Ухвала суду № 66317059, 20.04.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 438/457/16 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Провадження № 22-ц/783/1060/17 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А., Шандри М.М.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 15 листопада 2016 року позов задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинений 11 травня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем та зареєстрований в реєстрі за №5681.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

В апеляційній скарзі апелянт посилається на Постанову Верховного Суду України від 20.05.2015 року та вказує, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Апелянт вказує, що заперечуючи розмір заборгованості, що визначена відповідачем, позивач жодного спростування такого розрахунку не надав, а також не надав жодного доказу, який поставив би під сумнів проведений відповідачем розрахунок заборгованості. Твердження позивача про те, що у виконавчому написі не вказано, на підставі яких документів, що посвідчують факт безспірної заборгованості вчинено цей напис, а також не вказано підставу його вчинення спростовується тим, що Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не передбачено обов'язку зазначення у виконавчому написі вимог, які визначено скаржником. Також апелянт зазначає, що від позивача не надходило жодних зауважень чи заперечень, щодо нарахованих сум заборгованості, які слугували для вчинення виконавчого напису, а також позивачем не надано жодних власних розрахунків заборгованості, які б відрізнялися в принципі та порядку нарахувань чи самих сум заборгованості.

Просить скасувати рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Судові витрати по справі покласти на ОСОБА_3, як позивача по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За загальними положеннями ЦПК України обов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Задовольняючи позов та визнаючи виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що сума 52470,10 грн., що зазначена у виконавчому написі нотаріуса від 11.05.2015 року, не була безспірною.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.06.2008 р. між «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та позивачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 159/Кр97, відповідно до умов якого ОСОБА_3 надано кредит в сумі 20 000 грн. під 22% річних, кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 10.06.2013 р.

17.12.2012 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на підставі договору відступлення прав вимоги та договору про передачу прав за договорами забезпечення відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за кредитним договором № 159/Кр97 від 12.06.2008 р., таким чином, відбулася заміна кредитора, зокрема, відповідач ТОВ «Кредитні ініціативи» набув статусу нового кредитора (стягувача) за кредитним договором № 159/Кр97 від 12.06.2008 р.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст.512 ЦК України).

11.05.2015 року за заявою ТОВ «Кредитні ініціативи» третьою особою - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис, яким пропонується стягнути з ОСОБА_3 заборгованість, що виникла за вищевказаним кредитним договором №159/Кр97 від 12.06.2008 р. Стягнення проводиться за період з 17.12.2012р. по 01.03.2015р. Сума, що підлягає стягненню, становить 52470,10 грн. та складається з заборгованості за кредитом 16315 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом 21508,21 грн., заборгованості по пені 11580,23 грн., витрат стягувача на вчинення виконавчого напису 2700 грн. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 5681. Державним виконавцем відділу ДВС Бориславського МУЮ 25.04.2016 р. було відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса.

Порядок вчинення виконавчих написів визначається положеннями Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5; постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Відповідно до п.1 постанови КМ України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють просторочення виконання зобов`язання.

Згідно з п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, такими є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом першої інстанції встановлено, що на час вчинення нотаріусом Чуловським В.А. виконавчого напису від 11.05.2015 року № 5681, між сторонами існував спір щодо наявності заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Кредитні ініціативи».

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2011 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 159/Кр97 від 12.06.2008 р. на суму 25613,81 грн. та №122/Кр73 від 04.04.2008р. на суму 155968,09 грн. Рішенням Бориславського міського суду від 07.02.2013р. у справі №2-289/11р., яке 18.02.2013р. набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Бориславського міського суду від 07.02.2013р. у справі №2-289/11р. встановлено, що у позивача, який самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це позичальника ОСОБА_3, прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2010р. списав безнадійну заборгованість відповідача з ОСОБА_3 за кредитними договорами №122/Кр73 від 04.04.2008р. та № 159/Кр97 від 12.06.2008 р. і відніс її на збільшення валових витрат банку, отримав відшкодування від держави, а відтак втратив право вимоги за спірними кредитними договорами.

Тобто, банк, з часу отримання відшкодування, втратив право вимоги за кредитним договором №122/Кр73 від 04.04.2008 року.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім цього, рішенням Бориславського міського суду від 06.12.2013р. у справі №438/1270/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13.03.2014 р. (провадження №22-ц/783/1493/14), було відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №159/Кр97 від 12.06.2008р.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.07.2014 р. було залишено без змін рішення Бориславського міського суду від 06.12.2013р. у справі №438/1270/13-ц та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13.03.2014 р. (провадження №22-ц/783/1493/14), та зазначено, що встановивши, що рішенням суду у стягненні з відповідача заборгованості за кредитним договором відмовлено, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у зверненні стягнення на предмет іпотеки, так як кредитор втратив можливість вимагати від боржника виконання основного зобов'язання.

Враховуючи вищезазначені обставини, що встановлені рішеннями судів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису були наявними судові рішення, що набрали законної сили, та про які було достовірно відомо ТОВ «Кредитні ініціативи», які спростовували наявність заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором №159/Кр97 від 12.06.2008 року.

На момент вчинення виконавчого напису нотаріуса сума заборгованості за кредитним договором №159/Кр97 від 12.06.2008 року. - 52470,10 грн. не була безспірною оскільки 20.04.2015 р., представник ТОВ «Кредитні ініціативи» подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення Бориславського міського суду від 07.02.2013р. у справі №2-289/11р. із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження. Вказану апеляційну скаргу було визнано неподаною та повернуто апелянту ухвалою Апеляційного суду від 17.07.2015 р. Після цього представник ТОВ «Кредитні ініціативи» подав повторну апеляційну скаргу на рішення Бориславського міського суду від 07.02.2013р. у справі №2-289/11р.,ухвалою Апеляційного суду від 19.11.2015р., яку залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.03.2016 р., апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою було закрито.

Таким чином, перебування у провадженні суду апеляційної скарги представника ТОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Бориславського міського суду від 07.02.2013р. у справі №2-289/11р. є безспірним доказом того, що сума 52470,10 грн., яка вказана у виконавчому написі нотаріуса від 11.05.2015р. та вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» не були безспірними.

Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував та неодноразово розглядався спір щодо наявності взагалі заборгованості ОСОБА_3 перед ТзОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором №159/Кр97 від 12.06.2008р., а не лише щодо її розміру, про що ТзОВ «Кредитні ініціативи» було відомо, і про що не було повідомлено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, спростовує доводи апелянта про безспірність заборгованості боржника.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до вірного висновку про те, що сума заборгованості, яка вказана нотаріусом у виконавчому написі у розмірі 52470,10 грн. не могла і не може вважатися безспірною, і з таких обставин нотаріус не вправі був вчиняти виконавчий напис.

Верховний Суд України в постанові від 4 березня 2015 року у справі № 6-27цс15, висловив правову позицію, яка в силу вимог ст.. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, про те, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника.

Згідно вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні, оскільки таке ухвалене у відповідності до вимог ст.ст. 213-214 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» відхилити.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді