Рішення № 66283040, 27.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/2564/16-ц 27.04.2017 27.04.2017 27.04.2017

Провадження №22-ц/784/742/17

Головуючий у першій інстанції-Літвіненко Т.Я.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова ОСОБА_1 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем - Лівшенком О.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

представника ОСОБА_3

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 лютого 2017 року у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі ПриватБанк) до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості

У С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ПриватБанк звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 5 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на підставі заяви позивальника та на умовах, визначених діючими на той час Умовами та правилами надання банківських послуг (далі Умови та Правила) та тарифами банку, які у сукупності і складали кредитний договір. Востаннє кредитний ліміт встановлено у розмірі 13200 грн., якими позичальник користувався протягом всього часу.

Посилаючись на порушення позичальником кредитних зобовязань, виникнення заборгованості станом на 14 липня 2016 року та уточнивши позовні вимоги (а.с.242-245), ПриватБанк просив стягнути з ОСОБА_3 34804,07 грн. кредитної заборгованості, з яких 15261,02 грн. за тілом кредиту, 4992,22 грн. відсотків, 11748,18 грн. та 907,22 грн. пені, а також 250 грн. фіксованої та 1645,43 процентної складових штрафу.

Відповідач ОСОБА_3, діючи через свого представника, позов не визнав, посилаючись на те, що на час отримання кредиту не був ознайомлений з Умовами та Правилами; істотні умови договору з ним не узгоджені, чим порушені права споживача фінансових послуг; а позовні вимоги не відповідають умовам договору, недоведені належними розрахунками та заявлені за межами позовної давності.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 лютого 2017 року позов задоволено частково. З ОСОБА_3 на користь ПриватБанку стягнуто 32908,64 грн., в тому числі 15261,02 грн. за тілом кредиту, 4992,22 грн. відсотків, 11748,18 грн. та 907,22 грн. пені, а також 1378 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просив позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача 14377,14 грн. кредитного боргу, з яких 9 658,33 грн. тіла кредиту, 4 500,41 грн. відсотків та 218,4 грн. пені. Апелянт не погодився з застосуванням судом Умов та Правил, які не були підписані позичальником, та посилався на невизначеність загальної вартості кредиту, відсутність графіку його повернення, а також недоведеність позивачем розрахунку загального розміру заборгованості, в тому числі нарахування пені, застосування та підстави змін відсоткової ставки та інше.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 526, частин 1 статті 530 ЦК зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За правилами статті 1048 ЦК ( параграф 1 цієї глави) розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

На час укладення між сторонами кредитного договору (серпень 2008 року) діюче цивільне законодавство не передбачало особливостей застосування процентної ставки за кредитним договором, в тому числі і обмежень щодо її підвищення в односторонньому порядку.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки пені та штрафу (стаття 611 ЦК).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Загальний строк, в межах якого сторона може звернутись до суду про захист свого права (позовна давність), встановлюється тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК). Для окремих видів вимог, в тому числі і щодо стягнення неустойки, законом встановлена спеціальна позовна давність в один рік (стаття 258 ЦК).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 267 ЦК).

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, тобто несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів (постанова Верховного суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13, постанова Верховного суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14).

Статтею 264 ЦК передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку, а після переривання перебіг позовної давності починається заново. Умовою застосування позовної давності є заява сторони у спорі (частина 4 статті 267 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що 5 серпня 2008 року шляхом подання заяви ОСОБА_4 між ним та ПриватБанком укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (кредитка «Універсальна» 30 днів пільгового періоду») ( далі Договір) з базовою процентною ставкою 3 % на місяць (36 %річних) на залишок заборгованості. Первинний розмір кредитного ліміту складав 1000 грн. (а.с.14 ).

Зі змісту заяви ОСОБА_3 вбачається, що він ознайомлений та згодній з Умовами та Правилами, а також тарифами банку, що були йому надані у письмовому вигляді.

Своїм підписом ОСОБА_3 засвідчив надання йому повної інформації про умови кредитування та підтвердив, що його заява, памятка клієнта та Умови та Правила складають укладений між ними договір про надання банківських послуг (а.с.14 зворот).

У тексті заяви передбачені умови нарахування штрафів та їх розмір 250 грн. та 5% суми позову, а також право банку збільшити, зменшити або скасувати кредитний ліміт.

Того ж числа, 5 серпня 2008 року ОСОБА_3 підписав та отримав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», зміст якої містить всі відомості, які мають бути зазначені в памятці (далі Довідка, а.с.15,221).

Цим документом, підписаним позичальником особисто, передбачена базова відсоткова ставка 3% місяць, що нараховується на залишок заборгованості, виходячи з 360 днів на рік; розмір щомісячного платежу, що включає і плату за користування кредитними коштами 7% від заборгованості, але не менше 50 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості, яка складається з пені (1), що дорівнює базовій процентній ставці поділеній на 30 за кожен день прострочення кредиту, та пені (2), що дорівнює 1% від заборгованості, але не менш 10 грн. на місяць, яка нараховується один раз на місяць при простроченні платежу на пять та більше днів при виникненні заборгованості більше 50 грн., а також штрафу 250 грн. та 5% від суми позову.

Довідка має окрему примітку з підписом ОСОБА_3 про те, що з фінансовими умовами надання коштів за кредиткою «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», а також прикладами використання кредитних коштів з розрахунком загальної суми витрат клієнта він ознайомлений. Приклади наведені на зворотній стороні Довідки.

У період 2008-2013 року розмір кредитного ліміту змінювався та станом на серпень 2013 року складав 13200 грн.(а.с.13).

На час укладення Договору діяли Умови та Правила, які були затверджені наказом СП-2007-299 від 13 вересня 2007 року (а.с.104-112).

Відповідно до пункту 9.12 Умов та Правил договір діє протягом 12 місяців та автоматично пролонговується на такий саме строк, якщо протягом його дії жодна зі сторін не проінформує іншу про припинення.

Згідно з пунктами 3.1.1., 3.1.3 Умов (розділ «Правил користування платіжною карткою», далі Правила) (а.с.111) строк дії картки вказаний на її лицьовій стороні (місяць, рік), а після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява держателя про закриття рахунку.

З 2008 року ОСОБА_3 отримав картки №4149437325013553, № 4149437701909143, №4349437105961781, №5457082234074081 з терміном дії до вересня 2018 року (а.с.158, 215).

Правилами передбачені порядок нарахування та оплати процентів (пункт 5); строки та порядок погашення за кредитом щомісячними платежами у розмірі мінімального щомісячного платежу, передбаченому памяткою, якою в даному випадку є довідка (пункт 5.3); умови нарахування пені, яка складається з пені 1(базова процента ставка за договором)/30 за кожен день прострочення та пені 2 -1% заборгованості на місяць при наявності заборгованості 5 та більше днів (пункт 5.5.1); та штрафу при порушенні строків платежів більш ніж на 30 днів -250 грн. +5% від суми позову (пункт 5.10).

Відповідно до пункту 5.3 Умов (а.с.109) банк має право змінювати тарифи, при цьому зобовязаний не менші як за 7 днів до введення змін повідомити клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення від клієнта про незгоду, нові умови вважаються прийнятими.

Заявою від 5 серпня 2008 року (а.с.14,зворот, 321) ОСОБА_3. підтвердив згоду на інформування про стан платіжної картки за допомогою e-mail або sms.

З матеріалів справи вбачається, що у період 2013 -2015 років ПриватБанк змінював умови кредитування, зокрема процентну ставку. З 1 січня 2013 року володільці кредитних карт «Універсальна 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифи «55 днів пільгового періоду» зі зменшенням щомісячної процентної ставки до 2,5 % (30% річних) (а.с.82,147,149 зворот). З вересня 2014 року процента ставка збільшена до 2,9% щомісячно (34, 8 % річних), а з 1 квітня 2015 року до 3,6 % щомісячно (43,2 %річних) (а.с.139, 140).

Про зміну процентної ставки (як зменшення, так і збільшення) боржник повідомлявся шляхом sms-повідомлень від 15 грудня 2012 року, 15 серпня 2014 року, 15 березня 2015 року (а.с.322-324).

При цьому колегія суддів не вбачає порушень вимог статті 1056-1 ЦК, введену в дію з 2013 року) щодо обмежень підвищення процентної ставки в односторонньому порядку. Підвищений розмір процентів застосовувався лише до тих коштів, які отримувались позичальником після введення їх в дію, але не раніше 7 днів з часу відправлення позичальнику належного повідомлення.

Оскільки всі кошти, які заявлені до стягнення, отримані ОСОБА_3 після 13 травня 2015 року, застосуванню підлягає щомісячна процента ставка 3,6%. (а.с.6-12, 82-83, 325-326).

Процентна ставка 72% річних, зазначена у таблицях, але при розрахунку платежів не застосовувалась.

Розмір пені, передбаченої Договором, також змінювався наказами Приватбанку (а.с.139-140).

Але такі зміни умов кредитування ОСОБА_3 не повідомлялись, а тому нові тарифи стосовно пені застосуванню не підлягають. При розрахунку пені застосовуються умови, зазначені у памятці (довідці).

Таким чином, при встановленні факту належного або неналежного виконання ОСОБА_3 кредитних зобовязань колегія суддів виходить з розміру отриманих та неповернутих кредитних коштів (тіло кредиту), нарахованих процентів за ставкою 43,2% та пені (пеня1 +пені2) у розмірах, визначених Договором (а.с.221).

З наданого суду першої інстанції розрахунку боргу та витягів з особового рахунку вбачається, що протягом 2008-2015 років ОСОБА_3 активно використовував кредитні кошти та загалом виконував умови щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Станом на 13 травня 2015 року ОСОБА_3 не мав невиконаних грошових зобовязань (а.с.83, а.с.325-326).

За період травня-червня 2015 року відповідач мав поточну заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Прострочення сплати чергового платежу виникло з 1 липня 2015 року. Нарахування пені здійснювалось позивачем з 1 липня 2015 року.

18 серпня 2015 року ОСОБА_3 востаннє скористався кредитними коштами.

Станом на 14 липня 2016 року ОСОБА_3 нараховано 15261 грн. заборгованості за тілом кредиту.

Перевищення кредитного ліміту (13200 грн.) сталось внаслідок здійснення з рахунку платежів по системі «оплата товару частками» (по 2061 грн.), запровадженої до перевищення кредитного ліміту та настання строку повернення частки.

Проценти за період з 14 червня 2015 року станом на 14 липня 2016 року складають 6175,81 грн. ОСОБА_5 в межах позовних вимог (а.с. 242 -245) стягненню підлягають проценти в розмірі 4992,22 грн.

Розмір пені (пеня 1 + пеня 2) на умовах, передбачених Договором, складає 9196,79 грн.(а.с.326).

Але враховуючи, що позовна давність за неустойкою складає один рік (стаття 258 ЦК), а з позовом ПриватБанк звернувся 9 серпня 2016 року, то стягненню підлягає пеня, нарахована з 9 серпня 2015 року станом на 14 липня 2016 року, що складає 8 253,4 грн.

Рішення суду в частині відмови у стягненні штрафів не оскаржується.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним кредитну заборгованість станом на 14 липня 2016 року за тілом кредиту, відсотками та пенею в загальному розмірі 28 506,62 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_3 відповідно до статей 611,1048,1054 ЦК.

Оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність кредитного боргу за Договором, але при визначенні його розміру не врахував всі його умови та не застосував позовну давність за неустойкою, судове рішення підлягає зміні в частині розміру стягнення.

Колегія суддів не може погодитись з доводами представника відповідача щодо розміру заборгованості, які викладені в апеляційній скарзі. Наведені розрахунки представника відповідача (а.с.171-187) здійснені за окремими платіжними картками; без врахування порядку нарахування процентів, в тому числі умов застосування пільгового періоду; розміру процентної ставки, що змінювалась; а також черговості погашення кредиту, передбаченої Умовами та Правилами та статтею 534 ЦК.

Питання про призначення по справі судової економічної експертизи для визначення правильності нарахування процентів, а також пені відповідач не порушував.

Не можна вважати обґрунтованими і посилання апелянта на безпідставність застосування судом Умов та Правил, які не містять підпису ОСОБА_3

Розділ 4 заяви від 5 серпня 2008 року містить пряму вказівку на те, що відповідач ознайомився і згодний з Умовами та Правилами та своїм особистим підписом підтверджує факт отримання повної інформації щодо умов кредитування. Цей розділ містить особистий підпис ОСОБА_3В.(а.с.321 зворот).

Помилка позивача при наданні до позовної заяви інших Умов, яка була виправлена банком під час розгляду справи в суді першої інстанції, не перешкоджала суду враховувати ті Умови та Правила, які дійсно діяли на час укладення Договору.

Безпідставним є і посилання представника відповідача на відсутність графіку погашення кредиту та детального розпису кредиту. Особливості надання кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитну картку унеможливлюють складання графіку повернення кредиту на час його укладення.

Необґрунтованими є і сумніви апелянта про можливе збільшення розміру тіла кредиту за рахунок заборгованості за процентами та пенею.

З наданого позивачем витягу про рух коштів на рахунку ОСОБА_3 вбачається, що заборгованість за тілом кредиту 15261грн. виникла лише внаслідок отримання відповідачем готівки або оплати товару (а.с.310-320), що також підтверджується і розрахунком заборгованості (а.с.325).

Обставини, які призвели до перевищення кредитного ліміту (13200 грн.), зазначені вище.

Отже основні доводи апеляційної скарги, окрім позовної давності, не спростовують висновки суду та не доводять порушення ним норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення до визнаного відповідачем розміру боргу.

Відповідно до статті 88 ЦПК між сторонами підлягають розподілу судові витрати.

Судові витрати Приватбанку при подачі позову складають 1378 грн. За принципом пропорційності відшкодування судових витрат задоволеним вимогам, з ОСОБА_3 підлягає стягненню 1129 грн. судових витрат.

Судовий збір, сплачений відповідачем про подачі апеляційної скарги, складає 600 грн. Виходячи з вищезазначеного принципу, Приватбанк має відшкодувати відповідачі 108,56 грн. судових витрат.

Отже з ОСОБА_5 на користь ПриватБанку підлягає стягненню 1020,43 грн. судових витрат.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 лютого 2017 року змінити, зменшивши стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» кредитної заборгованості станом на 14 липня 2016 року за кредитним договором від 5 серпня 2008 року з 32 908,64 коп. до 28 506,62 грн. та в частині судових витрат з 1378 грн. до 1020,43 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.О.Данилова

Судді В.В.Коломієць

ОСОБА_6