Рішення № 66288077, 26.04.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10800/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2017 м. Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi ОСОБА_1,

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2, як спадкоємця ОСОБА_3, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 липня 2009 року у сумі 5981 грн 80 коп та 1378 грн 00 коп судових витрат по справі.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 подав суду письмове клопотання, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд розгляд справи провести без участі представника позивача і, у разі неявки в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_5 подали суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність. Позовні вимоги не визнали та просять суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у звязку зі спливом строків позовної давності, встановлених статтею 1281 ЦК України.

На заперечення позовних вимог відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що про смерть свого чоловіка ОСОБА_3, який помер 10 вересня 2014 року, вона належним чином повідомила позивача 17 жовтня 2014 року. З претензією до неї банк звернувся лише в січні 2016 року, а з позовом до суду 30 серпня 2016 року, що свідчить про пропуск позивачем строків, встановлених статтею 1281 ЦК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, а тому позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 30 липня 2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 6500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

Як слідує із свідоцтва про смерть серії І-ГЮ № 164753 від 10 вересня 2014 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, позичальник ОСОБА_3 10 вересня 2014 року помер.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що на час смерті позичальника ОСОБА_3, заборгованість за наданим йому кредитом складала 5981,80 грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог статей 526,527,530 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно вимог статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як встановлено частиною другою статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

У відповідності до положень статей 608,1218,1219 ЦК України у звязку зі смертю боржника припиняються лише ті зобовязання, які нерозривно повязані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обовязки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини і не припинилися у наслідок його смерті.

За змістом наведених норм цивільного законодавства, у разі смерті фізичної особи, боржника за зобовязанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обовязки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємців, і, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобовязанням.

Відповідно до вимог статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Як встановлено частиною першою статтею 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Частиною другою статті 1281 ЦК України встановлено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги, що передбачено частиною третьою статті 1281 ЦК України.

Частиною четвертою статті 1281 ЦК України встановлено, що кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_2 письмово повідомила відповідача про смерть ОСОБА_3 та направила позивачу копію свідоцтва про смерть останнього, про що свідчить лист позивача від 17 жовтня 2014 року.

Як слідує з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказане повідомлення позивача було отримано представником відповідача 20 жовтня 2014 року.

Судом також встановлено, що позивачем в порядку статті 1281 ЦК України лише 23 січня 2016 року була направлена претензія кредитора до Другої Рівненської державної нотаріальної контори, а 10 травня 2016 року - лист-претензія ОСОБА_2, як спадкоємцю померлого боржника ОСОБА_3, в якому позивач предявив до неї свої вимоги кредитора по зобовязанню позичальника ОСОБА_3

Як встановлено судом, про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивач міг дізнатися та дізнався 20 жовтня 2014 року, отримавши від ОСОБА_2 відповідне повідомлення, а тому, враховуючи вимоги частини другої статті 1281 ЦК України, строк, протягом якого позивачу було надано право предявити свої вимоги до відповідача, як спадкоємця ОСОБА_3, закінчувався 20 квітня 2015 року.

Натомість, з претензією кредитора до Другої Рівненської державної нотаріальної контори позивач звернувся 23 січня 2016 року, з листом-претензією до ОСОБА_2 10 травня 2016 року, з позовом до суду 30 серпня 2016 року.

Оскільки жодна із вказаний дій позивача не була вчинена у строки, встановлений частиною другою статті 1281 ЦК України, позивач, як кредитор спадкодавця ОСОБА_3, враховуючи вимоги частини четвертої статті 1281 ЦК України, позбавився права вимоги до ОСОБА_2

Суд враховує, що положення статті 1282 ЦК України застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків предявлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Таким чином, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє субєктивне право, а не є строком позовної давності. Тому суд вважає необхідним відмовити у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» не за спливом строку позовної давності, а за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до вимог частини другої статті 214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 08 квітня 2015 року (справа № 6-33цс15).

На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,214,215,223, 292,294 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

В позові публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю.П.Куцоконь