Ухвала суду № 66270872, 29.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року м. Київ К/800/4312/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (правонаступник Державної податкової інспекції в Оріхівському районі Запорізької області)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013

у справі № 2а-0870/653/11 Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства «Оріхівський комбінат хлібопродуктів»

до Державної податкової інспекції в Оріхівському районі Запорізької області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оріхівському районі Запорізької області № 0000262301/0 від 12.11.2010.

У касаційній скарзі Пологівська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 24/23-00951579 від 01.11.2010. За висновком цього акту, підставою збільшення Товариству сум грошових зобов'язань із ПДВ став висновок контролюючого органу про завищення Товариством залишку від'ємного значення ПДВ, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового звітного періоду в податкових деклараціях за звітні періоди впродовж 2009 року (рядок 26), та заниження внаслідок цього значення рядка 27 за 2009 рік на загальну суму 36100,00 грн. та за 2010 року - на 1036794,00 грн. Згідно з актом перевірки № 24/23-00951579 від 01.11.2010 позивач порушив норми пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, ст. 6 п. 6.2, пп. 6.2.1, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (Закон № 168/97-ВР), занизивши податкове зобов'язання в загальній декларації з ПДВ за вересень 2007 року на 805371,00 грн. Підставою для такого висновку, поміж іншим, стали результати попередніх перевірок ( акти перевірок № 16/23-00951579 від 07.05.2008; № 7/23-00951579 від 26.03.2007), якими встановлено заниження податкових зобов'язань на цю суму за експортними операціями металопрокату внаслідок неправомірного застосування підприємством ставки податку за цими операціями 0% з огляду на те, що експортні операції не підтверджені належно оформленими вантажними митними деклараціями.

За наслідками перевірки Пологівською ОДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262301/0 від 12.11.2010.

У судовому процесі встановлено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту нульову ставку ПДВ під час оподаткування операції з експорту металопродукції за зовнішньоекономічним контрактом №19/04М від 19.04.2006, який було укладено між позивачем та фірмою «INVESTMENTS LIMITED».

Судами встановлено, що у графі 2 вантажно-митних декларацій Відправник-експортер, де вказується власник товару, зазначено ВАТ ДМЗ ім. Петровського, а ВАТ „Оріхівський комбінат хлібопродуктів" вказано у графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове регулювання». Декларування таких даних в зазначених графах ВМД пояснюється умовами поставки, а саме: товар на експорт відправлявся зі складу виробника - ВАТ ДМЗ ім.. Петровського.

На підставі цього відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на оподаткування зазначеної операції за нульовою ставкою ПДВ у 2007 році.

Відповідно до пункту 6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Абзацом 12 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 цієї статті встановлено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Пунктом 3 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, встановлено, що вантажна митна декларація (ВМД) застосовується під час декларування транспортних засобів і товарів, що переміщуються через митний кордон України юридичними або фізичними особами, яким вони належать, або уповноваженими ними особами.

ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів (абзац 1 пункту 8 цього Положення).

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307, відправником для цілей заповнення ВМД є особа, яка що передала або повинна передати заявлені у ВМД товари в розпорядження перевізника відповідно до договору перевезення для доставки одержувачу і що зазначена в транспортному документі або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника.

Судом встановлено як факт придбання позивачем у ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» металопрокату, так і факт експорту позивачем останнього за межі митної території України, що підтверджується, зокрема відміткою митного органу на ВМД про вивезення товару за межі митного кордону України, та ОДПІ не заперечується.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу).

Згідно з частиною першою ст. 72 КАС обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2016 (№К/800/908/14) касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області у справі № 2а-384/09/0870 залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 та скасовано зокрема і податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість за період з жовтня 2006 року по грудень 2007 року на підставі акту перевірки № 7/23-00951579 від 26.03.2007. В зазначених судових рішеннях встановлено факт експорту позивачем металопродукції, придбаної у ВАТ «ДМЗ ім. Петровського», за межі митної території України у вересні 2007 року на адресу фірми «INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко