Рішення № 66291862, 27.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 337/5124/16Головуючий у 1-й інстанції Бондаренко І.В.Пр. № 22-ц/778/1382/17Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Волчанової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (надалі ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь») про стягнення моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, повязаного з виробництвом

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача моральну шкоду внаслідок професійного захворювання, отриманого в період роботи на підприємстві відповідача радикулопатія п/крижова L4, L5, S1 переважно справа, з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, порушенням біомеханіки хребта, больовим і мязово тонічним синдромами; нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу колінних суглобів справа /ПФС першого ст./, зліва у поєднанні з посттравматичними /меніскектомія 2009 р./ /ПФС другого ст./; вегетативно-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу та перітрозу ліктьових суглобів /ПФС першого ст./, двостороннього плечолопаткового пері артрозу /ПФС першого-другого ст./, хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії /пилковий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст./ гр.А; легенева недостатність першого ступеню; гіпертрофічна хвороба 2 ст., 3 ст., ангіопатія сітківки OU CH 1 ст. ризик 3 в сумі 50000,00 грн., стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 2500,00 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2017 року (а.с. 151-153) позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду внаслідок професійного захворювання, повязаного з виробництвом, в сумі 50000,00 грн.

Стягнуто з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 2500,00грн.

Стягнуто з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» у своїй апеляційній скарзі (а.с. 159-160) просив рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнутої суми моральної шкоди, зменшити її розмір.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 165), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с.167).

Позивач ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційному суду письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача (а.с. 176-179).

У судове засідання 27 квітня 2017 року належним чином повідомлений апеляційним судом про час та місце розгляду цієї справи з(а.с.174) позивач ОСОБА_2 не зявився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотань про відкладення апеляційному суду не подавав.

В силу вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажною причину неявки позивача ОСОБА_2 у дане судове засідання та на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України ухвалила розглядати дану справу за відсутністю останнього за присутністю його представника за договором адвоката (а.с. 61) ОСОБА_3, представника відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» за довіреністю (а.с. 63) ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

Згідно із ст. 307 ч. 1 п. 3 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення і вони стосуються окремих його частин, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 10-11, 60, 88, 208, 212-218 ЦПК України, ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 29, 153, 173, 237-1 КЗпП України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції можна погодитись лише частково з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із того, що у відповідності до ст.153 ч. 2 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

При цьому, відповідно до ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобовязаний, крім іншого, проінформувати працівника під розписку про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, та можливі наслідки їх впливу на здоровя, їх права на пільги і компенсації.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується в установленому законом порядку.

Згідно із ст. 14 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, повязаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоровя, затверджується КМУ.

В силу ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що у разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страховим виплат, в тому числі і виплати за моральну /немайнову/ шкоду, настає з дня встановлення йому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності.

Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України та ст.247-1 КЗпП України працівникам надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, у душевних стражданнях, яких вона зазнає.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» з подальшими змінами, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має зясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою та протиправними діяннями, ступінь вини заподіювача шкоди, а також має виходити з вимог розумності та справедливості. Зокрема, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань /фізичних, душевних, психічних, тощо/, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат /їх тривалості, можливості відновлення/, та з урахуванням інших обставин. Враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, обовязок надання яких покладається на сторони по справі.

В даному випадку судом першої інстанції було правильно встановлено та не оспорювалось сторонами у цій справі той факт, що позивач ОСОБА_2 має професійні захворювання, встановлені медичним висновком від 19.01.2016 року (а.с. 17, які виникли саме внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та відсутності відповідного лікарського висновку, який мав обмежити використання праці робітника, у тому числі внаслідок недосконалого проведення попереднього медичного огляду, та потягли за собою втрату працездатності в 60% та присвоєння позивачеві 3 (третьої) групи інвалідності (а.с.8).

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що у позивача ОСОБА_2 наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоровя внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів та перебування у вимушеному становищі, в звязку з чим позивач отримав втрату працездатності на 60%, постійно проходить стаціонарне і амбулаторне лікування, та в звязку з наявністю встановлених йому захворювань певним чином порушився нормальний уклад його життя, а саме він постійно відчуває біль у хребті, обмеження рухів, болі у колінних та ліктьових суглобах, утруднену ходу, задишку при незначному фізичному навантаженні, а лікування не приведе до повної його реабілітації, крім того, внаслідок вказаних захворювань погіршились умови його життя, зявились фізичні обмеження, повязані саме з наявними у нього професійними захворюваннями.

Надані позивачем виписки з медичних карт підтверджують факт його постійного перебування на стаціонарних лікуваннях у зазначених у картах період часу, та підтверджують наявність у нього виявлених відповідними медичними висновками захворювань та їх наслідків.

Однак, суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи представника відповідача у цій справі, що мають суттєве значення для правильного визначення розміру моральної шкоди позивача, а саме те, що позивач, будучи обізнаним про важкі умови праці, та будучи належним чином забезпеченим спецодягом та спецвзуттям, засобами індивідуального захисту згідно з галузевими нормами, знехтував обовязком, покладеним на нього законодавством з охорони праці, та усвідомлюючи наявність на його робочому місці особливо-шкідливих виробничих факторів не повідомив адміністрацію підприємства про наявність у нього проблем зі здоровям та не вжив заходів для переведення його на іншу роботу зі звичайними умовами праці.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим представником відповідача у матеріали цієї справи актам умов праці №01-0396 та №01-0212, заключним медичним актам за результатами медичних оглядів агломератного цеху за період з 16.03.2006 року по 21.03.2015 року, якими підтверджується належне проведення медичних оглядів працівників цеху, де працював ОСОБА_2, а також акту про запропонування останньому вакантних місць від 26.07.2016 року (а.с. 72-141).

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції, виходячи з вимог законодавства, що регулює питання відшкодування шкоди здоровю внаслідок професійного захворювання, а також вимог розумності та справедливості, тривалості душевних переживань позивача, починаючи з 19 січня 2016 року (медичний висновок а.с. 17), мав стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду не 50000,00 грн., а 27000,00 грн.

Оскільки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення позивача ОСОБА_2 від доказування саме розміру моральної шкоди позивача, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Крім того, згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує також питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

В силу вимог ст. 88 ч. 3 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач ОСОБА_2 був звільнений від сплати судового збору при подачі вищезазначеного позову до суду першої інстанції у цій справі в силу вимог Закону України «Про судовий збір», тому суд першої інстанції з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України правильно стягнув останній за оскаржуємим рішенням саме з відповідача і саме на користь держави.

Проте, суд першої інстанції помилився у розмірі судового збору, який підлягав стягненню на користь держави з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», від сплати якого позивач ОСОБА_2 був звільнений при подачі вищезазначеного позову до суду першої інстанції, зокрема: неправильно стягнув 1378,00 грн. судового збору замість належного розміру 551,20 грн. (розрахунок: ставка судового збору за подання 23.12.2016 року позивачем (фізичною особою) до суду позовної заяви немайнового характеру (про відшкодування моральної (немайнової) шкоди незалежно від розміру моральної (немайнової) шкоди, що стягується, складає 551,20 грн. в силу вимог ст. 4 ч. 2 п. 1 п.п.2 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на час подачі позову у цій справі, виходячи із 0,4 розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 року - 1378,00 грн.), а не 550,80 грн., як помилково зазначав відповідач ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» у своїй апеляційній скарзі у цій справі.

Також зменшенню підлягає у цій справі розмір стягнутих з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу з «2500,00 грн.» до «1350,00 грн.», а не до 640,00 грн., як помилково зазначав відповідач ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» у своїй апеляційній скарзі у цій справі.

Оскільки, понесені позивачем ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у цій справі на суму 2500,00 грн. підтверджені належними, допустимими доказами та знаходяться в межах граничних розмірів, визначених Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року № 4191.

Однак, з урахуванням вимог ст.ст. 84, 88 ЦПК України у разі часткового задоволення позовних вимог позивача у цій справі на суму 27000,00 грн., останні також підлягали частковому стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивача, а саме: на суму 1350,00 грн. (розрахунок: загальна сума витрат позивача на правову допомогу 2500,00 грн. * сума задоволених позовних вимог позивача 27000,00 грн./сума заявлених позовних вимог позивача 50000,00 грн.).

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2017 року у цій справі в оскаржуємій частині слід змінити, зменшивши розмір стягнутих з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди з «50000,00 грн.» до «27000,00 грн., витрат на правову допомогу з «2500,00 грн.» до «1350,00 грн.»; рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2017 року у цій справі слід змінити, зменшивши розмір стягнутого з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь держави судового збору з «1378,00 грн.» до «551,20 грн.».; в решті рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржено та в апеляційному порядку не переглядалось.

Крім того, в силу вимог ст. 88 ч. ч. 1, 5 ЦПК України ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» у разі задоволення його апеляційної скарги лише частково при вищевикладених обставинах, не має права на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору 606,32 грн. (а.с.158), понесених ним при подачі цієї скарги до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2017 року у цій справі в оскаржуємій частині змінити, зменшивши розмір стягнутих з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди з «50000,00 грн. (пятдесят тисяч гривень)» до «27000,00 грн. (двадцять сім тисяч гривень»), витрат на правову допомогу з «2500,00грн. (дві тисячі пятсот гривень» до «1350,00 грн. (одна тисяча триста пятдесят гривень)».

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2017 року у цій справі змінити, зменшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судового збору з «1378,00 грн.» до «551,20 грн.» (пятсот пятдесят одна гривня двадцять копійок)

В решті рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржено та в апеляційному порядку не переглядалось.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_5ОСОБА_6