Постанова № 66268103, 27.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2017 року Справа № 904/10284/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)

судді: Березкіна О.В., Іванов О.Г.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність №1708 від 30.12.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 , довіреність б/н від 01.12.2015 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-геологічна група "Дніпрогідробуд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017р. у справі № 904/10284/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой", м. Горішні Плавні, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-геологічна група "Дніпрогідробуд", м. Дніпро

про стягнення 208 752,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017р. у справі № 904/10284/16 (суддя Золотарьова Я.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-геологічна група Дніпрогідробуд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Феррострой заборгованість за дизельне паливо в розмірі 176 951, 31 грн., 3% річних вартості виконаних робіт в розмірі 6 801,42 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 756, 29 грн. В решті позову відмовлено.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення господарського суду змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за дизельне паливо, а також в частині розподілу судових витрат. Просить викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за дизельне паливо в розмірі 114 734, 07 грн., 3 % річних вартості виконаних робіт в розмірі 6 801, 42 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 816, 154 грн., про що видати наказ». Стягнути з позивача судові витрати по справі.

Апелянт вважає, що деякі рахунки-фактури та накладні не можуть бути належними доказами постачання пального, а саме рахунок-фактура № 2020 від 31.08.2015р. та накладна № 0731 на 2526 літрів на суму 48 711, 38 грн., рахунок-фактура № 2874 від 30.11.2015р. та накладна № 0743 на 480 літрів на суму 8 386, 56 грн. та рахунок-фактура № 3157 від 31.12.2015р. та накладна № 2631 на 293 літри на суму 5 119, 30 грн., оскільки в вищезазначених документах первинного бухгалтерського обліку зазначено місце їх складання «м. Горішні Плавні», яке до 19.05.2016р. не існувало у звязку з офіційним перейменуванням м. Комсомольськ Полтавської області. Згідно актів здачі - приймання робіт від 25.11.2015р. позивач прийняв виконані апелянтом роботи, тому є незрозумілим яким чином позивач надав пальне на суму 62 217, 24 грн., коли роботи були виконані.

У доповненнях на апеляційну скаргу (а.с.172-173) апелянт зазначає, що виготовлення «нового» первинного документу є порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції. Чіткого визначення терміну «дублікат» в чинному законодавстві не існує. Посилається на ДСТУ 2732:2004 Діловодство і архівна справа п. 3.14, п.6, п.6.1. Навіть при складенні дублікату місто складання повинно бути вказане те, яке існувало в момент складання оригіналів первинних документів у 2015 році.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У відзиві на апеляційну скаргу позивач (а.с.165-166) зазначає, що під час оформлення первинних документів була допущена технічна помилка, замість м. Комсомольськ була зазначена назва м. Горішні Плавні, оскільки відповідач тривалий час не повертав позивачу примірники спірних первинних документів (нібито через втрату), тому після травня 2016 року працівники позивача виготовили дублікати документів та направили відповідачу.

Позивач погоджується з висновком суду про те, що ОСОБА_3 кодекс України не містить застережень, які б звільняли замовника від обовязку оплатити товар у звязку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами, зокрема невірно вказаним містом. Крім того зазначає, що відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не заперечував факт отримання від позивача дизельного палива та обовязок сплатити його вартість. Позивач надав суду копії податкових накладних та роздруківки повідомлень про приймання податкових накладних відповідачем. Жодних заперечень щодо накладних у відповідача не було. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2017р. апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.04.2017р. колегією суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Іванов О.Г.

У судовому засіданні 11.04.2017р. оголошено перерву до 27.04.2017 р.

У судовому засіданні 27.04.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

04.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (позивач - генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-геологічна група "Дніпрогідробуд" (відповідач - субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 316/1 (а.с.14-34).

31.07.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-геологічна група "Дніпрогідробуд" звернувся до позивача з листами №286 від 31.07.2015 та №1041 від 16.09.2015 (а.с.39-40) в яких для виконання робіт відпустити йому 7000 л ДТ.

31.07.2015р. ТОВ «ФЕРРОСТРОЙ» було виписано рахунок фактуру №1768 (т.1 а.с. 55) на дизельне пальне «Літнє» у кількості 355,00 л. на загальну суму 7 071,60 грн, яке за накладною №0727 від 31.07.2015р. було отримано представником відповідача (т.1 а.с. 56);

31.08.2015р. ТОВ «ФЕРРОСТРОЙ» було виписано рахунок фактуру № 2020 на дизельне пальне «Літнє» у кількості 2 526 л. на загальну суму 48 711,38 грн (т.1 а.с. 57) , яке за видатковою накладною №0731 від 31.08.2015р. було отримано представником відповідача (т.1 а.с. 58);

30.09.2015р. ТОВ «ФЕРРОСТРОЙ» було виписано рахунок фактуру № 2305 на дизельне пальне «Літнє» у кількості 3579л на загальну суму 62 532,29 грн (т.1 а.с.53), яке за накладною № 0735 від 30.09.2015р. було отримано представником відповідача (т.1 а.с. 54);

31.10.2015р. ТОВ «ФЕРРОСТРОЙ» було виписано рахунок фактуру № 2587 на дизельне пальне «Літнє» у кількості 2583 л на загальну суму 45 130,18 грн (т.1 а.с. 59), яке за видатковою накладною №0738 від 31.10.2015р. було отримано представником відповідача (т.1 а.с. 60);

30.11.2015р. ТОВ «ФЕРРОСТРОЙ» було виписано рахунок фактуру № 2874 на дизельне пальне «Зимнє» у кількості 480 л. на загальну суму 8 386,56 грн (т.1 а.с. 63) , яке за видатковою накладною №0743 від 31.11.2015р. було отримано представником відповідача (т.1 а.с. 64);

31.12.2015р. ТОВ «ФЕРРОСТРОЙ» було виписано рахунок фактуру № 3157 на дизельне пальне «Зимнє» у кількості 293 л. на загальну суму 5 119,30 грн (т.1 а.с. 61) , яке за видатковою накладною №2631 від 31.12.2015р. було отримано представником відповідача (т.1 а.с. 62);

30.11.2015 між позивачем та відповідачем було складно акт №27, в якому сторони погодили, що генпідрядником (позивачем) було надано субпідряднику (відповідачу) послуги генпідряду в погодженому розмірі 3% від вартості виконаних субпідрядником робіт на загальну суму 6801,42 грн. (а.с. 66).

03.10.2016 позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу, якою просив погасити існуючу заборгованість (а.с.140).

Позивач вказує, що робітниками відповідача (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) було порушено вимоги договору субпідряду №316/1 від 04.06.2015 та вимоги Політики внутрішньооб'єктового режиму ТОВ Єристовський ГЗК, а саме було зафіксоване знаходження робітників ТОВ ОСОБА_9 Дніпрогідробуд в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, що підтверджується відповідними рапортами, протоколами огляду особи на стан сп'яніння, письмовими поясненнями та актами, складеними 09 жовтня 2015 (а.с.69-108).

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензії №1694 від 10 листопада 2015, №1695 від 10 листопада 2015, №1696 від 10 листопада 2015, №1697 від 10 листопада 2015, №1698 від 10 листопада 2015, в яких позивач просив відповідача сплатити штраф, нарахований на підставі п. 7.2.6. договору субпідряду за перебування працівників відповідача на території об'єкту в стані алкогольного сп'яніння. На вказані претензії відповідач не відреагував.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору субпідряду № 316/1 від 04.06.2015, за твердженням позивача, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 208 752,73 грн., яка складається з (176 951,31 грн. - заборгованість за дизельне пальне, 6801,42 грн. - послуги генпідряду) та 25 000 грн. штрафу, передбаченого п. 7.2.6. договору субпідряду за перебування працівників відповідача на території об'єкту в стані алкогольного сп'яніння, що і є причиною виникнення цього спору.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині задоволення місцевим господарським судом позовних вимог про стягнення з відповідача вартості дизельного пального на яке позивачем були виставлені рахунки фактури від 31.08.2015р. № 2020 на дизельне пальне «Літнє» у кількості 2 526 л. на загальну суму 48 711,38 грн (т.1 а.с. 57) , від 31.10.2015р. № 2587 на дизельне пальне «Літнє» у кількості 2583 л на загальну суму 45 130,18 грн (т.1 а.с. 59) та від 31.12.2015р. № 3157 на дизельне пальне «Зимнє» у кількості 293 л. на загальну суму 5 119,30 грн (т.1 а.с. 61) з тих підстав, що в зазначених рахунках фактурах в якості міста складання визначено місто Горішні Плавні, якого до прийняття 19.05.2016 року Верховною Радою України Постанови № 1377-VIII не існувало.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивач визнав, що спірні рахунки фактури були виготовлені пізніше замість неповернутих відповідачем надісланих на його адресу раніше документів.

Разом з тим, відповідач визнав факт отримання пального за спірними документами і підписання спірних документів його представниками.

Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає доведеним і таким, що не потребує доказування факт отримання відповідачем дизельного пального «Літнє» 31.08.2015р. у кількості 2 526 літрів та 31.10.2015р. у кількості 2583 л та 31.12.2015р. дизельного пального «Зимнє» у кількості 293 л.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1,2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до положень п. 4.2.5. договору, при виконанні робіт субпідрядник використовує власні матеріали та/або матеріали генпідрядника, що передані субпідряднику на підставі відповідного акту приймання-передачі.

Відпуск спірного пального відбувався на підставі відповідних листів - запитів №286 від 31.07.2015 та №1041 від 16.09.2015 в яких відповідач просив відпустити йому пальне, гарантуючи при цьому його оплату (т.1 а.с.39-40) .

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ОСОБА_3 кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 655 ОСОБА_3 кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 ОСОБА_3 кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ОСОБА_3 кодексу України встановлено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ОСОБА_3 кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 ОСОБА_3 кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ОСОБА_3 кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ОСОБА_3 кодексу України не містять застережень, які б звільнили замовника від обов'язку оплатити товар у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами (зокрема не вірним зазначенням місця господарської операції).

Враховуючи умови договору, та предявлену до сплати вимогу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, стосовно того, що строк оплати є таким, що настав.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за дизельне пальне у кількості 3299 л на загальну суму 62217,24 грн. за накладними № 0730 від 31.08.2015р., №0743 від 31.11.2015р., №2631 від 31.12.2015р. відповідач суду не надав, а тому заборгованість на вказану суму підлягає стягненню, як така що підтверджена належними та допустимими доказами.

Перевіривши рішення місцевого господарського суду в повному обсязі у відповідності до вимог частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не знайшла інших підстав для його зміни або скасування.

Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції у відповідності до п.1 ч. 1 ст.103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-геологічна група "Дніпрогідробуд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017р. у справі № 904/10284/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017р. у справі № 904/10284/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 27.04.2017р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов