Постанова № 66292388, 21.04.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2017 Справа №607/378/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Дзюбича В.Л.,

за участю секретаря Костиник О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, за участю третьої особи Управління освіти і науки Тернопільської міської ради про зобов»язання призначити та виплатити грошову допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом Тернопільського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа Управління освіти і науки Тернопільської міської ради про зобов»язання призначити та виплатити їй грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що на момент досягнення пенсійного віку вона працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "є" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", її страховий стаж становить понад 36 років, до цього часу вона будь-якої пенсії не отримувала, а тому згідно з вимогами п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має право на отримання зазначеної грошової допомоги. Листом № 585/Я-П від 25.11.2016 року відповідач відмовив їй у виплаті допомоги, посилаючись на те, що період її роботи на посаді класовода на може бути зарахований до страхового стажу, оскільки Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №3 909 від 04.11.1993 року посада класовода початкових класів не передбачена. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки записами у її трудовій книжці та роз»ясненнями наданими Управлінням освіти і науки Тернопільської міської ради, відповідними наказами про призначення на роботу підтверджується, що з 1980 року по даний час вона працює на посаді вчителя початкових класів та додатково виконувала обов»язки класного керівника-класовода. Із врахуванням наведеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі .

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити.

Представник відповідача відносно позову заперечив та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав. Викладених у письмових запереченнях на позов.

Представник Управління освіти і науки Тернопільської міської ради просить позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що відповідач безпідставно відмовляє позивачу у виплаті грошової допомоги, оскільки згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 вона працювала на посаді вчителя початкових класів, і вказана посада дає право на пенсію за вислугу років та отримання допомоги.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Тернопільському об»єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та з 11.07.2016 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 19.08.1980 року була призначена на посаду класовода Долинської восьмирічної школи та звільнена 25.02.1981 року. 20.11.1981 року позивач призначена на посаду вчителя початкових класів середньої школи №19 м. Тернополя, а 15.09.1982 року звільнена із даної посади у зв»язку із переведенням у середню шкоду №20 м. Тернополя на аналогічну посаду. 16.09.1982 року ОСОБА_1 призначена на посаду вчителя початкових класів середньої школи №20 м. Тернополя.

Згідно із наказом по Тернопільському міському відділу освіти № 108-к від 26.02.1981 року ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя початкових класів середньої школи № 19 м. Тернополя з 02.03.1981 року.

У відповідності до наказу по Тернопільському міському відділу освіти № 662-к від 15.09.1982 року ОСОБА_1- класовода СШ№19 переведено на таку ж посаду у СШ №20 з 01.09.1982 року.

Згідно із атестаційними листами від 15.10.2004 року, 03.04.2009 року, 20.03.2014 року ОСОБА_1 працює у Тернопільській ЗОШ І-ІІІ ступенів №20 на посаді вчителя початкових класів.

Відповідно до свідоцтв про підвищення кваліфікації, виданих Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти №614 від 29.04.1989 року, 2160 від 09.08.2006 року, 1454 від 11.06.2014 року позивач пройшла курси підвищення кваліфікації вчителів початкових класів.

Згідно із довідкою Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №20 від 27.10.2016 року №248 ОСОБА_1 з 1.09.1982 року по даний час працює у вказаному навчальному закладі на посаді вчителя початкових класів.

Довідкою № 53-д від 15.12.2016 року, виданою Управлінням освіти і науки Тернопільської міської ради, підтверджується, що ОСОБА_1 з 15.09.1982 року працює на посаді вчителя початкових класів Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20.

Листом № 585/Я-11 від 25.11.2016 року відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, посилаючись на те, відповідно до актів перевірки стажу роботи №401,402 від 02.09.2016 року та 05.09.2016 року, складених на підставі первинних документів, вбачається, що ОСОБА_1 наказом №94 від 01.09.1982 року призначена на посаду класовода, в подальшому наказом № 662-к від 15.09.1982 року звільнена з посади класовода у зв»язку із переведенням зі СШ №19 м. Тернополя на таку ж посаду у СШ №20 м. Тернополя. Згідно особових рахунків про нарахування заробітної плати посада позивача зазначена «класовод», що не дає права на пенсію за вислугу років відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 909 від 04 листопада 1993 року, оскільки зазначена посада не включена у Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

В силу ч.1 ст.46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХП (в редакції чинній з 01.04.2015 року) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону.

За приписами ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, згідно п. «е» працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.

Відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який передбачає, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року до таких закладів та установ належать, серед інших - загальноосвітні навчальні заклади, та до переліку посад входить, у тому числі, й посада вчителя.

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача в судовому засіданні слідує, що єдиною підставою відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги є те, що в особових рахунках про нарахування їй заробітної плати її посада зазначена як «класовод», яка не входить до зазначеного переліку.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників

для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників .

Як зазначено вище згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1, позивач протягом усієї її трудової діяльності з 1980 року і по даний час працює на посаді вчителя початкових класів.

Зазначене підтверджується також і іншими зібраними у справі доказами, в тому числі наказом по Тернопільському міському відділу освіти № 108-к від 26.02.1981 року, довідками Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №20 від 27.10.2016 року №248 та Управління освіти і науки Тернопільської міської ради № 53-д від 15.12.2016 року.

Відповідно до Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, затвердженого Наказом МОН України № 434 від 06.09.2000 року класний керівник -це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу,навчальної групи професійно-технічного навчального закладу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту.

Відповідно до п. 2.1. Положення обов'язки класного керівника покладаються на педагогічного працівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, який має педагогічну освіту або відповідну професійну освіту та професійно-педагогічну підготовку, здійснює педагогічну діяльність, фізичний та психічний стан здоров'я якого дозволяє виконувати ці обов'язки.

Відповідно до п. 2.3. Положення на класного керівника покладається керівництво одним класом, навчальною групою. У початкових класах класне керівництво здійснює вчитель початкових класів.

Обов»язки класного керівника(класовода) покладаються директором школи на педагогічного працівника за його згодою на початку кожного року, про що видається відповідний наказ.

Відповідно до п.36 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти, затвердженої наказом МОН України №102 від 15.04.1993 року вчителям, викладачам, старшим викладачам, майстрам виробничого навчання та іншим педагогічним працівникам (крім керівних) загальноосвітніх навчальних закладів, вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів провадиться додаткова оплата за класне керівництво.

Враховуючи викладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що поняття «класовод» тотожне поняттю «класний керівник» та за своїм змістом є не назвою відповідної посади, а вказує на те, що позивач, перебуваючи на посаді вчителя початкових класів, виконувала додатково обов»язки класного керівника, покладені на неї відповідним наказом керівництва навчального закладу.

Наведене свідчить про те, що за наявності відповідних записів у трудовій книжці позивача, що підтверджено достатніми належними і допустимими доказами, підстави для обчислення відповідачем страхового стаж ОСОБА_1 виходячи із відомостей (особових рахунків) про нарахування заробітної плати були відсутні і від зазначення у вказаних відомостях посади ОСОБА_1 як «класовод» не може бути поставлено в залежність право позивача на отримання допомоги, на яку вона, працюючи на посаді вчителя початкових класів з 1980 року по даний час, має право відповідно до вимог закону.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено та доданими до матеріалів справи документами підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 1980 року по даний час працює на посаді вчителя початкових класів, яка у відповідності до чинного законодавства віднесена до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та у відповідності до положень п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і , гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 64. ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади та їх посадовими особами.

Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно приводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи наведені обставини та досліджені докази, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає до задоволення, шляхом зобов'язання Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти її місячних пенсій станом на день призначення у відповідності до вимог 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» . Крім цього, суд вважає, що у відповідності до положень ч.2 ст.11 КАС України з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача слід визнати протиправною відмову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у призначенні та виплаті позивачу зазначеної допомоги.

У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб»єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю, право компенсування судових витрат, понесених стороною на користь якої ухвалено рішення, визначене ст. 94 КАС України, тому суд вважає, що із державного бюджету в користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати по справі, а саме: 640,00 грн. судового збору.

Керуючись ч.2 ст.11, ст.ст. 17,50, 72, 86, 99, 100, 158, 160, 162, 163, 186, 244-2 ч.1 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.19,46 Конституції України, ст. 55 п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, ст. ст.52, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, оформлену листом № 585/Я-11 від 25.11.2016 року у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення.

Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Сплачений позивачем судовий збір в розмірі 640,00 відшкодувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління пенсійного фонду України Тернопільської області (м.Тернопіль вул.Руська, 17, код ЄДРПОУ 40377598).

Копію постанови направити сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич