Рішення № 66295704, 24.04.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа № 911/931/17

У справі за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна

до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Скайд

про стягнення 50000,00 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 19 від 01.01.2017 року);

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Скайд про стягнення 50000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до Договору добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності та пасажирів від нещасних випадків № 250502404.14 від 25.11.2014 року позивачем (Страховиком) було виплачено Страхувальнику ТОВ «Перша лізингова компанія» страхове відшкодування в сумі 86600,87 грн. за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.11.2015 року в м. Києві на проспекті Маяковського. Винним у скоєні дорожньо-транспортної пригоди визнано водія ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність власника винного в ДТП автомобіля застрахована відповідачем Публічним акціонерним товариством Страхова компанія СКАЙД за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ № 5543338. Посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування, що надають право страховику звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки, позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 50000,00 грн. вирахуванням франшизи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2017 року порушено провадження у справі № 911/931/17 та призначено справу до розгляду на 24.04.2017 року.

В судовому засіданні 24.04.2017 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 24.04.2017 року не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

ОСОБА_3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

25.11.2014 року Приватним акціонерним товариством Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна (позивач, Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності та пасажирів від нещасних випадків № 250502404.14 (далі - Договір), відповідно до якого було застраховано автомобіль «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер АА6940НP (далі - автомобіль «Toyota Corolla»).

ОСОБА_3 розгорнутої довідки УПС МВС у м. Києві № 83031902, 24.11.2015 року в м. Києві на проспекті Маяковського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota Corolla», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія», під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля «Suzuki», державний реєстраційний номер АА1517РI (далі - автомобіль «Suzuki»), що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_2 (копії наявні в матеріалах справи).

25.11.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» (Страхувальником) було повідомлено позивача (Страховика) про автоаварію, про що складено відповідне повідомлення (копія якого знаходиться в матеріалах справи).

18.02.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» (Страхувальником) було подано до позивача заяву б/н про виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Перша лізингова компанія».

Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» було оглянуто застрахований ТЗ, складено ремонтну калькуляцію № СА-0001604 від 08.02.2015 року на суму 107522,94 грн., виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» рахунок на оплату № СА-000160415 від 25.11.2015 року на суму 107522,94 грн. та проведено відновлювальний ремонт транспортного засобу, про що 22.01.2016 року складено Акт виконаних робіт № СА-000065623 на суму 107522,94 грн., на підставі чого ТОВ «Перша лізингова компанія» згідно платіжного доручення № 4595 від 17.02.2016 року перерахувало ТОВ «Світ-Авто» суму в розмірі 107522,94 грн.

Внаслідок чого, враховуючи вищезазначене, позивачем складено страховий акт № 137839 від 29.02.2016 року, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 86600,87 грн.

У звязку з чим, 15.03.2016 року позивачем виплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» 86600,87 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 1862 від 15.03.2016 року на суму 86600,87 грн. (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до постанови Деснянського районного суду м. Києва від 11.02.2016 року, винним у зазначеному ДТП визнано водія ОСОБА_2, яка керувала автомобілем «Suzuki» (копія наявна в матеріалах справи).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Suzuki», застрахована Публічним акціонерним товариством Страхова компанія СКАЙД (відповідачем), що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ № 5543338 (далі-Поліс).

ОСОБА_3 ліміт відповідальності відповідача за шкоду майну складає 50000,00 грн., франшиза 0,00 грн.

ОСОБА_3 зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та захисту майнових інтересів страхувальників.

ОСОБА_3 статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язковий ліміт відповідальності страховика, в межах якого страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ст.ст. 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються оцінена шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, зокрема, витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було надіслано до відповідача претензію № 1377 від 19.04.2016 року про сплату страхового відшкодування, яка отримана відповідачем 22.04.2016 року, однак залишена без відповіді та задоволення.

За таких обставин, у позивача після сплати страхового відшкодування виникло право на регресний позов до відповідача.

Оскільки, страхове відшкодування виплачене позивачем склало 86600,87 грн., а ліміт відповідальності відповідача за шкоду майну, згідно ОСОБА_3 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ № 5543338, складає 50000,00 грн., франшиза 0,00 грн., то позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 50000,00 грн. в межах ліміту відповідальності.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у листі від 19.07.2011 року щодо судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди та визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України щодо судової практики розгляду господарських справ, справа № 910/7163/14 від 15.04.2015 року.

Зокрема, в постанові від 15.04.2015 року у справі № 910/7163/14 Верховний Суд України зазначив, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору добровільного страхування, у страхової виникає право зворотної вимоги до відповідальної за винну особу страхової в порядку цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК Україн висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Постановою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.08.2012 року (у справі № 23/279) встановлено, що ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Відповідно до вимог пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», наявність страхового акту, платіжного доручення про оплату вартості відновлювального ремонту, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Таким чином, згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України враховуючи правову позицію постанови Верховного Суду України у справі № 910/7163/14 від 15.04.2015 року, у суду наявні всі правові підстави для задоволення позову.

За таких обставин, враховуючи, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду майну, згідно ОСОБА_3 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ № 5543338, складає 50000,00 грн., франшиза 0,00 грн., що не заперечено та не спростовано відповідачем, відшкодуванню підлягає 50000,00 грн. страхового відшкодування, як заявлено в позові.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 50000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу є доведеною та обґрунтованою, відповідачем не спростованою, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія СКАЙД (07353, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Старі Петрівці, вул. Дніпровська, 4-А, офіс 3, код 16295210) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, код 16285602) 50000 (пятдесят тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.04.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін