Ухвала суду № 66269023, 21.03.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2017 рокусправа № 804/3030/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання:Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року

у адміністративній справі № 804/3030/16 за позовом Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області до суду було подано адміністративний позов до фізичної особи ОСОБА_1, в якому заявлено вимогу про стягнення з відповідача не сплаченого останнім добровільно податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб в сумі 13007,04 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заборгованість по орендній платі з фізичних осіб в сумі 13007,04 грн.

Зазначена постанова оскаржена відповідачем в апеляційному порядку з підстав помилкового застосування норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заборгованість по орендній платі з фізичних осіб в сумі 13007,04 грн., який виник на підставі договору оренди землі, укладеного 20.08.2003 р. між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1, за умовами якого на підставі рішення міської ради від 19.06.2002 р. №450/2 ОСОБА_1 в оренду була передана земельна ділянка площею 0,0200 га з кадастровим номером 63327019.

Апеляційний суд встановив, що за умовами договору оренди землі від 20.08.2003 р. відповідачу було передано в тимчасове платне користування строком до 19.06.2017 року земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровськ пров.Водопровідний 19. Розмір орендної плати даним договором було визначено в сумі 73.30 грн.

В апеляційній скарзі апелянт не заперечує правильність визначення податковою інспекцією розміру орендної плати, з урахуванням визначеної в договорі оренди суми орендної плати. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що плату за орендовану ним земельну ділянку він вносить у відповідності до умов договору, який не змінювався та є чинним до наступного часу, що відповідає положенням ст.ст.651, 652, 632, 654 Цивільного кодексу, ст.21 ст.30 Закону «Про оренду землі», та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 11.06.2013 р. за наслідками перегляду постанови Вищого адміністративного суду України у зв'язку з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм щодо сплати орендної плати за землю касаційним судом, яка відповідно до вимог ст.244-2 КАС України є обовязковою для всіх судів України, та в якій зазначено, що орган державної податкової служби не може здійснювати владні (управлінські) функції, шляхом втручання у відносини сторін договору оренди землі, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умовам чинного законодавства України. Хоча зміна розміру земельного податку відповідно до норм ПК України є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати, шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної плати, а відтак не впливає на обов'язок платника цього податку сплачувати його у збільшеному розмірі.

Апеляційний вважає доводи апелянта лише помилковим розумінням норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, оскільки відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним, а питання сплати орендної плати, об'єкту оподаткування, платників податку та розміру орендної плати є Податковий кодекс України, норми якого є пріоритетними щодо сплати податків над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка, в силу вимог п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 цього ж Кодексу, є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до п.п.20.1.18 та 20.1.19 ст. 20 ПК України контролюючі органи, до яких відноситься позивач, мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 податкового боргу з орендної плати за землю з фізичних осіб в сумі 13007,04 грн., та про наявність підстав для їх задоволення.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи і безпідставно стягнув з нього на користь позивача заборгованість як з фізичної особи-підприємця, не дивлячись на те, що він таким не являється, оскільки це не впливає на правильність прийнятої по суті спору постанови, а зазначена описка може бути виправлена судом першої інстанції з вимогою сторін по справі, або за власною ініціативою.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні, тому рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.207 КАС України, судова колегія

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року залишити без змін

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, що визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:С.В. Сафронова

Суддя:Д.В. Чепурнов

Суддя:В.В. Мельник