Постанова № 66268358, 25.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017 року Справа № 904/9959/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)

судді: Березкіна О.В., Іванов О.Г.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 05.07.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 прокурор, довіреність №05/2-1173вих-15 від 08.04.2015 р.;

представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокуратура Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі № 904/9959/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Флоріт", с. Старі Кодаки Дніпровського району Дніпропетровської області

до Прокуратури Дніпропетровської області, м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпро

третя особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України, м. Київ

про стягнення 45 331 грн. 15 коп. збитків

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі № 904/9959/16 (суддя Бондарєв Е.М.) позов задоволено.

Стягнуто з Прокуратури Дніпропетровської області за рахунок державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Флоріт" 45 331, 15 грн. збитків.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового звязку між незаконними діями прокуратури щодо недотримання приписів Кримінально-процесуального кодексу України із завданими збитками у вигляді втрати речей та документів позивача, вилучених із власності позивача під час обшуку.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду Заступник прокуратури Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю та стягнути на користь апелянта судовий збір.

Апелянт зазначає, що в даному випадку взаємовідносини між позивачем та відповідачем регулюються ст.1176 ЦК України.

На думку скаржника, суд безпідставно послався на ст. 1173 ЦК України, оскільки вказана норма передбачає спеціальні підстави і умови відповідальності при завданні фізичній або юридичній особі шкоди у позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної відповідальності у цивільно-правових правовідносинах. Застосовуючи зазначену норму місцевий господарський суд не врахував, що органи прокуратури ї їх посадові особи не відносяться до субєктів відповідальності за цією нормою, оскільки органи прокуратури не є органами державної влади або органами місцевого самоврядування. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до суду зі скаргами на неправомірні дії слідчого щодо вилучення речей та документів та їх неповернення позивачу. В судовому порядку ухвали слідчого судді від 21.06.2013р. не оскаржувались, дії та рішення прокуратури області щодо вилучення майна позивача, його неповернення у передбачений КПК України строк, незаконними чи протиправними в судовому порядку не визнавалися. Таким чином, позивач не довів наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення. На думку апелянта, суд залишив поза увагою те, що перевірка правомірності дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури при проведенні дій, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України не відноситься до компетенції судів господарської юрисдикції, аналогічна позиція викладена в постанові ВГС України від 02.12.2015р. у справі № 917/2290/14. Крім того, в протоколі обшуку від 02.07.2013р. відсутні посилання на майно, яке зазначено в позовній заяві як вилучене. Заяви та зауваження до протоколу обшуку не надходили.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

Позивач та треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2017р. апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.03.2017р. колегією суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Іванов О.Г.

Судове засідання 14.03.2017р. не відбулось у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача ОСОБА_3 (а.с. 125)

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2017р. розгляд апеляційної скарги призначено на 10.04.2017р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2017р. продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи до 25.04.2017р.

В судове засідання 25.04.2017р. треті особи -1, -2 не забезпечили явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.140-141) Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неявка третіх осіб не перешкоджає розгляду справи та матеріали справи достатні для вирішення спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.

У судовому засіданні 25.04.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

02.07.2013 року слідчими СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на підставі ухвал слідчого судді від 21.06.2013 року по справам № 201/7232/13-к та № 201/7233/13-к, в рамках здійсненого слідчим відділом прокуратури Дніпропетровської області досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013040000000110 від 30.04.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України за фактом зловживання службовим становищем вчиненого службовими особами виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, проведено обшук офісного приміщення товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Флоріт" за адресою: Дніпропетровський район, c. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, буд. № 187, та будинку ОСОБА_6 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ярославського, № 110.

Під час проведення обшуку 02.07.2013 року у приміщенні за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 187, було вилучені речі та документи в прокуратуру області для приєднання до матеріалів кримінального провадження, що підтверджується протоколом обшуку від 02.07.2013 року (том 1 а.с. 15-17).

Відповідно до листа № 04/2/2-431-15 від 04.09.2015 року прокуратури Дніпропетровської області за результатами досудового розслідування слідчим СВ Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 04.09.2015 року винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42013040000000110 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України. Вказану постанову для виконання в частині повернення речових доказів скеровано до слідчого управління прокуратури області та до прокуратури м. Дніпропетровська (т.1 а.с. 13)

29.09.2015 року позивач звернувся до прокуратури Дніпропетровської області із заявою Вих. № 217 про повернення арештованого та вилученого майна(т.1 а.с. 14) .

Листами за № 17/2-5217-15 від 30.10.2015 року прокуратурою області директора ТОВ «Флоріт» було поінформовано, що місцезнаходження комп'ютерної техніки та документів товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Флоріт" не встановлено в звязку із чим вирішується питання про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 18 том 1).

25.11.2015р. ТОВ «Флоріт» звернулося до генерального прокурора України ОСОБА_7 з листом № 255 в якому поінформувало його трирічну тяганину повязану з неповен неням вилученого під час обшуку майна (т.1 а.с. 19-20).

Лист аналогічного змісту було спрямовано на імя Президента України (т.1 а.с. 21-22 )

Листи ТОВ «Флоріт» від 25.11.2015 з Генеральної прокуратури України та Адміністрації Президента України були надіслані в прокуратуру Дніпропетровської області про що позивача було сповіщено відповідними листами (а.с. 23-25).

Прокуратурою Дніпропетровської області 26.11.2015р. було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження № 42015040000000951 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України за фактом втрати вилучених під час обшуку речей та документів товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Флоріт"та від 22.12.2015 року, про що поінформовано позивача (а.с. 26,27 том 1).

13.01.2016р. позивач звернувся до Прокурора Дніпропетровської області зі зверненням в якому просив поінформувати його щодо намірів прокуратури області відшкодувати йому вартість вилученого майна (т.1 а.с.28).

16.05.2016р. позивач звернувся до Прокурора Дніпропетровської області з заявою про відшкодування йому вартість вилученого майна (т.1 а.с.29-31).

Позивачем надано видаткові накладні на підтвердження факту придбання ним оргтехніки в період з 27.04.2006року по 16.05.2016р. (а.с. 32-43).

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями субєктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Вищезазначений правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду України, ухваленій 25.05.2016р. у справі № 6-440цс16 і у відповідності до положень частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України він враховується при розгляді даної справи.

Згідно із частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 року зі справи № 42/266-6/492).

Позивач, визначаючи розмір заподіяних йому збитків виходив з вартості майна, яке було ним придбане замість вилученого у нього в ході обшуку майна.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1190 ЦК України.

Таким чином, позивач повинен довести протиправність дій відповідачів і їх вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою та спричиненням шкоди.

Аналізуючи зміст протоколу обшуку від 02.07.2013р. (а.с. 15-17), наданого позивачем в якості доказу вилучення у нього майна , придбаного раніше за видатковими накладними № 477 від 27.04.2006р. (а.с. 32), № 712 від 22.06.2006р. (а.с. 33), № 774 від 30.06.2006р. (а.с. 34), № 121 від 26.09.2006р. (а.с. 35) на загальну суму 33 654,84 грн, колегія суддів вважає недоведеним факт вилучення зазначеного майна в ході проведення обшуку, який зафіксовано вищезазначеним протоколом через невнесення посадовою особою яка складала протокол обшуку індивідуальних особливостей оргтехніки, яка вилучалася і невнесені відповідних зауважень до протоколу представників ТОВ «Флорит» які були при його складанні.

Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Представником прокуратури визнано в судовому засіданні відсутність протоколу огляду і доручення до матеріалів справи вилучених під час обшуку речових доказів через його не складання посадовою особою, яка проводила обшук.

Представник позивача підтвердив факт відсутності у нього відомостей про наявність такого протоколу.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає доведеним факт відсутності у позивача доказів на підтвердження вилучення у нього під час обшуку оргтехніки, яка придбавалася раніше позивачем за видатковими накладними № 477 від 27.04.2006р. (а.с. 32), № 712 від 22.06.2006р. (а.с. 33), № 774 від 30.06.2006р. (а.с. 34), № 121 від 26.09.2006р. (а.с. 35) на загальну суму 33 654,84 грн.

Враховуючи визнання встановленим вищезазначеного факту, надані позивачем видаткові накладні на загальну суму 45 331,15грн (а.с. 36-43) не можуть бути визнані як відносні в розумінні положень статті 34 Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердження розміру збитків, відшкодування яких становить предмет позову, оскільки свідчать лише про результати діяльності підприємства і не можуть підтверджувати отримання збитків саме в результаті діяльності чи бездіяльності відповідача; позивач, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не довів наявності у діях відповідачів складу цивільного правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що перевірка правомірності дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури при проведенні дій, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України не відноситься до компетенції судів господарської юрисдикції.

Як зазначалося вище, 26.11.2015р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України за фактом втрати вилучених під час обшуку речей та документів товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Флоріт" та розпочато кримінальне провадження № 42015040000000951 за наслідками якого позивач матиме додаткові правові підстави на отримання завданий йому збитків, які на час розгляду даної справи відсутні.

Оскільки колегія суддів вважає доведеними і підтвердженими матеріалами справи доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем розміру збитків, заподіяних йому внаслідок проведення обшуку, то висновки місцевого господарського суду в частині доведеності розміру заподіяних позивачу збитків, як обовязкової підстави для застосування положень ст.1166,1167 ЦК України є недоведеними і передчасними, а тому апеляційна скарга Заступника прокуратура Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі № 904/9959/16 підлягає задоволенню, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі № 904/9959/16 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову про стягнення з прокуратури Дніпропетровської області 45 331,15 грн. збитків, внаслідок втрати майна, що було вилучено під час обшуку, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат у відповідності до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає зміни, з покладанням на позивача відшкодування понесених і матеріально підтверджених відповідачем витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 115)

Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокуратура Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі № 904/9959/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі № 904/9959/16 скасувати, ухваливши нове рішення:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Флоріт" на користь Прокуратури Дніпропетровської області витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 515, 80 грн. (одна тисяча пятсот п'ятнадцять гивень вісімдесят копійок).

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 27.04.2017р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов