Ухвала суду № 66281385, 25.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/20571/16-ц Головуючий суддя І інстанції Руднєва О. О.

Провадження № 22-ц/790/2980/17 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: спори про самочинне будівництво

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Гуцал Л.В., Котелевець А.В.,

за участю секретаря: Доля О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: адміністрація Шевченківського району міста Харкова, про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановила:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок знести самочинно збудований гараж на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та заборонити відповідачу експлуатацію зазначеного гаражу.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а ухвалою судді від 02 лютого 2017 року - визнано неподаною та повернуто заявникові на підставі ч. 2 ст. 121 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, справу направити до того ж суду для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суддя виходив із того, що позовну заяву було подано ОСОБА_1 без дотримання вимог ст. 119 ЦПК України, у встановлений ухвалою від 26 грудня 2016 року строк позивач недоліки позову не усунув, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 121 ЦПК України позов підлягає визнанню неподаним та поверненню заявникові.

Проте погодитися з такими висновками не можна з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені частинами 1 та 2 ст. 119 ЦПК України, відповідно до яких позовна заява подається в письмовій формі та повинна містити 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб (ч. 1 ст. 120 ЦПК України).

Залишаючи позов ОСОБА_1 без руху, суддя місцевого суду зазначив, що позивачем на надано доказів на підтвердження факту порушення його прав, крім того, не зазначив в якості відповідача власника земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт самочинного будівництва та не залучив до участі у справі належну третю особу, оскільки адміністрація Шевченківського району м. Харкова не є юридичною особою.

Із матеріалів справи вбачається, що заява ОСОБА_1 за формою та змістом відповідає вимогам, викладеним у ст. 119 ЦПК України, оскільки містить найменування суду, до якого подається заява, ім'я позивача і відповідача, їх місце проживання, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, перелік документів, що додаються до заяви.

Саме позивач визначає особу, якою порушено його права та яка відповідно має брати участь у справі в якості відповідача.

Крім того, ч. 1 ст. 33 ЦПК України передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Отже підставою для заміни відповідача є відповідне клопотання позивача у справі.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Вирішуючи питання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху та її повернення, суддя послався на обставини, які не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та обмеження передбаченого Конституцією України права звернення до суду.

Оскільки передбачені цивільним процесуальним законом підстави для визнання позовної заяви ОСОБА_1 неподаною та її повернення відсутні, ухвалу судді не можна вважати такою, що постановлена з дотриманням вимог закону.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді - скасуванню, з передачею питання на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2017 рокускасувати.

Питання щодо відкриття провадження у справі передати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді