Рішення № 66287950, 24.04.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3761/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017 м. Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi ОСОБА_1,

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі ПАТ «Акцент-Банк») про захист прав споживачів та стягнення коштів (повернення банківського вкладу та відшкодування втраченої вигоди), в якому просить суд стягнути з ПАТ «Акцент-Банк» на його користь банківський вклад у розмірі 5002,91 грн, втрачену вигоду у розмірі 1462,33 грн, інфляційні втрати у розмірі 843,98 грн, три відсотки річних у розмірі 250,83 грн, пеню у розмірі 91553,25 грн та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн, а всього 104113,30 грн. Також просить суд примусити ПАТ «Акцент-Банк» розблокувати банківську картку № 4323 3553 0151 3354, відкриту на імя ОСОБА_2

Позивач ОСОБА_2 подав суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю та просить суд розгляд справи провести без його участі. Не заперечує проти прийняття заочного рішення по справі.

Представник ПАТ «Акцент-Банк» в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання відповідач був оповіщений у встановленому порядку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення йому поштового відправлення. Заперечення проти позову відповідач не подав. Повідомлення про причини неявки від відповідача не надійшло.

Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є клієнтом ПАТ «Акцент-Банк» та користується продуктом банку, зокрема є держателем картки «Універсальна» № 4323 3553 0151 3354 відповідно до укладеного з банком 06 березня 2015 року договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку.

07 липня 2015 року, під час розрахунку у гіпермаркеті «Епіцентр» в місті Рівне, позивач виявив, що його картковий рахунок № 4323 3553 0151 3354 заблокований. Після цього позивач неодноразово звертався до голови правління ПАТ «Акцент-Банк» із заявами з метою зясування причини блокування рахунку та просив відповідача розблокувати його платіжну картку.

На звернення позивача, відповідач, посилаючись на окремі положення «Умов і Правил надання банківських послуг», у своїх відповідях від 03 серпня 2015 року та від 25 грудня 2015 року не вказав на конкретні причини та підстави блокування відкритого на його імя карткового рахунку, цей рахунок не розблокував і кошти позивачу не видав.

Лише у своїй відповіді від 18 січня 2017 року на чергове звернення позивача, відповідач повідомив його про те, що банком було призупинено здійснення видаткових операцій з використанням карткового рахунку № 4323 3553 0151 3354 на підставі звернення юридичної особи, яка повідомила про несанкціоноване використання електронного платіжного засобу.

При цьому відповідач, пославшись на пункт 12 Розділу VI Постанови правління НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобі» від 04 листопада 2014 року № 705, статтю 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ та на умови укладеного між сторонами договору, що надають йому право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу, так і не вказав на конкретну причину своїх дій по блокуванню видаткових операцій з використанням карткового рахунку позивача, яка відповідала б вимогам та нормам чинного законодавства.

На теперішній час на заблокованому картковому рахунку № 4323 3553 0151 3354 знаходяться власні кошти позивача у розмірі 5002,91 грн, що підтверджується довідкою ПАТ «Акцент-Банк» від 15 вересня 2015 року.

Дії ПАТ «Акцент-Банк» по блокуванню карткового рахунку, які створюють позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні належними йому грошовими коштами, суд визнає неправомірними.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодекту. Зобов'язання має грунтоваться на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Предметом позову є відповідальність за порушення виконання договору банківського рахунка.

Відповідно до вимог статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем не доведено наявності будь-яких підстав для вчинення оспорюваних позивачем дій, а тому дії відповідача по блокуванню карткового рахунку платіжної картки «Універсальна» № 4323 3553 0151 3354, на якому знаходяться власні кошти позивача у розмірі 5002,91 грн, є незаконними.

Відповідно, незаконними є і дії відповідача по неповерненню позивачу грошових коштів, які знаходяться на цьому рахунку, що свідчить про обґрунтованість та доведеність позовних вимог як у частині стягнення банківського вкладу у розмірі 5002,91 грн, так і у частині зобовязання відповідача розблокувати його банківську картку.

У відповідності до частини першої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 2 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача про стягнення втраченої вигоди у розмірі 1462,33 грн, інфляційних втрат у розмірі 843,98 грн та трьох відсотків річних у розмірі 250,83 грн ґрунтуються на положеннях статей 22, 625 ЦК України, і на підтвердження розміру цих вимог позивачем надані суду належні обґрунтування та розрахунки, вказані вимоги суд визнає обґрунтованими та доведеними, а тому і вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини пятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною пятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3% вартості послуги за кожний день прострочення.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобовязання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобовязання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобовязання.

Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення являє собою міру відповідальності.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги наданий позивачем розрахунок, який проведено відповідно до вимог частини пятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», обґрунтованими та доведеними суд визнає і позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 91553,25 грн.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди, то ці вимоги суд визнає недоведеними та безпідставними, а тому вони задоволенню не підлягають.

При цьому суд враховує, що позивач належними та достатніми доказами не довів ні самого факту заподіяння йому моральної шкоди, ні обставин, які визначають її характер та обсяг. Не зазначив позивач і того, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суд звертає увагу на те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення пункту 5 частини першої статті 4, частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вони стосуються права споживача на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту продукції), що безумовно передбачає використання продукції, чого за матеріалами даної справи не встановлено.

Враховуючи ту обставину, що між сторонами укладено договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню і стаття 1167 ЦК України, на яку посилається позивач, оскільки вона стосується недоговірних зобовязань.

Відповідно до вимог частини другої статті 214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд враховує висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 28 вересня 2016 року (справа № 6-1699цс16).

У відповідності до частини третьої статті 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволенню позовних вимог у розмірі 99113,30 грн (вимоги майнового характеру) та щодо зобовязання відповідача розблокувати банківську картку позивача (вимоги немайнового характеру), відповідно до вимог підпунктів 1,2 пункту 1 частини другої статті 4, частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», стягненню з відповідача в доход держави підлягає 1631,13 грн (991,13 + 640).

Керуючись ст.10,11,60,88,209,212,214,215,218,223,224,225,226,233,292,294 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_2 банківський вклад у розмірі 5002 гривні 91 копійку, втрачену вигоду у розмірі 1462 гривні 33 копійки, інфляційні втрати у розмірі 843 гривні 98 копійок, три відсотки річних у розмірі 250 гривень 83 копійки, пеню у розмірі 91553 гривні 25 копійок, а всього 99113 (девяносто девять тисяч сто тринадцять) гривень 30 копійок.

Зобовязати публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» розблокувати банківську картку № 4323 3553 0151 3354, відкриту на імя ОСОБА_2.

В позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовити за їх недоведеністю та безпідставністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» в доход держави 1631 (одну тисячу шістсот тридцять одну) гривню 13 копійок судових витрат по справі, що складаються з судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Ю.П.Куцоконь