Ухвала суду № 66269457, 26.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/900/16 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Безименної Н.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Тищенко Н.В., за участі представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра" та Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 р. у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра" (надалі - СТОВ "Пальміра") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішення від 25.04.2016: № 0000192201, № 0000212201, № 0000232201, № 0000222201, № 0000202201, № 0000142201, № 0000132201, № 0000102201, № 0000112201, № 0000152201, № 0000172201, № 0000122201, № 0000012201, № 0000042201, № 0000082201, № 0000022201, № 0000072201, № 0000062201; № 0000052201; від 24.06.2016: № 0001002200, № 0000982200.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки під час проведення перевірки відповідачу було надано всі первинні бухгалтерські документи, які спростовують висновки акту перевірки.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 р. позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 25.04.2016 № 0000192201. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України нормативно документально підтверджуються, окрім висновків щодо податку на прибуток іноземних юридичних осіб, на підставі яких винесено податкове повідомлення рішення від 25.04.2016 № 0000192201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем на суму 552 200 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 138 050 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті в межах та у спосіб визначений законодавством.

Позивач також не погодилися з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, якою просили скасувати постанову в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано доводами аналогічними позовній заяві.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи своєї апеляційної скарги, просили її задовольнити, та заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача. Представник відповідача до суду не прибув, про місце, дату, час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За наслідками перевірки складено акт від 11.04.2016 № 17/23-00-22-0105/1/25207363 про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від від 25.04.2016:

№ 0000192201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем на суму 552 200 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 138 050 грн;

№ 0000212201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 202 797 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 50 699 грн 25 коп.;

№ 0000232201 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 32 298 грн;

№ 0000222201 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 20 174 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 043 грн 50 коп.;

№ 0000202201 яким за порушення норм з регулювання обігу готівки застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9 900 грн;

№ 0000142201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю за основним платежем на суму 50 298 грн 46 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13 131 грн 26 коп.;

№ 0000132201 яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13 грн 77 коп.;

№ 0000102201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю за основним платежем на суму 1 900 грн 54 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 478 грн 76 коп.;

№ 0000112201 яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 114 грн 78 коп. з орендної плати за землю;

№ 0000152201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю за основним платежем на суму 1 982 грн 24 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 517 грн 56 коп.;

№ 0000172201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю за основним платежем на суму 11 145 грн 56 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 786 грн 39 коп.;

№ 0000122201 яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 91 грн 80 коп. з орендної плати за землю;

№ 0000012201 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за основним платежем на суму 5 645 грн 88 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 411 грн 47 коп.;

№ 0000042201 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за основним платежем на суму 9 561 грн 02 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 390 грн 26 коп.;

№ 0000082201 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за основним платежем на суму 11 843 грн 26 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 960 грн 82 коп.;

№ 0000022201 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за основним платежем на суму 11 119 грн 32 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 779 грн 83 коп.;

№ 0000072201 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за основним платежем на суму 2 081 грн 06 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 520 грн 27 коп.;

№ 0000062201 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за основним платежем на суму 9 769 грн 90 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 442 грн 48 коп.;

№ 0000052201 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за основним платежем на суму 7 090 грн 36 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 772 грн 59 коп.

В наслідок оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень позивачем до Державної фіскальної служби України, рішенням від 03.06.2016 № 12259/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 25.04.2016 № 0000092201 та № 0000162201 про нарахування орендної плати за землю та застосування штрафних санкцій в частині нарахованого грошового зобов'язання з орендної плати за землю за січень-лютий 2013 року.

Натомість контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.06.2016:

№ 0001002200 яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю за основним платежем на суму 70 758 грн 32 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17 689 грн 58 коп.;

№ 0000982200 яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю за основним платежем на суму 12 981 грн 21 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 450 грн 79 коп.

В іншій частині вказані вище податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишені без змін.

Не погодившись з рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги відповідача, а саме щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.04.2016 № 0000192201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 103.1 ст. 103 Податкового кодексу України визначено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Згідно з пунктом 103.4 статті 103 Податкового кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до пункту 103.5 статті 103 Податкового кодексу України, довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано у судовому засіданні, що між позивачем та компанією Pionner Hi-Bred Switserland S.A. укладено угоду про виробництво насіння Піонер № PRUA 14/97 від 17.02.2014 згідно якої Pionner Hi-Bred Switserland S.A. надає позивачу ліцензію на виробництво у вигляді неекслюзивних прав на виробництво насіння «Піонер» тільки в межах території України. Батьківське насіння надається позивачу тільки для використання у виробництві урожаю насіння «Піонер» або для продажу своїм пов'язаним особам. Надання батьківського насіння не є продажем, тобто воно надається безкоштовно, і Hi-Bred Switserland S.A. на весь час дії контракту зберігає право власності на нього.

Згідно умов контракту № PRUA 14/97 від 17.02.2014 позивач зобов'язується сплатити Pionner Hi-Bred Switserland S.A. роялті в сумі 3 100 долларів США за 1 гектар виробництва насіння кукурудзи, загальна площа виробництва 345 гектарів. Загальний розмір роялті згідно зазначеного контракту складає 1 069 500 долларів США. Відповідно до митної декларації від 05.05.2014 № 902050000/2014/003678 отримало безкоштовно насіння батьківських форм кукурудзи загальною вагою 7 920 кг.

01.04.2014 та 14.11.2014 позивачем відповідно до умов контракту виплачено на користь Pionner Hi-Bred Switserland S.A. роялті в розмірі відповідно 352 935 долларів США та 716 565 долларів США на загальну суму 1 069 500 долларів США (еквівалент на дату виплати в гривнях становить 14 925 613 грн 01 коп.)

На підтвердження резидентства компанії Pionner Hi-Bred Switserland S.A. позивачем подано апостильовану довідку № Mb/8264 про подвійне оподаткування від 01.04.2014, яким засвідчено факт реєстрації названої компанії та яким підтверджено, що компанія Pionner Hi-Bred Switserland S.A.є резидентом Швейцарії.

Тобто, позивачем підтверджено підстави для звільнення від оподаткування на території України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у даному разі підстав для оподаткування позивача податком на прибуток іноземних юридичних осіб, а отже податкове повідомлення рішення від 25.04.2016 № 0000192201 підлягає скасуванню.

Отже апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області є необґрунтованою й не підлягає задоволенню.

Розглянувши доводи апеляційної скарги позивача щодо відмовлених йому позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 25.04.2016 № 0000212201, № 0000222201, № 0000232201, колегія суддів заначає.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.180.2, п. 180.3 ст. 180, частини в) п. 186.3. ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 190.2 ст. 190, п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації на суму 24 575 грн, завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 20 174 грн, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по загальній декларації на суму 32 298 грн, підпункту 192.1.1. п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок на прибуток в сумі 552 200 грн. з виплаченого на користь нерезидента доходу з джерелом його походження з України, СТОВ «Пальміра» занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість по послугах отриманих від нерезидента на митній території України на загальну суму 77 156 грн. тощо.

З матеріалів справи вбачається, зокрема, наданого контракту від 11.06.2013 № 1305/2550/IVY укладеного між компанією «Geosys SAS» (Франція, 5 RUE DE Vidailan ВР 63388 31133 Балма Cedeх, Франція) та СТОВ «Пальміра» (Замовник) про передплату та надання прав на користування системою моніторингу AgriQuestTM Classic, згідно з правилами надання таких послуг компанією Geosys. Замовник підписується, а компанія Geosys надає підписку на один рік починаючи з 01.07.2013 по 30.06.2014, на користування системою моніторингу TM Classic сервісом по всій території України. Веб платформа створена для моніторингу впливу погодних чинників на стан сільськогосподарських рослин.

Оцінюючи надані первинні документи, зокрема, контракт від 11.06.13 № 1305/2550/IVY (т. 1 а/с 119-125) та акти приймання - передачі від 31.07.13 № Б/Н, від 01.12.14 № Б/Н, від 01.07.15 № Б/Н та від 31.12.15 №Б/Н (т. 1 а/с 133-140), платнику надавалося лише право на користування системою моніторингу AgriQuest™ Classic протягом певного терміну (предмет договору), а відповідно до норми п. 26 1 підр. 2 розділу XX Податкового кодексу України звільняються від оподаткування результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів. Відповідно до ст. 4 контракту від 11.06.13 № 1305/2550/IVY компанія Geosys є повним власником усіх прав на продукт AgriQuest™ Classic, а відповідно до статті 5 контракту від 11.06.13 № 1305/2550/IVY надає лише підписку на користування AgriQuest™ Classic сервісом по всій території України. Таким чином платником порушено норми п. 261 підр. 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та висновками відповідача, що позивачем порушено п.180.2, п. 180.3 ст. 180, п. 186.3. ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 190.2 ст. 190, п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України та занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 77 156 грн.

Щодо завищення податкового кредиту по спеціальній декларації на 97 090 грн. Судом апеляційної інстанції також не спростовано, що у червні 2013 року по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Мотофокс» (на суму 4 210 грн, в тому числі ПДВ 686 грн 66 коп.), у серпні 2014 року з ТОВ «Ойл Груп ЛТД» (на суму 9 180 грн, в тому числі ПДВ - 1 530 грн) відсутня база оподаткування податком на додану вартість.

В акті перевірки також зазначено, що в порушення п.п. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем не проведено розрахунок корегувань з податку на додану вартість, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2015 року на суму 76 714 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Агрозахист Донбас». У вересні 2015 року позивачем не проведено розрахунок кількісних і вартісних показників по взаємовідносинах з ТОВ «Тайтен Машинері Україна» (на суму 7 452 грн, в тому числі ПДВ - 1 242 грн). У листопаді 2015 року не проведено розрахунок кількісних і вартісних показників по взаємовідносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (на суму 3 000 грн, в тому числі ПДВ - 500 грн).

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 180.2 ст. 180 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Пунктом 180.3 ст.180 Податкового кодексу України передбачено, що особи, зазначені у пункті 180.2 цієї статті, мають права, виконують обов'язки та несуть відповідальність, передбачену законом, як платники податку.

Нормами п. 190.2 ст. 190 Податкового кодексу України встановлено, що для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Пунктом 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України зазначено, що отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пуктом 190.2 статті 190 цього Кодексу. При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг - платника податку.

Згідно п. 208.3 ст. 208 Податкового кодексу України, якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання, коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На підставі п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів також вважає в цій частині доводи апелянта не обґрунтованими, а рішення суду правомірним.

Щодо податкових повідомлень - рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 25.04.2016 № 0000202201, № 0000142201, № 0000092201, № 0000132201, № 0000102201, № 0000162201, № 0000112201, № 0000152201, № 0000172201, № 0000122201, № 0000012201, № 0000042201, № 0000082201, № 0000022201, № 0000072201, № 0000062201, № 0000052201, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряє мий період, позивач користувався землею на підставі договорів оренди із додатковими угодами які зазначені в акті перевірки.

Позивачем подано до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю та уточнюючі декларації з плати за землю за 2013, 2014 та 2015 роки, при цьому не нараховано та не сплачено штрафні санкції у розмірі 3% за заниження податкових зобов'язань по орендній платі за землю, чим порушено п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п. 288.1 ст. 288, п.п. 288.5.1 п. 288.5, ст. 288, п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Пальміра» занижено орендну плату за землю на загальну суму 153 173 грн 63 коп., у тому числі за 2013 рік на суму 24 643 грн 75 коп; за 2014 рік на суму 83 500 грн 04 коп, за 2015 рік на суму 45 029 грн 84 коп.

Відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України). Згідно з п. 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Згідно з п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподаркого призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кі = І : 100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції що діє з 01.04.2014) передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

З огляду п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний за винятком установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих і контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають в користуванні позивача не відповідає вимогам п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, оскільки є меншим за три відсотки від нормативно-грошової оцінки землі.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом правомірно прийнято податкові повідомленн-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю.

Крім того, позивач мав дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, надані товариству Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Черкаській області.

Відповідно до п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування екологічним податком є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти; обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, обсяги та види палива, у тому числі виробленого з давальницької сировини, реалізованого або ввезеного на митну територію України податковими агентами, крім: обсягів палива вивезених з митної території України в митних режимах експорту або реекспорту та/або переробки на митній території України засвідчених належно оформленою митною декларацією; мазуту та пічного палива, що використовуються в процесі виробництва тепла та електроенергії; обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк; обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).

Статтею 243 Податкового кодексу України встановлено ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.

Статтею 246 Податкового кодексу України встановлено ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Пунктом 2 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України зазначено, що за податковими зобов'язаннями з екологічного податку, що виникли з 01.01.2011 року до 31.12.2012 року включно ставки податку становлять 50 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і 246 Кодексу; з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно ставки податку становлять 75 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і 246 Кодексу, з 1 січня 2014 року ставки податку становлять 100 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і 246 Кодексу.

В акті перевірки зазначено, що позивачем до державного статистичного спостереження подаються: звіт про охорону атмосферного повітря за 2013 №2-ТП (повітря), затверджений наказом Держстату України від 14.06.2013 № 182; звіт про охорону атмосферного повітря за 2014 №2-ТП (повітря), затверджений наказом Держстату України від 19.08.2014 № 243; звіт про охорону атмосферного повітря за 2015 №2-ТП (повітря), затверджений наказом Держстату України від 27.11.2015 № 345; поводження з відходами за 2013 рік №1-відходи, затверджений наказом Держстату України від 14.06.2013 № 182 із змінами, затвердженими наказом Держстату України від 20.09.2013 № 283, утворення та поводження з відходами за 2014 рік №1-відходи, затверджений наказом Держстату України від 19.08.2014 № 243; утворення та поводження з відходами за 2015 рік №1-відходи, затверджений наказом Держстату України від 19.08.2014 № 243 (зі змінами).

Згідно з вищенаведеними звітами від утримання молочних корів та іншої рогатої худоби, від прибирання, збереження та використання гною, а також азотних сполук утворюються забруднюючі речовини, дані про які наведено в акті перевірки.

Перевіркою обраховані питомі показники викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виділяються від утримання тварин та питомі показники забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що утворюються в результаті прибирання, зберігання та використання гною.

За перевіряємий період позивачем задекларовано екологічного податку у сумі 70 726 грн 35 коп.

Перевіркою повноти визначення екологічного податку за перевіряємий період встановлено його заниження СТОВ «Пальміра», що позивачем не спростовано у судовому засіданні.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо податкового повідомлення-рішення від 25.04.2016 № 0000202201, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.2 Положення № 637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 Положення № 637 визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Відповідно до пункту 4.2 Положення усі входження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами та доповненнями, передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Матеріаліми справи підтверджуються висновки податкового органу під час документальної планової виїзної перевірки, що до каси СТОВ «Пальміра» 07.05.2013 не було оприбутковано готівкових коштів в сумі 1 980 грн, оскільки встановлено, що СТОВ «Пальміра» за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 було виписано прибуткові касові ордери:

за 07.05.2013 № 297 на суму 2460 грн, (за молоко від ОСОБА_7), але до каси товариства 07.05.2013 оприбутковано лише 1800 грн., неоприбутковано готівки до каси в сумі 660 грн;

за 07.05.2013 № 298 на суму 2460 грн. (за молоко від ОСОБА_7), але до каси товариства 07.05.2013 оприбутковано лише 1800 грн, неоприбутковано готівки до каси в сумі 660 грн;

за 07.05.2013 № 301 на суму 2460,0 грн. (за молоко від ОСОБА_7), але до каси товариства 07.05.2013 оприбутковано лише 1800 грн., неоприбутковано готівки до каси товариства в сумі 660 грн.

Отже, позивачем порушено норми пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320) із змінами та доповненнями (далі- Положення № 637), тому податкове повідомлення-рішення від 25.04.2016 № 0000202201 прийнято правомірно.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Інші доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 28.04.2017 р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра" та Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 р., залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 р. у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Н.В. Безименна

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кобаль М.І.