Ухвала суду № 66272284, 28.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 квітня 2017 року м. Київ К/800/7937/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

Державна фіскальна служба України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на вказані судові рішення, яка ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2017 року, з врахуванням приписів статтей 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, залишалася без руху в зв'язку з неподанням документа про сплату судового збору із наданням тридцятиденного з моменту отримання даної ухвали строку для усунення зазначеного недоліку.

В межах наданого строку на адресу суду касаційної інстанції відповідач надіслав платіжне доручення про сплату судового збору.

Так, як вже зазначалося в ухвалі судді від 20 березня 2017 року, відповідно до приписів підпункту 1, 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, а немайнового характеру, який подано фізичною особою, - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати; розмір же ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви; при цьому, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, а у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частини 3 статті 6 цього Закону).

Оскаржуваними судовими рішеннями (постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року) визнано протиправним та скасовано п.п. 1.2, п. 1 наказу Державної фіскальної служби України №718 від 18.09.2015 року «Про результати перевірок митниць ДФС»; визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України №93-ДС від 11.07.2016 року «Про звільнення ОСОБА_1»; визнано протиправним та скасовано наказ Волинської митниці ДФС України №612-о від 12.07.2016 року «Про оголошення наказу ДФС України №93-ДС від 11.07.2016 року»; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Волинської митниці ДФС України; стягнуто з Волинської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 22 443,12 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте, відповідачем (Державною фіскальною службою України) на адресу суду касаційної інстанції надіслано платіжне доручення №339 від 05 квітня 2017 року про сплату судового збору лише в сумі 1322 грн., що не узгоджується з вищенаведеними приписами закону.

Згідно із частиною 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невиконання ухвали суду про залишення скарги без руху у встановлений строк, скарга повертається особі, яка її подала.

За змістом частини 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

При цьому, повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ч.3 ст.108, ч.3 та ч.6 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник