Постанова № 66268344, 25.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017 року Справа № 912/1120/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Чус О.В., Науменка І.М.,

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.,

за участю сторін:

від ПП "Аквахаус": Шарко Р.М., представник, довіреність №б/н від 06.04.2017 р.,

від ПАТ "Державний ощадний банк України": Колісник О.В., представник, довіреність №19/3-02/192 від 14.11.2016 р.,

від боржника: Котенко В.О., представник, довіреність №44 від 20.10.2016 р.,

від ПП фірма "Техногруп": Шарко Р.М., представник, довіреність №б/н від 30.03.2017 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2016 року (щодо затвердження кредиторських вимог приватного підприємства Фірма "Техногруп") у справі

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Російське Підприємство "Орма-Олімп"

до товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2016 р. у даній справі (суддя Деревінська Л.В.) відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ "Ощадний банк України" про відкладення розгляду справи та розгляду вимог інших кредиторів у справі. Заяву № 16 від 29.04.2016 р. ПП Фірма "Техногруп" про визнання грошових вимог до боржника задоволено повністю. Визнано грошові вимоги ПП Фірма "Техногруп" в сумі 19750410,00 грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги.

Згадана ухвала обґрунтована посиланням на те, що заявлені ПП Фірма "Техногруп" грошові вимоги до боржника обґрунтовані належним чином.

Не погодившись з даною ухвалою, публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення грошових вимог приватного підприємства Фірма "Техногруп".

Скаржник зазначає, що копії документів доданих до заяви ПП Фірма "Техногруп" належним чином не засвідчені, зокрема, на копіях відсутні ініціали та прізвища, а також дати засвідчення копії, а тому надані копії не є належними і допустимими доказами.

Підписаний між покупцем та продавцем акт прийому-передачі цінних паперів від 23.02.2012 р. був складений з порушенням ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, на думку скаржника, факт передачі продавцем простого векселя не відбувся, а отже останній не набув право власності на цінні папери.

Додаткова угода №1 до договору № БВ-2 була підписана між продавцем та покупцем без участі товариства з обмеженою відповідальністю "Торговець цінними паперами "Бонус - Брок", що суперечить приписам п.9 ст.17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та ч.1 розділу 3 рішення № 1449.

Таким чином, Додаткова угода №1 до договору № БВ-2 є недійсною.

У відзиві на апеляційну скаргу приватне підприємство Фірма "Техногруп" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.

Приватне підприємство Фірма "Техногруп" вважає, що факт отримання простого векселю АА № 1275066 не заперечується боржником, крім того, боржником вчинено дії по частковій оплаті векселю. Допущені при оформленні акту приймання-передачі помилки не можуть спростовувати факт отримання боржником цього векселю.

При укладенні додаткової угоди №1 до договору № БВ-2 не було змінено ні предмет договору, ні розмір зобов'язання, а тому, з урахуванням Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, зазначена угода може бути укладена та підписана безпосередньо між покупцем та продавцем.

Боржник у поданому відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду про визнання кредиторських вимог ПП Фірма "Техногруп" залишити без змін.

Боржник зазначає, що йому за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ-2 від 21.02.2012 р. ПП Фірма "Техногруп" передано простий вексель АА № 1275066, за який підприємство боржника розрахувалося частково, заборгованість становить 17 721 000,00 грн.

25.04.2017 р. в судове засідання з'явилися представники ПП "Аквахаус", ПАТ "Державний ощадний банк України", боржника, ПП фірма "Техногруп".

Інші учасники провадження у справі не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Черненченко Д.А. у поданому клопотанні просить розглянути справу за його відсутністю.

Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників провадження у справі про банкрутство не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Згідно ч.2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське Підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест"; введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Клименка О. Ю.

05.04.2016 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України за №30071 оприлюднено оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське Підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест", в якому зазначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

05.05.2017 р. до господарського суду надійшла заява приватного підприємства Фірма "Техногруп" № 16 від 29.04.2016 р. про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 19750410,00 грн.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для визнання грошових вимог приватного товариства Фірма "Техногруп" до боржника, колегія суддів приймає до уваги наступне.

21.02.2012 р. між кредитором та боржником, за участю товариства з обмеженою відповідальністю "Торговець цінними паперами "Бонус-Брок", укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-2, за умовами якого продавець (кредитор) передав у власність покупця (боржник) вексель простий серії АА 1275066, емітент - ТОВ "Сі-Інвест", сума платежу - 20000000,00 грн.

Договірна вартість цінних паперів складає 19980000,00 грн. яка повинна була сплачена до 31.12.2012 р. (п.1.2., 2.1. договору).

23.02.2012 р. між покупцем та продавцем було підписано акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-2 від 21.02.2012 р., за яким продавець передав, а покупець прийняв вексель простий серія АА 1275066.

15.10.2012 р. між кредитором та боржником було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-2 від 21.02.2012 р., якою було внесено зміни до п.2.1. Договору та визначено строк сплати коштів за цінні папери - до 31.12.2013 р.

Боржник частково сплатив кошти за придбані цінні папери в сумі 2259000,00 грн.

Таким чином, заборгованість боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ-2 від 21.02.2012 р. складає 17721000,00 грн.

Факт наявності зазначеної вище заборгованості не заперечується боржником, про що свідчить акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2012 р. - березень 2016 р., підписаний між боржником та кредитором станом на 31.03.2016 р.

Посилання скаржника, що акт прийому-передачі цінних паперів від 23.02.2012 р. підписаний лише покупцем та продавцем судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки наведене не суперечить п.3.1. спірного договору купівлі-продажу цінних паперів.

Щодо доводів скаржника про те, що додаткова угода від 15.10.2012 р. до договору №БВ-2 від 21.02.2012 р. укладена за відсутністю торговця цінними паперами, колегія судді враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з проспектом їх емісії (за емісійними цінними паперами), а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

За порядком розміщення (видачі), згідно з ч. 2 ст. 3 названого Закону, цінні папери поділяються на емісійні та неемісійні.

Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України.

Згідно п. 2 ч. 5 ст.3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, векселі.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою; вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Обов'язкові реквізити, які повинен містити простий вексель, передбачені ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Частиною 8 статті 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торговця цінними паперами, крім випадків, зокрема, здійснення операцій щодо неемісійних цінних паперів.

Відповідно до ч. 9 ст. 17 вказаного Закону, правочини щодо цінних паперів, вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті, є нікчемними.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що векселі є неемісійними цінними паперами, тому положення ч.8 ст.17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" про те, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торговця цінними паперами, не поширюється на правочини щодо векселів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.03.2017 р. у справі № 904/6528/16.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

25.04.2017 р. в судовому засіданні колегією суддів було оглянуто оригінал простого векселю АА № 1275066 від 14.09.2009 р., який надано представником боржника.

Колегією суддів встановлено, що форма спірного векселя відповідає вимогам ст.ст. 1, 75 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі.

Наданий вексель та договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-2 від 21.02.2012 р. не визнані недійсними, отже, є чинними.

30.12.2014 р. між кредитором та боржником було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 301214ФП, за умовами якого кредитор надав у користування боржнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 2068000,00 грн. починаючи з 30.12.2014 р. до 31.12.2015 р., про що свідчать платіжні доручення № 130 від 30.12.2014 р. на суму 814 000,00 грн., № 131 на суму 751000,00 грн., № 132 на суму 5013000,00 грн.

За п.2.1. договору боржник зобов'язався повернути надану кредитором фінансову допомогу не пізніше вказаного в п.1.1. договору терміну, тобто до 31.12.2015 р.

В порушення умов договору, боржник частково повернув кошти за вказаним договором у сумі 20000,00 грн.

Згідно акту взаємозаліку зустрічних однорідних вимог № 3 від 25.01.2016р. у зв'язку з наявністю взаємної заборгованості, кредитор та боржник дійшли згоди про зарахування однорідних вимог на суму 18590,00 грн., в результаті чого заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 301214ФП від 30.12.2014 р. було зменшено та складає 2029410,00 грн.

Наявність заборгованості у розмірі 2029410,00 грн. не заперечується боржником, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків з кредитором - ПП Фірма "Техногруп" станом на 31.03.2016 р.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд, встановивши, що приватним підприємство Фірма "Техногруп" належними та допустимими доказами підтверджено грошові вимоги до боржника, загальна сума яких становить 19750410,00 грн., дійшов обґрунтованого висновку про їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника з віднесенням до 4 черги задоволення вимог відповідно до вимог ст. 45 Закону.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не визнаються судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни ухвали господарського суду в оскаржуваній частині.

Керуючись ст.ст.99, 101-103,105,106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" відмовити.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2016 р. щодо затвердження кредиторських вимог приватного підприємства Фірма "Техногруп" у справі №912/1120/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

І.М.Науменко