Ухвала суду № 66271573, 21.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/800/13085/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

21 квітня 2017 року м. Київ

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 2 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «Сіверянка», про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «Сіверянка», в якому просила визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що відповідачем порушено норми законодавства щодо пенсійного забезпечення, чим порушив її права, а тому ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 2 грудня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, позов задоволено. Зобов'язано УПФУ зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах період її роботи в шкідливих умовах з 3 травня 1979 року по 23 грудня 1998 року. Зобов'язано УПФУ призначити ОСОБА_1 з 7 червня 2016 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 3 травня 1979 року по 25 квітня 2014 року працювала на посадах учениці швачки та клеїльниці швейної дільниці.

Відповідно до довідки № 39 від 03 червня 2016 року, виданої третьою особою, позивач дійсно працювала: з 3 травня 1979 року (Наказ № 145 від 8 травня 1979 року) ученицею швачки; з 30 серпня 1979 року позивачу був присвоєний 1-й розряд швачки (Наказ № 238 від 30 серпня 1979 року); з 1 квітня 1980 року позивач була переведена на посаду клеїльниці 1-го розряду швейної дільниці з шкідливими умовами праці (Наказ №25-ок від 1 квітня 1980 року; 25 грудня 1987 року позивачці був присвоєний 3-й розряд клеїльниці (Наказ № 125 від 25 грудня 1987 року); 1 вересня 1988 року підтверджений розряд клеїльниці (Наказ № 189 від 28 липня 1988 року).

Також встановлено, що 18 березня 1992 року Чернігівську фабрику гумотехнічних виробів перейменовано в Чернігівську швейну фабрику «Сіверянка» (Наказ № 44 від 18 березня 1992 року); 29 жовтня 1992 року Чернігівську швейну фабрику «Сіверянка» реорганізовано в орендне підприємство «Сіверянка» (Наказ № 205 від 24 грудня 1992 року); 28 грудня 1993 року орендне підприємство «Сіверянка» перетворено в акціонерне товариство закритого типу виробничо-торгову фірму «Сіверянка» (Наказ № 2 від 28 грудня 1993 року); 20 травня 2011 року закрите акціонерне товариство виробничо-торгову фірму «Сіверянка» перейменовано в публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма «Сіверянка» (Наказ № 26 від 20 травня 2011 року).

Відповідно до наказу директора Чернігівської швейної фабрики «Сіверянка» від 23 грудня 1993 року № 168 «Про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, професій та посад працівників яких підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення», затверджено Перелік робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням, згідно списків № 1 та № 2. Посаду, яку обіймала позивач у спірному періоді, включено до зазначеного переліку.

Згідно з листом Державної експертизи умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської облдержадміністрації від 5 червня 2001 року № 306/13, умови праці, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за професіями, приведеними в Наказі № 168 від 23 грудня 1993 року, працівникам ЗАТ «Сіверянка» підтверджено на термін до 23 грудня 1998 року.

Таким чином, на дату звернення позивача до УПФУ із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, ОСОБА_1 мала загальний трудовий стаж 36 років 11 місяців 16 днів та стаж необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах, більш 19 років.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з наступного.

Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених шкідливих роботах.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (надалі - Порядок № 637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правильними, оскільки, з досліджених судами передніх інстанцій матеріалів справи встановлено, що на час звернення ОСОБА_1 мала відповідні загальний та спеціальний стажі роботи на посадах, передбачених Списком №2, необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах за результатами своєчасно проведеної атестації робочих місць.

Такі висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «Сіверянка», про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 2 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України (підпис) М.І. Мойсюк