Постанова № 66311824, 03.05.2017, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №580/143/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Стеценко В. А.Номер провадження 33/788/146/17 Суддя-доповідач - Філонова Ю. О. Категорія - Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2017 року м. Суми

Суддя Апеляційного суду Сумської області Філонова Ю. О. , з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, захисника ОСОБА_6., прокурора Бохонько С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 на постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 24 березня 2017 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, спеціаліст І-ї категорії відділу культури та туризму виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1

визнана винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 320 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона, будучи спеціалістом І категорії відділу культури і туризму виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області та виконуючи, згідно розпорядження міського голови від 29.09.2016 року №161-Від, обов'язки начальника цього ж відділу на період відпустки ОСОБА_5, тобто будучи посадовою особою місцевого самоврядування і у відповідності до п.п. «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення пов'язаного з корупцією, у порушення вимог п.п. 1-4 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» та ст.12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», перебуваючи в умовах реального конфлікту інтересів не вжила заходів щодо недопущення виникнення такого конфлікту інтересів, а саме - не повідомила про цей реальний конфлікт інтересів безпосереднього керівника - голову Лебединської міської ради та його заступника, а винесла наказ № 29-К/З «Про виплату премії працівникам», яким наказала у жовтні 2016 року виплатити премію і спеціалісту 1 категорії відділу культури і туризму, посаду якого займає особисто - тобто прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Розмір премії, нарахованої та виплаченої ОСОБА_3 становить 30 % посадового окладу - найбільший стосовно інших працівників, премійованих цим же наказом.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинила адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч.1, 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На дану постанову ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 24 березня 2017 року та закрити провадження.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 вказує, що не має жодного відношення до прийняття рішення про преміювання, а лише поставила свій підпис під готовим наказом, оскільки дане рішення приймалося на нараді 27.09.2016 року керівником відділу ОСОБА_5, а тому вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП.

Заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_6., які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора Бохонько С.М., яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги та вважала рішення судді місцевого суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з протоколів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 №07/2017 від 26 січня 2017 року та №08/2017 від 26 січня 2017 року, факти, які ставляться їй у провину були виявлені 26 січня 2017 року.

Так, відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП передбачена за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Відповідальність же за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП передбачена за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП повністю підтверджується дослідженими та перевіреними в ході судового розгляду доказами, а саме: протоколами про вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП №07/2017 та №08/2017 від 26 січня 2017 року; письмовими матеріалами (а.с. 28-29), згідно яких відділ культури і туризму виконавчого комітету Лебединської міськради за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування; посадовою інструкцією (а.с. 30), згідно якої спеціаліст І категорії відділу культури і туризму є державним службовцем з відповідними кваліфікаційними вимогами, посадовими обов'язками, правами та відповідальністю; розпорядженням (а.с. 31), згідно якого 29.09.2016 року ОСОБА_5, начальнику відділу культури і туризму, було надано недовикористану частину основної щорічної відпустки за період з 02.01.2015 року по 01.01.2016 року тривалістю 9 календарних днів з 10.10.2016 року по 19.10.2016 року, на час іі відсутності обов'язки начальника покладено на спеціаліста цього ж відділу ОСОБА_3; посадовою інструкцією (а.с. 32-33), згідно якої одним із обов'язків начальника відділу культури і туризму виконавчого комітету Лебединської міськради є видавати в межах своїх повноважень накази, організація та контроль за їх виконанням; табелем обліку використаного робочого часу (а.с. 34), з якого вбачається, що 13.10.2016 року ОСОБА_3 була на робочому місці, а ОСОБА_5 - відсутня; наказом та Положенням про преміювання (а.с. 35-36), з якого вбачається, що 04.01.2010 року було затверджено Положення про преміювання працівників виконкому Лебединської міськради, згідно якого встановлено, що преміювання працівників проводиться згідно наказу відділу культури і туризму та розпорядження міського голови по підсумках роботи за місяць, а також визначено періодичність преміювання, порядок визначення фонду преміювання та розмір премії; наказом № 29-К/З про виплату премії працівникам від 13.10.2016 року (а.с. 37-38), згідно якого по міськвідділу культури і туризму було виплачено премію працівникам, в тому числі в розмірі 30% посадового окладу ОСОБА_3; зарплатною відомістю (а.с. 39), з якої вбачається, що ОСОБА_3 за жовтень 2016 рік всього було нараховано 3 329 грн. 78 коп., в тому числі 30% премії - 465 грн. 21 коп.; протоколом допиту свідка (а.с. 40-43), дослідженого в судовому засіданні з якого вбачається, що 27.12.2016 року ОСОБА_3 була допитана в якості свідка, під час допиту пояснила, що Наказ № 29-К/З від 13.10.2016 року «Про виплату премії працівникам» підписувала вона особисто, ОСОБА_5 здається була у відпустці; листом про надання інформації (а.с. 44), згідно якого 24.01.2017 року виконавчий комітет Лебединської міськради повідомив УЗЕ в Сумській області ДЗЕ Національної поліції про те, що протягом 2016 року від працівників відділу культури і туризму повідомлення про конфлікт інтересів не надходили.

На підставі вищенаведених доказів суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_3 виносячи наказ № 29-К/З від 13.10.2016 року, будучи посадовою особою органів самоврядування, на яку згідно п.п. «а» п. 2 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" поширюється дія цього законодавчого акту, повинна була повідомити про наявність реального конфлікту інтересів голову Лебединської міської ради чи його заступника, якому вона безпосередньо підпорядкована, згідно наказу № 161-Від від 29.09.2016 (а.с. 11), чого вона не виконала, таким чином порушивши п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-7 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_3 не тільки не повідомила свого безпосереднього керівника про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а і в послідуючому видала наказ про виплату собі премії, що стверджується додатком до протоколів про адміністративне правопорушення № 07 та № 08 / 2017, тим самим прийняла рішення в умовах реального конфлікту.

Всупереч доводам апелянта, в постанові судді місцевого суду належним чином обґрунтовано її винуватість у тому, що вона не повідомила у встановленому законом випадку та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів перед виданням наказу №29-К/З від 13.10.2017 року, та в умовах реального конфлікту інтересів видала наказ про виплату собі премії.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3, що вона не має жодного відношення до прийняття рішення про преміювання, а лише поставила свій підпис під готовим наказом, оскільки дане рішення приймалося на нараді 27.09.2016 року керівником відділу ОСОБА_5, які за своїм змістом є аналогічними її доводам під час судового розгляду в суді першої інстанції, то вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вірно встановлено суддею, дослідженими в ході судового розгляду матеріалами справи підтверджено (а.с. 11), що протягом 10.10.2016 р. - 19.10.2016 р. ОСОБА_5 перебувала у відпустці, а та обставина, що перед відпусткою вона приймала участь у підготовці до видачі наказу про виплату премій, не спростовує факт вчинення ОСОБА_3 правопорушення, так як 13.10.2016 року ОСОБА_5 не мала можливості виконувати свої посадові обов'язки і саме ОСОБА_3 виконуючи обов'язки начальника відділу, який теж є посадовою особою місцевого самоврядування, видала наказ № 29-К/З.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Таким чином, вважаю, що суддею місцевого суду була надана належна оцінка доказам, які містяться в матеріалах справи та зроблено обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_3 дій, які свідчать про вчинення нею адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП, а тому посилання апеляційної скарги на відсутність в діях ОСОБА_3 складу зазначеного адміністративного правопорушення, є безпідставними.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_3 було накладено суддею суду першої інстанції в межах, встановлених санкціями ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене приходжу до висновку, що доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_3 не підтверджуються матеріалами справи та правильних висновків судді місцевого суду не спростовують. Підстав для скасування постанови судді місцевого суду не вбачаю.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 24 березня 2017 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Сумської областіФілонова Ю. О.