Ухвала суду № 66272518, 21.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 квітня 2017 року м. Київ К/800/9754/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на постанову Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху і надано строк для усунення недоліків. У встановлений в ухвалі строк скаржником усунуто недоліки касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, постановою Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року, позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірною дію Печерської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 в реєстрації його місця проживання за його заявою від 23 вересня 2016 року. Зобов'язано Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за його заявою від 23 вересня 2016 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що адміністративні послуги щодо реєстрації місця проживання надано відповідно до вимог чинного законодавства.

Судами встановлено, що 23 вересня 2016 року ОСОБА_1 подав до відділу реєстрації місця проживання Печерської районної в м. Києві державної адміністрації заяву про реєстрацію свого місця проживання та його малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1. До вказаної заяви позивачем було додано наступні документи: паспорт, квитанцію про сплату адміністративного збору, документ щодо підтвердження право власності на житло, військовий квиток, свідоцтво про народження сина ОСОБА_2, заяву про зняття з реєстрації місця проживання, згоду матері ОСОБА_2 на реєстрацію місця проживання сина.

За результатами розгляду вказаної заяви 04 жовтня 2016 начальником відділу реєстрації місця проживання Печерської районної в м. Києві державної адміністрації було прийнято рішення про відмову у реєстрації місця проживання. Підставою для відмови відповідачем зазначено абз. 2 п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 № 207, у зв'язку з поданням неповного пакету документів, а саме військового квитка з відміткою про реєстрацію в Печерському РВК згідно ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у реєстрації місця проживання позивача, оскільки останнім при зверненні із заявою про реєстрацію місця проживання було подано всі передбачені законом документи.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV) вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

За приписами статті 6 Закону № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанція про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Таким чином, Законом № 1382-IV визначено вичерпний перелік необхідних документів для реєстрації місця проживання та заборонено вимагати для реєстрації подання особою інших документів.

Аналогічні положення закріплено також і в п. 2.2 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року N 207 (далі - Правила №207).

Судами встановлено, що при зверненні до відповідача із заявою про проведення реєстрації місця проживання позивачем було подано всі, передбачені наведеними правовими актами документи.

В той же час, відповідачем відмовлено у проведенні реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та його малолітнього сина - ОСОБА_2 з підстав подання неповного пакету документів.

Пунктом 11 Правил № 207 передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що заяву подано позивачем 23 вересня 2016 року, а рішення про відмову прийнято 04 жовтня 2016 року, тобто з порушенням встановленого строку.

Оскаржувана відмова відповідача мотивована тим, що в порушення вимог ч. 2 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у військовому квитку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 міститься відмітка про перебування на військовому обліку в Броварському об'єднаному міському військовому комісаріаті.

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що органи виконавчої влади, що здійснюють реєстрацію місця проживання чи перебування осіб, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад зобов'язані здійснювати реєстрацію за місцем проживання або перебування чи зняття з реєстрації призовників, військовозобов'язаних та резервістів лише в разі наявності в їхніх військово-облікових документах позначок військових комісаріатів відповідно про зняття з військового обліку або про перебування на військовому обліку за місцем проживання або перебування.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що у Законі № 1382-IV та підзаконних актах, які регулюють діяльність державних органів в сфері державної реєстрації, які є спеціальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин, не передбачено такої підстави для відмови у проведенні реєстрації місця проживання особи, як відсутність певної відмітки у військовому квитку.

Подання неповного пакету документів, які передбачені для державної реєстрації, не є тотожним відсутності певних відміток у таких документах.

Враховуючи, що при зверненні позивача до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання його та його дитини, ОСОБА_1 було подано повний пакет документів, інших підстав для відмови у проведенні такої реєстрації не встановлено, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують та ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Касаційна скарга Печерської районної в місті Києві державної адміністрації є необґрунтованою, оскільки викладені в ній обставини і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на постанову Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Л. Іваненко