Рішення № 66295263, 28.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.04.2017 Справа № 904/2704/17

За позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРТ. УНА", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальний заклад "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5", м. Дніпро

про виселення з нежитлового приміщення

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №10/3-9 від 30.01.17р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 15.03.17р.

від третьої особи: ОСОБА_3, дов. від 29.03.17р.

СУТЬ СПОРУ:

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРТ. УНА" про виселення останнього із зайнятого на підставі договору оренди №396-ДКП/13 від 06.11.2013р. нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська, 111.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що строк договору оренди нерухомого майна, укладеного з відповідачем, припинив свою дію 22.10.2016р. Оскільки відповідач не звільнив орендоване приміщення, позивач, як орендодавець, звернувся до суду з позовом про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Відповідач позов не визнає, вважає, що укладений договір оренди нерухомого майна №396-ДКП/13 від 06.11.2013р. є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Крім того, відповідач подав до суду заяву про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 10 000,00грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальний заклад "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5" зазначає, що за час оренди приміщення порушень умов договору зі сторони відповідача не було.

У судових засіданнях оголошувались перерви згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

27.04.2017р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2013р. між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРТ. УНА" (орендар) укладено договір №396-ДКП/13 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, за п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно вбудоване нежитлове приміщення - (далі - об'єкт оренди) загальною площею 24,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофімових, 111, на першому поверсі 4- поверхової будівлі, вартість якого згідно з незалежною оцінкою становить 104 469,0грн., без ПДВ, що перебуває на балансі Комунального закладу "Дніпропетровського центру первинної медико-санітарної допомоги №5", для використання під розміщення аптеки, що реалізує готові ліки.

Відповідно до п.2.2. договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди.

Пунктом п.2.3. договору сторони визначили, що передача об'єкта оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з незалежною оцінкою, проведеною станом на 24.10.2013р., на підставі акта приймання-передачі об"єкта оренди, підписаного балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем.

Актом приймання-передачі від 06.11.2013р. підтверджується передача об"єкта оренди відповідачу (а.с.18).

Пунктом 2.5. договору передбачено, що у разі припинення цього договору об'єкт оренди повертається протягом 5 календарних днів з дати припинення цього договору.

Розділом 3 договору сторони визначили розмір орендної плати та порядок її сплати. Права та обов"язки орендодавця і орендаря сторони визначили розділами 6-8 договору.

Зокрема, за п.5.12. договору орендар зобов"язався письмово повідомити орендодавця про свій намір щодо припинення цього договору, не пізніше ніж за 30 діб, а останній про свій намір щодо припинення цього договору зобов"язався письмово повідомити орендаря, не пізніше ніж за 30 діб (п.7.3. договору).

Пунктом 8.2. договору сторони надали право орендодавцю виступати з ініціативою про внесення змін до цього договору або його припинення у випадках погіршення стану орендованого майна, неналежного його використання, неналежного виконання та/або невиконання орендарем умов цього договору, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.

У п.10.1. договору сторони погодили, що цей договір оренди діє з 06.11.2013р. до 22.10.2016р. включно.

03.02.2017р. позивач направив відповідачу лист за №7/3-172, в якому повідомив останнього, що договір оренди №396-ДКП/13 від 06.11.2013р. не підлягає переукладенню на новий строк. Враховуючи п.3.27 Порядку передачі в оренду нерухомого майна та п.11.1. договору, договір вважав припиненим у зв"язку зі спливом строку оренди та просив звільнити і повернути об"єкт оренди протягом 5 днів.

Оскільки відповідач не звільнив орендоване приміщення, позивач звернувся до суду про виселення відповідача, враховуючи, що договір оренди є припиненим у зв"язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Розглядаючи спір, суд виходить із того, що дані правовідносини склались на підставі договору оренди комунального майна, до яких підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, відповідно до яких у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи, що нормами орендного законодавства передбачені умови, за яких у орендаря виникає право на продовження договору оренди, керуючись принципами, визначеними ст.3 Цивільного кодексу України щодо вимог розумності та справедливості, господарський суд вважає, що договір оренди №396-ДКП/13 від 06.11.2013р. нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, оскільки у визначений законодавством та договором строк позивач письмово не повідомив відповідача про свій намір щодо припинення договору оренди (п.7.3. договору). Після закінчення строку дії договору відповідач продовжував і продовжує використовувати орендоване приміщення відповідно до умов договору оренди, порушення умов договору щодо використання орендованого майна зі сторони відповідача відсутні, що підтверджується доводами балансоутримувача, при цьому, зі сторони позивача, з яким було укладено договір оренди, заперечення щодо припинення оренди у строки, встановлені діючим законодавством та договором, не надходили, що вказує на відсутність правових підстав для припинення договору оренди.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

30.03.2017р. відповідач подав до суду заяву про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 10 000,00грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідачем надано суду докази про надання адвокатських послуг, а саме: договір №13/03-17 про надання юридичних послуг від 13.03.2017р., укладений між відповідачем та адвокатом ОСОБА_2; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №0969 від 15.12.2008р.; платіжне доручення №895 від 29.03.2017р. про сплату відповідачем адвокатських послуг у розмірі 10 000,00грн.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно п.6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини шостої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається із наданих відповідачем документів, вартість адвокатських послуг склала 10 000,00грн.

Суд вважає вказану суму винагороди, сплачену відповідачем, явно завищеною, оскільки підготовка відзиву на позов за таким спором не є складною та не потребує значних витрат часу кваліфікованого спеціаліста.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що витрати відповідача на оплату адвокатських послуг не є співрозмірними роботі, виконаній адвокатом, у зв'язку з чим вважає за необхідне обмежити суму, яку слід стягнути на користь відповідача за адвокатські послуги, до 3 000,00грн., в іншій частині заяву відповідача слід відхилити.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позивачу у позові відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Стягнути з Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75А, ЄДРПОУ 37454258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРТ. УНА" (49000, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 35269033) оплату послуг адвоката у розмірі 3 000,00грн. (три тисячі).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.04.2017р.

Суддя ОСОБА_4