 179,66 грн., а разом 327 639,58 грн.

Посилаючись на п. п. 6.4, 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція), ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі ОСОБА_2 № 1788), п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі ОСОБА_2 № 1058), п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі ОСОБА_2 № 400/97-ВР) прокурор просив задовольнити позов (том 1 а.с. 5-15, том 3 а.с. 160-161).

Позивач УПФУ підтримав заявлені прокурором вимоги, про що надав письмові пояснення (том 3 а.с. 110-111, 164-165, 169-173).

Відповідач ПАТ «Норд» позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

За твердженням відповідача, аналіз правових норм, що містяться у п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, п. п. «а», «б»-«з» ст. 13 Закону № 1788, абз. 4 п. 1 ст. 2, абз. 6 ч. 9 ст. 2 Закону № 400/97-ВР, п. п. 6.4, 6.5, 6.8, 6.10 п. 6 Інструкції, дозволяє дійти висновку, що суми відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій є податком, а підприємства та організації його платниками.

Законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, які регламентують відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, прийняті до початку проведення антитерористичної операції, а тому не враховують особливості здійснення господарської діяльності в умовах її проведення.

Відповідач доводив, що не має можливості виконувати свої зобовязання, в тому числі відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, внаслідок настання для нього обставин непереборної сили (форс-мажору), що засвідчено сертифікатом Торгово-промислової палати України.

На цих підставах відповідач стверджував, що заборгованість, стягнення якої є предметом спору, підлягає визнанню безнадійною відповідно до положень абз. «ж» п. п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Відповідач стверджував, що УПФУ взагалі не має повноважень вимагати відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, оскільки відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за ст. 1 Закону № 1058 не є страховим внеском. Як наслідок, стягнення такого відшкодування перебуває поза межами повноважень органів Пенсійного фонду України.

Відповідач доводив, що Законом № 1058 відшкодування виплаченої пенсії, призначеної на пільгових умовах, не віднесено до складу внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Та обставина, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону № 1788, до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, є обєктом оподаткування збором на загальнообовязкове державне пенсійне страхування (поряд із іншими виплатами на користь найманих працівників) не відносить зазначені витрати до кола загальнообовязкових платежів.

Відповідач відзначав, що Прикінцевими положеннями Закону № 1058 установлено, що зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 15 Прикінцевих положень Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовують в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Водночас, ч. 2 ст. 13 Закону № 1788, яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до п. п. «б»-«з» цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, в розмірі 50% по пенсіях, призначених у 1991 році, 60% - у 1992 році, 70% - у 1993 році, 80% - у 1994 році, 90% - у 1995 році, 100% - з 1996 року, була виключена відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17 лютого 2000 року № 1461-ІІІ.

На цих підставах відповідач стверджував, що в момент прийняття Закону № 1058, ОСОБА_2 № 1788 не передбачав обовязку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі ст. 13 Закону № 1788, що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статуту загальнообовязкового платежу.

Відповідач доводив, що за приписами п. п. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 особам, зазначеним в абзаці першому цього підпункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покривання витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, однак в момент прийняття Закону № 1058 ОСОБА_2 № 1788 не передбачав обовязку відшкодування пільгових пенсій за Списком № 2.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до п. п. «в»-«е» та «ж» ст. 13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2015 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2015 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

Отже, абз. 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 прямо визначено обовязок відповідача стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_3 того, відповідач вважав, що позивачем не доведена правильність визначення порядку пенсійного забезпечення за п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058.

Ст. 13 Закону № 1788 передбачає, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається ст. 100 цього Закону.

За правилами ст. 100 Закону № 1788 особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсій в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсій відповідно до ст. 12, знижується пропорційно наявного трудового стажу в порядку, передбаченому ст. ст. 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Таким чином, за змістом наведених норм саме датою введення в дію Закону № 1788 визначається порядок пенсійного забезпечення та призначення пенсій. Закон № 1788 введено в дію в частині норм, що стосується призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення Закону в дію з 01 січня 1992 року постановою Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року № 1931-ХІІ.

До введення в дію Закону № 1788 пенсійне забезпечення було врегульовано п. п. 16, 91-92 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590.

Вказані норми Положення № 590 містять посилання на переліки робіт з шкідливими умовами праці, що затверджені Радою Міністрів СРСР.

Так, постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах».

Згодом на виконання вимог ст. 14 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» Кабінет Міністрів України постановою від 26 січня 1991 року № 10 «Про затвердження списків виробництв, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» затвердив Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими та тяжкими умовами праці, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, а також запроваджено застосування такого списку з урахуванням атестації робочих місць.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених п. п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у п. п. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону № 1788 до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058.

Відповідно до ст. 13 Закону № 1788 порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається ст. 100 цього Закону.

З огляду на викладене відповідач стверджував, що фактично особи вже працювали на роботах із шкідливими умовами праці станом на день введення в дію Закону № 1788, а тому порядок призначення їм пенсій мав визначатися ст. 100 цього Закону, тобто підстави для призначення пенсій за п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону № 1788 були відсутні.

Як наслідок, застосування до спірних правовідносин п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 є протиправним.

З урахуванням наведеного відповідач просив відмовити в позові (том 1 а.с. 105-111, том 3 а.с. 73-74, 104-108).

Про дату, час і місце судового розгляду особи, які беруть участь у справі, повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив.

На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглянута за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надали пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, просили задовольнити позов.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Норд» (ідентифікаційний код 13533086) зареєстроване як юридична особа 15 червня 1993 року, про що 09 серпня 2004 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 266 120 0000 000250; в стані припинення не перебуває.

Як страхувальник ПАТ «Норд» перебуває на обліку в УПФУ за реєстраційним номером 05-20-05-0073.

Ці обставини встановлені на підставі відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1 а.с. 17-26), довідки Управління статистики у м. Краматорську від 24 червня 2016 року № 04-20-3/194-22 (том 1 а.с. 27) та картки страхувальника з ІКІС ПФУ: «Відомості з реєстру страхувальників» (том 1 а.с. 28).

Колишні працівники ПАТ «Норд» ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 перебували на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримували пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком № 1, що підтверджено протоколами (розпорядженнями) про призначення пенсії з розрахунком трудового стажу та виданими відповідачем довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (том 1 а.с. 128-162, том 2 а.с. 245-247).

Колишні працівники ПАТ «Норд» ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_3, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_64 перебували на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримували пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком № 2, що підтверджено протоколами (розпорядженнями) про призначення пенсії з розрахунком трудового стажу та виданими відповідачем довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (том 1 а.с. 122-127, 163-172, том 2 а.с. 26-40, 42-43, 47-52, 55-56, 60-64, 76, 78, 80, 85-86, 90-93, 95-98, 101-105, 108-111, 116-119, 122-123, 128-131, 133-138, 143, 145, 147, 150, 152-153, 163-165, 167-169, 172-174, 176-180, 190-197, 200-202, 205, 210-211, 214-215, 228-229, 232-233, 236-239, том 3 а.с. 1-8, 31-34, 37-38, 45-49, 64, 96-101, 146-148, 150-152, 154-155).

В серпні-вересні 2016 року органи Пенсійного фонду України здійснювали нарахування та виплату пенсії, призначеної колишнім працівникам ПАТ «Норд» за Списком № 1 і № 2, про що свідчать особові рахунки, довідки про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії, списки на зарахування пенсії на поточні рахунки тощо (том 1 а.с. 176-208, том 2 а.с. 24, 41, 44, 46-47, 59, 77, 79, 81, 89, 99-100, 112-113, 124, 132, 139, 142, 144, 146, 151, 154-157, 166, 170, 181-186, 188-189, 203-204, 206-209, 216-219, 222-223, 240-241, том 3 а.с. 9-27, 50-61, 65-70, 89-95, 149, 153, 156).

Відповідно до повідомлення від 02 серпня 2016 року № 16966/05 у серпні 2016 року ПАТ «Норд» мало відшкодувати органам Пенсійного фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених згідно з п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у сумі 127 396,11 грн. (том 1 а.с. 47).

Згідно з повідомленням від 04 серпня 2016 року № 17212/05 у серпні 2016 року ПАТ «Норд» мало відшкодувати органам Пенсійного фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у сумі 36 091,81 грн. (том 1 а.с. 49).

Згідно з повідомленням від 05 вересня 2016 року № 19067/05 у вересні 2016 року ПАТ «Норд» мало відшкодувати органам Пенсійного фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених згідно з п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у сумі 139 086,02 грн., в тому числі коригування за 2015 рік у сумі 27 221,39 грн. (том 1 а.с. 31).

Відповідно до повідомлення від 05 вересня 2016 року № 19068/05 у вересні 2016 року ПАТ «Норд» мало відшкодувати органам Пенсійного фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсій забезпечення», у сумі 26 368,11 грн. (том 1 а.с. 29).

Впродовж спірного періоду органи Пенсійного фонду України складали розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної колишнім працівникам ПАТ «Норд» відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах згідно з п. п. «а», «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а УПФУ надсилало їх на адресу страхувальника рекомендованою поштовою кореспонденцією (том 1 а.с. 29-56, том 3 а.с. 174-201).

Своєчасно та в повному обсязі страхувальник відшкодування витрат, понесених органами Пенсійного фонду України, не здійснив.

Внаслідок невиконання страхувальником обовязку щодо своєчасного і повного відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у ПАТ «Норд» виникла заборгованість:

- за Списком № 1 за серпень 2016 року у сумі 36 091,81 грн., за вересень 2016 року у сумі 26 368,11 грн., а разом 62 459,92 грн.;

- за Списком № 2 за серпень 2016 року у сумі 127 296,11 грн., за вересень 2016 року у сумі 139 086,02 грн., а разом 266 482,13 грн. Внаслідок проведеного коригування сума фактичних витрат за Списком № 2 зменшена на 1 302,47 грн. і становила 265 179,66 грн.(том 1 а.с. 56-57, 173, том 3 а.с. 163, 166).

Наявність у ПАТ «Норд» заборгованості, стягнення якої є предметом спору, підтверджена даними карток особового рахунку страхувальника по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 і № 2 (том 1 а.с. 58-60, 174-175).

ОСОБА_3 того, судом встановлено, що сертифікатом (висновком) № 7003 від 26 листопада 2016 року № 1164/05.0-4 Торгово-промислова палата України засвідчила ПАТ «Норд» настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за зобовязаннями, виконання яких встановлено п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з внесення підприємством, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, з коштів, призначених на оплату праці, до Пенсійного фонду плати, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, які є обєктом оподаткування відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» за серпень грудень 2014 року, січень грудень 2015 року, січень грудень 2016 року, у граничний строк не пізніше 25 числа кожного місяця.

За висновком Торгово-промислової палати України обставини непереборної сили для ПАТ «Норд» виникле 18 серпня 2014 року і тривали станом на 25 листопада 2016 року (том 3 а.с. 76).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

З огляду на зменшення позовних вимог, на підставі ч. 1 ст. 70 КАС України суд не бере до розгляду як такі, що не стосуються предмету доказування, наступні письмові докази: розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту другого Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2017 року від 13 січня 2017 року № 1539 (№ 52/04-01), складений Управлінням Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області (том 3 а.с. 112), розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту другого Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2017 року від 18 січня 2017 року № 11/04/8, складений Управлінням Пенсійного фонду України в Токмаківському районі Дніпропетровської області (том 3 а.с. 113), лист Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області від 16 березня 2017 року № 3784/03 (том 3 а.с. 115), розпорядження від 07 жовтня 2016 року № 32737 про призначення пенсії ОСОБА_106 з розрахунком трудового стажу (том 3 а.с. 115-116), довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05 серпня 2016 року № НОМЕР_1 (том 3 а.с. 117), довідку про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії ОСОБА_106 від 16 березня 2017 року № 582/07 (том 3 а.с. 118).

Ухвалою від 12 січня 2017 року суд підтвердив наявність підстав для представництва Краматорською місцевою прокуратурою Донецької області інтересів держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (том 1 а.с. 236).

З приводу дотримання прокурором строку для звернення до суду з цим позовом, суд відзначає наступне.

Ч. 1 ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи ПФУ повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

П. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі ОСОБА_2 № 2464) визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону № 1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, на підставі аналізу вищезазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення ч. 15 ст. 106 Закону № 1058. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені ст. 99 КАС України, не застосовуються.

Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верхового Суду України від 25 листопада 2015 року по справі № 803/2199/14.

Вирішуючи справу по суті та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, (постанови від 11 лютого 2014 року у справі № 21-471а13, від 10 вересня 2014 року у справі № 21-215а13, від 05 листопада 2014 року у справі № 21-284а13, від 12 листопада 2014 року у справі № 21-386а13, від 07 липня 2015 року у справі № 21-735а15, від 26 січня 2016 року у справі № 818/1603/14 тощо), до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

П. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі ОСОБА_2 № 1058) визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці ОСОБА_3, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п. п. 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообовязковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п. 1, пп. 6, 9 п. 4, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є територіальними органами Пенсійного фонду України; управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інших платежів; здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у сфері публічно-правових відносин.

Суд також відзначає, що невиконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій має наслідком виникнення у позивача, як у особи, яка здійснила ці витрати, права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

За змістом п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058 в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Закону № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону № 1058. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз. 4 п. п. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абз. 5 цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст. 13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. «а», «б»-«з» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788, в тому числі за Списком № 1 та за Списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Процедура обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у п. п. 2.1.1 п. 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у п. п. 4 п. 291.4 ст. 291 гл. 1 розд. XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого ч. 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; для платників, зазначених у п. п. 2.1.1 п. 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах:

20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році;

30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році;

40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році;

50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році;

60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році;

70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році;

80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році;

90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році;

100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Згідно з п. 6.2 Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього п. п. 1 п. 2 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах. При визначенні частки сплати окремого підприємства стаж ураховується в місяцях (шляхом переведення років у місяці).

Частка відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, яким відповідно до законодавства стаж, що дає право на призначення цих пенсій, зараховується у кратному розмірі, розраховується з урахуванням кратності стажу.

Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених ст. ст. 13, 14 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 6.3 Інструкції, у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

За правилами, що містяться у п. 6.4 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п. 6.5 Інструкції розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п. 6.6 Інструкції додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», доплати, надбавки та підвищення, призначені відповідно до законодавства України, які виплачуються за рахунок інших джерел, ніж кошти Пенсійного фонду України не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

Згідно з п. 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

П. 6.8 Інструкції визначено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у п. 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

У разі ліквідації підприємства без правонаступників або визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розрахунки для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням такого підприємства та безпосередньо підприємству не направляються.

Як встановлено судом, на виконання вимог Інструкції УПФУ надсилало на адресу страхувальника розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, проте останній відшкодування вказаних витрат в повному обсязі не здійснив.

Суд відзначає, що визначений Законом № 1058 та Інструкцією загальний (позасудовий) порядок відшкодування витрат передбачає обовязок органів Пенсійного фонду України надсилати страхувальнику відповідні розрахунку.

Згідно з приписами цих нормативно-правових актів підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

ОСОБА_2 № 1058, ні Інструкція не покладають на органи Пенсійного фонду України обовязок надсилати (надавати) страхувальнику докази фактичної виплати пенсії (платіжні доручення, реєстри форми П-3, заявки тощо).

Таким чином, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оформлені у відповідності до вимог додатків 6 і 7 Інструкції, в розумінні ч. 4 ст. 70 КАС України, є належними та допустимими доказами стосовно предмету доказування.

У разі незгоди з розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період, відповідач мав право оскаржити їх, однак докази оскарження цих розрахунків суду не надані.

Суду не надані докази, які б свідчили, що до розрахунків включені витрати на виплату та доставку пенсії особам, які не працювали у ПАТ «Норд» або не були зайняті на роботах, передбачених Списком № 1 чи № 2. Не надані докази на підтвердження того, що заявлена до відшкодування сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій непропорційна стажу роботи цих осіб у ПАТ «Норд».

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Норд» на користь УПФУ заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, яка виникла за період з серпня по вересень 2016 року, у сумі 327 639,58 грн., в тому числі за Списком № 1 - 62 459,92 грн., за Списком № 2 - 265 179,66 грн., є законними і обґрунтованими.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, оскільки зі змісту застосованих до спірних правовідносин норм права та встановлених фактичних обставин вбачається обов'язок відповідача відшкодовувати витрати позивача на виплату та доставку пільгових пенсій.

Надаючи оцінку запереченням відповідача, які полягали у тому, що на підставі п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 він звільнений від виконання обовязку щодо сплати сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на період проведення антитерористичної операції, суд виходить з наступного.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі ОСОБА_2 № 2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

П. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 передбачено наступне.

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Таким чином, в п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 йдеться про тимчасове (на період проведення антитерористичної операції) звільнення платників єдиного внеску, визначених ст. 4 Закону № 2464 і які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, від виконання їх обовязків, наведених у ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

В свою чергу, ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; 5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів; 6) пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі; 7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи; 8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; 9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам; 10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей; 11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску; 12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Системний аналіз положень п. 2 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 6 та п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 зумовлює висновок, що правові норми, які містяться у п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Такий висновок ґрунтується на тому, що в п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 йдеться про тимчасове звільнення платників єдиного внеску від виконання їх обовязків, наведених у ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, яка не визначає обовязків страхувальника щодо відшкодування сум фактичних витрат органів Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій.

Спеціальне законодавство, яке регламентує відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а саме Закони № 1788, № 1058 та Інструкція, не передбачає звільнення страхувальника від обовязку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій на період проведення антитерористичної операції. Цими законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами не визначені підстави та умови для такого звільнення, зокрема в залежності від перебування страхувальника на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція, його фінансового стану, наявності обставин непереборної сили, фактичного ведення господарської діяльності тощо.

Не передбачає такого звільнення і ОСОБА_2 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі ОСОБА_2 № 1669), а тому наявність у відповідача сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України не дає підстав вважати ПАТ «Норд» звільненим від виконання його обовязку відшкодовувати органам Пенсійного фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Суд відхиляє заперечення відповідача, які зводяться до того, що відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є податковим зобовязанням, до якого мають бути застосовані положення Податкового кодексу України, а заборгованість, стягнення якої є предметом спору, підлягає визнанню безнадійною та списанню в порядку, визначеному ст. 101 Податкового кодексу України, виходячи з наступного.

Згідно з приписами п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обовязкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

За правилами п. 1.4 ст. 1 Податкового кодексу України встановлення і скасування зборів на обовязкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, їх розмірів та механізмів справляння здійснюються відповідно до Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 6.2 ст. 6 Податкового кодексу України збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

П. 6.3 ст. 6 Податкового кодексу України установлено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

За правилами, визначеними п. п. 7.1-7.2 ст. 7 Податкового кодексу України, під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно з п. 7.4 ст. 7 Податкового кодексу України елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Ст. 8 Податкового кодексу України визначені види податків та зборів, ст. 9 цього Кодексу містить перелік загальнодержавних податків і зборів, а ст. 10 цього Кодексу перелік місцевих податків і зборів.

Ст. 101 Податкового кодексу України регламентує списання безнадійного податкового боргу.

Відповідно до п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

При цьому згідно з п. 102.1 ст. 101 Податкового кодексу України під терміном «безнадійний» розуміється: податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута; податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку; податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом; податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Аналіз положень ст. ст. 1, 6, 7, 9, 10 Податкового кодексу України зумовлює висновок, що відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є податком або збором в розумінні ст. 6 цього Кодексу, а сфера дії Податкового кодексу України, в тому числі ст. 101 цього Кодексу, не поширюється на правовідносини щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Спеціальне законодавство, яке регламентує відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а саме Закони № 1788, № 1058 та Інструкція, не передбачає можливості визнання заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій безнадійною. (Цими законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами не визначені підстави, умови і порядок (процедура) визнання такої заборгованості безнадійною).

Суд відхиляє заперечення відповідача, які полягають у тому, що законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, не передбачало обовязку підприємств та організацій відшкодовувати фактичні витати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону № 1788, з огляду на таке.

За змістом п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону № 1058. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи ? суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст. 1 цього Закону, <...> об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»?«з» Закону № 1788 до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону № 1788.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «б»?«з» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 за Списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Відповідний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі № 818/1603/14, від 11 листопада 2015 року у справі № 817/463/15, від 07 липня 2015 року у справі № 2а/0370/1328/11, тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Під час розгляду цієї справи судом не встановлено фактичних або правових підстав, які б дозволяли відступити від наведеної вище правової позиції Верховного Суду України, а тому суд враховував її при вирішенні спору між сторонами.

Заперечення відповідача, які полягають у тому, що пенсії за Списком № 2 призначені колишнім працівникам ПАТ «Норд» з порушенням вимог законодавства, є безпідставними.

Так, факт призначення колишнім працівникам ПАТ «Норд» пільгової пенсії за віком за Списком № 2 підтверджений протоколами (розпорядженнями) про призначення пенсії; факт перебування цих осіб у трудових відносинах за відповідачем та їх зайнятість на роботах, передбачених Списком № 2, підтверджений розрахунком трудового стажу та виданими відповідачем довідками.

ОСОБА_3 того, питання правомірності призначення колишнім працівникам ПАТ «Норд» пенсії за віком за п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону № 1788, не є предметом спору у справі.

Докази визнання протиправними та скасування рішень органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком за Списком № 2 суду не надані.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, повязаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобовязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. ОСОБА_3 того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303А, п. 29, від 09 грудня 1994 року; рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року; рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року; рішення у справі «Серявіна та інші проти України», № 4909/04, п. 58, від 10 лютого 2010 року; рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року; рішення у справі «Петриченко проти України», № 2586/07, п. 13, від 12 липня 2016 року; рішення у справі «Богатова проти України», № 5231/04, від 07 жовтня 2010 року).

На виконання вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, судом надана оцінка основним доводам та запереченням сторін. Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов заступника керівника Краматорської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Норд» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Норд» (ідентифікаційний код 13533086, місцезнаходження: 84322, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Шкільна, буд. 117) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ідентифікаційний код 23346787, місцезнаходження: 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з серпня по вересень 2016 року у сумі 327 639 (триста двадцять сім тисяч шістсот тридцять девять) гривень 58 копійок, в тому числі за Списком № 1 - 62 459,92 грн., за Списком № 2 - 265 179,66 грн.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні.

4. Повний текст постанови виготовлений 03 травня 2017 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.