Ухвала суду № 66286063, 27.04.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10082/15-к Провадження №11-кп/773/91/17 Головуючий у 1 інстанції:Ковальчук В. О. Категорія: cт.185 ч.1, 185 ч.2 КК УкраїниДоповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Денісова В.П.,

суддів - Філюка П.Т., Клока О.М.,

з участю секретаря - Гладкого В.В.,

прокурора - Грицюка Р.П.,

захисника - Мудрик Т.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №12015030010001630 за апеляційними скаргами захисника Мудрик Т.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ківерці Волинської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, раніше судимий:

- вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.10.2003 за ст.186 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 9.11.2005 по відбуттю строку покарання;

- вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 18.11.2009 за ст.185 ч.3, ст.15-ст.185 ч.3, ст.70 КК України до 3 років 5 днів позбавлення волі, звільнений 30.09.2011 по відбуттю строку покарання;

- вироком Ківерцівського районного суду Волинської області 27.02.2012 за ч.1 ст.152 КК України на строк 3 роки 3 місяці позбавлення волі, звільнений 26.02.2015 по відбуттю строку покарання,

засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 визначено обчислювати з моменту затримання та врахувати час перебування обвинуваченого під вартою з 9 червня 2015 року.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він біля 23 години, в середині травня 2015 року, знаходячись біля садиби дачного будинку АДРЕСА_2, шляхом розбиття вікна, проник в дачний будинок, звідки таємно, повторно викрав матеріальні цінності на загальну суму 19 230 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди на вказану суму.

У своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не взято до уваги показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не враховано висновку експерта, згідно якому відбитки взуття на підвіконнику будинку, який обікрали, і вилученого у обвинуваченого взуття, є схожими, але не ідентичними. Вважає, що висновок суду про вчинення ним злочину не доведено доказами.

В апеляційній скарзі захисник Мудрик Т.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить вирок щодо останнього скасувати та закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого злочину. Посилається на те, що обвинувачення ОСОБА_2 в скоєнні ним злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, є повністю сфабрикованим, а його попередні показання, в яких він визнав свою вину під час досудового розслідування, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки відібранні під тиском. Зазначає, що крім даних визнавальних показів обвинуваченого, в матеріалах провадження відсутні будь-які належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, захисника та обвинуваченого, які свої апеляційні скарги підтримали і просили скасувати вирок суду, думку прокурора, який апеляційні скарги заперечив, але просив вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з ч.2 ст.86 КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

В ході судового розгляду кримінального провадження суд першої інстанції вказаних вимог Закону в повному обсязі не виконав.

Місцевий суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, ґрунтується на підставі сукупності доказів, досліджених в ході судового розгляду, а саме, показань потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5; протоколу огляду місця події - дачі АДРЕСА_1 від 08.06.2015; протоколу огляду місця події - дачі АДРЕСА_3 від 05.06.2015; протоколу огляду місця події від 08.06.2015, яким проведено огляд та вилучено, наданий ОСОБА_4 електроінструмент; протоколу проведення слідчого експерименту від 09.06.2015 з відеозаписом; висновку експерта №748 від 09.06.2015; повідомлень ПТ «Ломбард компас» №550 від 01.07.2015, «Скарбниця ломбард» №4895/6 від 30.06.2015, вх.№6565 від 30.06.2015, «Універсальний ломбард» №616 від 18.06.2015; висновку експерта №138 від 26.06.2015.

В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_2 дав показання про те, що він крадіжку майна не вчиняв, а майно придбав у ОСОБА_8. Працівники міліції його затримали в першій половині дня 08.06.2015. З цього часу він був доставлений в приміщення Луцького МВ УМВС України у Волинській області, де його допитували, а після допиту - утримували в цьому ж приміщенні до 09.06.2015. Цього дня він був доставлений в Луцький міськрайонний суд для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За період затримання ОСОБА_2 з його участю проводилися такі слідчі дії, як огляд місця події - будинку АДРЕСА_1 та слідчий експеримент. При проведенні слідчого експерименту він діяв за вказівками працівників міліції. Під час вказаних слідчих дій він заявив клопотання про надання йому захисника, яке задоволене не було. Тому слідчі дії здійснювались без участі захисника.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 09.06.2015 відносно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. Строк тримання під вартою обвинуваченого визначено обчислювати з 17.00 год. 09.06.2015, оскільки ОСОБА_2 не затримувався та не знаходився відповідно до наказу уповноважених службових осіб поряд із ними. (а.п.31-32).

Як убачається із матеріалів провадження, ОСОБА_2 був затриманий працівниками поліції 08.06.2015 та починаючи з 11:56 год. цього дня почав перебувати у приміщенні Луцького МВ УМВС України у Волинській області (а.п.236).

Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 09.06.2015, стверджується, що ОСОБА_2 був затриманий о 17 год. 00 хв. 09.06.2015 в приміщенні Луцького МВ УМВС України у Волинській області на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області (а.п.110-111).

Таким чином, суд першої інстанції не дав жодної оцінки наведеним обставинам, не перевірив показання обвинуваченого про те, що крадіжку вчинив не він, та про те, що визнавальні показання під час слідчого експерименту він дав під тиском працівників міліції, а також не дав оцінки доказам, які були отримані під час перебування ОСОБА_2 в Луцькому МВ УМВС до застосування щодо нього слідчим суддею запобіжного заходу, відповідно до приписів ст.ст.86-87 КПК України.

Натомість суд першої інстанції обмежився вказівкою, що такі твердження обвинуваченого дані з метою уникнути відповідальності.

Таким чином, місцевий суд допустив неповному судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що згідно приписів п.п.1,2,3 ч.1 чт.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

Крім того, у вироку суду належним чином не спростовано показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він до вчинення крадіжок не має відношення, а речі придбав у ОСОБА_8 за кошти позичені у ОСОБА_9.

Отже, суд першої інстанції також не надав належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам на предмет їх допустимості та належності, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а також унеможливлює перевірку цих обставин судом апеляційної інстанції.

За змістом ст.ст.409, 412 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, при цьому істотними є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Оскільки апеляційним судом було виявлено істотні порушення кримінального процесуального кодексу, які апеляційна інстанція усунути не може, та які перешкодили прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо ОСОБА_2, а тому вирок суду відносно останнього відповідно до вимог ч.1 ст.409 КПК України підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що судове рішення щодо обвинуваченого ОСОБА_2 скасовується у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону із призначенням нового розгляду, відповідно до вимог ч.2 ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції відповідно до вимог даної статті не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

При новому розгляді слід усунути зазначені порушення кримінального процесуального законодавства, ретельно з'ясувати всі обставини кримінального провадження щодо ОСОБА_2, перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах обвинуваченого та захисника, і залежно від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 412,415 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги захисника Мудрик Т.В. та обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 18 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Головуючий:

Судді: