Ухвала суду № 66272017, 25.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2017 року м. Київ К/800/14231/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Загороднього А.Ф., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, в якому просила: визнати неправомірними дії відповідача щодо незабезпечення її права на отримання вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати їй та виплатити відповідними установами у встановленому законом порядку вихідну допомогу судді, який вийшов у відставку, у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

В обґрунтування позову зазначила, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність і не вчинено дій щодо нарахування та виплати їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що передбачено статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (у редакції, чинній станом на день подання позивачем заяви про відставку).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо відмови у нарахуванні судді ОСОБА_4, яка вийшла у відставку, вихідної допомоги судді у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що їй безпідставно відмовлено у виплаті вихідної допомоги, оскільки на час подання заяви про відставку положення статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою передбачалась виплата суддям вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, були чинними.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 22 листопада 1995 року ОСОБА_4 працювала суддею Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, що підтверджується відомостями з трудової книжки позивача.

У січні 2014 року, маючи необхідний для відставки стаж роботи судді, ОСОБА_4 подала до Вищої ради юстиції України заяву про відставку.

Постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 634-VІІІ «Про звільнення суддів» ОСОБА_4 звільнено з посади судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України.

Наказом Голови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2015 року № 47-к «Про звільнення судді ОСОБА_4.» позивача звільнено із посади судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 18 серпня 2015 року у зв'язку з поданням заяви про відставку.

30 вересня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області із заявою щодо вирішення питання про виплату їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Листом від 06 листопада 2015 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області повідомило позивача про відсутність підстав для виплати вихідної допомоги, оскільки на час прийняття постанови Верховною Радою України «Про звільнення суддів» від 16 липня 2015 року № 634-VIII статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою передбачалась виплата суддям вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, виключено згідно із Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право на відставку позивачем реалізовано до набрання чинності Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», а тому останній має право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до частини 1 статті 136 Закону Україну «Про судоустрій і статус суддів».

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області не було правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_4 вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки на час звільнення позивача з посади судді та відрахування її зі штату Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 01 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» виключено статтю 136.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Згідно зі статтею 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла станом на час подання позивачем заяви про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Водночас, за правилами частин 2, 6 статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла станом на час подання позивачем заяви про відставку) питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» від 27 березня 2014 року №1166-VII, який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме, виключено статтю 136 даного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, ОСОБА_4 звільнено у відставку із посади судді на підставі постанови Верховної Ради України від 16 липня 2015 року, тобто у той час, коли вже не існувало право на вихідну допомогу, передбачену статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата подання позивачем заяви про відставку до Вищої ради юстиції, у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У випадку порушення права на відставку, зацікавлена особа вправі звернутися з відповідним позовом до суб'єкта владних повноважень, який порушив таке право.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Доводи та мотиви, викладені позивачем у касаційній скарзі, не ґрунтуються на законі, були перевірені судом апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко А.Ф. Загородній М.І. Мойсюк