Ухвала суду № 66294428, 18.04.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2017 рокусправа № 804/1453/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 р. по справі за поданням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ,-

в с т а н о в и в:

27.02.2017 року об 09 год.32 хв. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся з поданням до суду, в якому просив підтвердити обґрунтованість повного адміністративного арешту майна ТОВ "Оптімус Плюс".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 р. провадження у справі закрито.

Не погодившись з ухвалою суду, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся з апеляційною скаргою, в якій не погоджуючись з висновками, викладеними судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Офісу великих платників податків ДФС від 17.02.2017 №304 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з постачальниками ТОВ "ОЙЛ КОМПАНІ" за червень, липень, листопад 2015- січень 2016 року; ПП "Агрогермес-Шем" за жовтень 2015 року; ТОВ "Авінт" за червень, липень 2015 року та подальшої реалізації продукції придбаної у вище перелічених постачальників, тривалістю 15 робочих днів, з 24 лютого 2017 року.

24.02.2017 працівників контролюючого органу не було допущено до фактичного здійснення перевірки, що зафіксовано в акті про відмову посадових осіб ТОВ "Оптімус Плюс" (код ЄДРПОУ 36726843) у допуску посадових (службових) осіб Офісу великих платників податків ДФС до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 24.02.2017 № 9/28-10-47-09/36726843.

На підставі не допуску до проведення перевірки, підрозділом органу податкового контролю, якому було доручено провести перевірку, згідно Порядку застосування адміністративного арешту платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.10.2013 № 568, подано звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

24.02.2017 в.о. заступника начальника - начальником Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Дебелою К.П. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Оптімус плюс" (код ЄДРПОУ 36726843), що перебуває за адресою: 49033, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 122, корп. Е-5, кв. 17.

27.02.2017 року о 09 год. 32 хв. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ "Оптімус Плюс", який було застосовано вказаним вище рішенням.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір про право, предметом якого правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що за визначенням пункту 94.1. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3. пункту 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, зокрема, передбачено, що адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п.94.6. ст.94 керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (п.94.10 ст.94 ПК України).

Пунктом 2 частини 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися різноманітними способами: зверненням із відповідним адміністративним позовом, заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання, заперечень складу майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечень щодо законності проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, підставою для винесення рішення про застосування адміністративного арешту майна з підстав, передбачених статтею 94 ПК України, слугувало недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки ТОВ "Оптімус плюс".

Однак, з матеріалів справи вбачається, що в Дніпропетровському окружному адміністративному суді перебуває справа №804/1432/17 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування наказу Офісу великих платників податків ДФС від 17.02.2017 №304 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс".

Таким чином, відповідачем оскаржується в судовому порядку наказ на проведення перевірки від 17.02.2017 №304, до проведення якої посадових осіб контролюючого органу не було допущено, що призвело до прийняття рішення від 24.02.2017 р. про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Оптімус плюс" та звернення заявника із поданням до суду. Тобто між сторонами існує спір про право.

Оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 157 КАС України.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо закриття провадження у справі, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 21.04.2017 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим