Рішення № 66287552, 20.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/4829/16-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д. Є.Провадження № 22-ц/780/536/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 19 20.04.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

20 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді Сержанюка А.С., членів колегії суддів Коцюрби О.П., Мережко М.В., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання удаваним правочину та визнання майнових прав на квартиру,

В С Т А Н О В И Л А :

08 червня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, де просила визнати попередній договір від 30 липня 2010 року удаваним правочином, визнати за нею майнове право на частку в обєкті будівництва житлового будинку за будівельним адресом: м. Ірпінь, вул. Полтавська, 27-в, в обємі та у вигляді квартири №33, площею 40 кв.м., розташованої на першому рівні будинку №27-в по вулиці Полтавській в м. Ірпені, а судові витрати - покласти на відповідача.

На обґрунтування заявлених вимог вказала, що 30 липня 2010 року між нею та ОСОБА_3 укладено попередній договір, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №3098.

Відповідно до умов правочину, відповідач зобовязався в строк до 15.10.2010 року передати у її фактичне користування частину житлового будинку/квартиру в придатному для проживання стані, та не пізніше 30.02.2011 року укласти договір купівлі-продажу частини житлового будинку/квартири у житловому будинку за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Полтавська, 27-в.

Зазначає, що на виконання попереднього договору вона передала відповідачу грошові кошти в якості авансу у сумі 316000,00 грн.

Вважає, що попередній договір є удаваним правочином, оскільки на її думку, вчинений з метою приховання іншого правочину інвестиційного договору купівлі-продажу майнового права на частку в обєкті будівництва.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Обґрунтовуючи зазначене рішення, суд першої інстанції вказав, що виходячи із того, що позивач звернувся з вимогами для захисту порушеного права після спливу загальної позовної давності тривалістю у три роки та не просить визнати поважними причини пропущення позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності, зокрема, на підставі ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України.

ОСОБА_2, не погоджуючись із ухваленим рішенням, подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить скасувати рішення і ухвалити нове про задоволення заявлених позовних вимог.

Суд, закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне задовольнити заявлені апеляційні вимоги частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 30 липня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено попередній договір, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №3098 ( а.с. 7-8, 36 ).

Відповідно до умов правочину, відповідач зобовязався в строк до 15.10.2010 року передати у фактичне користування ОСОБА_2 частину житлового будинку/квартиру в придатному для проживання стані, та не пізніше 30.02.2011 року укласти договір купівлі-продажу частини житлового будинку/квартири у житловому будинку за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Полтавська, 27-в ( там же ).

В підтвердження наміру придбати частину житлового будинку/квартиру ОСОБА_2 передала відповідачу, а ОСОБА_3 - прийняв грошові кошти в якості авансу у сумі 316000,00 грн., що еквівалентно 40000 доларам США( п. 2 договору ).

Таким чином, як зазначено у правочині, сторони уклали між собою попередній договір, який, на переконання апеляційного суду, не може вважатись удаваним, незважаючи на заявлені позовні вимоги, пояснення свідків - ОСОБА_2, ОСОБА_5, оскільки договір регламентує правовідносини попередньої домовленості сторін, у т.ч. і майбутніх передачу у користування, укладення договору купівлі-продажу частини житлового будинку/квартири за вказаною адресою ( п. 1. договору ).

При цьому, позивач про порушення свого права довідалася в 2014 році, коли відповідач остаточно відмовився від виконання взятих на себе за договором зобовязань, що підтвердили допитані у якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, викладеного не врахував, не визначився із суттю правовідносин між сторонами, неправильно встановив початок перебігу позовної давності, унаслідок чого помилково вирішив спір на підставі норм права, зокрема, ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, які, у даному випадку, не регламентують правовідносини між сторонами, та ухвалив рішення без дотримання вимог ст.ст. 58-60, 212-215 ЦПК України.

Таким чином, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 235, 261, 264 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 193, 224 ЦПК України, на думку апеляційного суду, знайшли своє підтвердження при розгляді справи, а тому апеляційні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову на підставі положень ст. 635 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-215 ЦПК України, за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Доводи, викладені у позовній заяві і висловлені позивачем та її представниками у судовому засіданні, на переконання суду другої інстанції та у силу викладеного, не є правовою підставою для задоволення заявлених до суду першої інстанції вимог.

При цьому, ОСОБА_2 не позбавлена можливості здійснити захист свого права у відповідності до положень попереднього договору, ч. 2 ст. 635 ЦК України, чи в інший, передбачений законом, спосіб.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання удаваним правочину та визнання майнових прав на квартиру скасувати і ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішщенням апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.П. Коцюрба

ОСОБА_6