Ухвала суду № 66271534, 27.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 квітня 2017 року м. Київ К/800/13724/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши дотримання ст.ст.17, 20, 210, 211, 212 КАС України та відповідність вимогам ст.213 КАС України касаційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України, третя особа - управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вказані судові рішення, в результаті вивчення якої встановлено її невідповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір».

За статтями 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат.

Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, зокрема, за подання до суду касаційної скарги на судові рішення.

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачено, що станом на 1 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1600 грн., а тому, виходячи з наведеного, за подання даної касаційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1600 грн.

Водночас, позивачами до касаційної скарги додано дублікат квитанції №0.0.750461486.1 від 20 квітня 2017 року про сплату судового збору лише в сумі 60,90 грн., посилаючись, при цьому, на те, що позовна заява була подана у лютому 2015 року й за змістом підпункту 5 пункту третього частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №77-VIII) ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду становила 0,05 розміру мінімальної заробітної плати, яка згідно із положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» складала 1 218 грн., тобто, виходячи з наведених вимог закону, розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги становить 60,90 грн.

Так, відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Наведені норми процесуального права дозволяють сформулювати загальне правило: процесуальні дії мають вчинятися за нормами процесуального закону, чинними на момент вчинення цих дій.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, що однозначно розуміється як початок дії закону з моменту набрання ним чинності і припинення з утратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний Суд України Рішенням від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 конкретизував зазначений принцип, указавши, що положення частини першої статті 58 Конституції України щодо «незворотності» дії законів та інших нормативно-правових актів необхідно розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

При цьому суд зазначив, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може передбачатися шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Для процесуального закону це означає, що діє в часі той процесуальний закон, на момент та час дії якого вчиняється процесуальна дія.

Під час вчинення процесуальних дій, які вимагають сплати судового збору (при забезпеченні доказів, при апеляційному чи касаційному оскарженні) ставки судового збору мають визначатися на момент вчинення певної процесуальної дії.

З огляду на зазначене можна дійти висновку про те, що процесуальний закон визначає свою дію в часі саме за часом вчинення відповідних процесуальних дій.

За таких умов Закон України «Про судовий збір» має застосовуватися в редакції, яка діє на момент вчинення певної процесуальної дії.

Станом на день подання позивачами касаційної скарги (21 квітня 2017 року) на ухвалу суду, розмір судового збору відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1600 грн., а тому, підсумовуючи наведене, їм необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1512,30 грн.

Відповідно до частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.108, 213, 214 КАС України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України, третя особа - управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.

Протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали усунути зазначені недоліки.

У разі невиконання вимог суду касаційна скарга буде визнана неподаною та повернута особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С.