Постанова № 66268093, 25.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017 року Справа № 904/10339/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Кузнецов В.О., Науменко І.М.

Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

За участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 прокурор відділу, посвідчення №028865 від 17.09.2014 року;

інші учасники провадження не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017р. у справі №904/10339/16

за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м.Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "ЛІВОБЕРЕЖЖЯ" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНІНВЕСТГРУПП", м. Кривий Ріг

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО З ПИТАНЬ НОТАРІАТУ ОСОБА_2", м. Дніпро

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - компанія з обмеженою відповідальністю "ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛД", Крейгмуір ОСОБА_3 ОСОБА_2, Тортола, Віргінські острови

про витребування майна,

за зустрічним позовом-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м.Дніпро

до першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні власністю

та за зустрічним позовом-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м.Дніпро

до першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

про визнання договору дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернулась до господарського суду з позовом про витребування майна.

02.12.16р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" до господарського суду подано зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні власністю та 08.12.16р. - зустрічний позов про визнання договору дійсним.

Заявою від 31.01.17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" відмовилось від двох зустрічних позовів.

Ухвалами господарського суду від 31.01.2017 прийнято відмову від зустрічних позовів, припинено провадження за ними.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017р. у справі №904/10339/16 (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНЕССАНС-КЛУБ на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення № 12, що розташоване за адресою: вул. Калинова, 23 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 65964412101). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНЕССАНС-КЛУБ на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 2067,00грн.

Не погодившись із рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду, в задоволені позовної заяви заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про витребування майна відмовити.

Скаржник вважає, що при винесені рішення місцевим судом не було здійснено всебічного, повного і обєктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а тому рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає:

- суд безпідставно ухилився від приписів ст. 129 Конституції України, якими до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін;

- судом невірно застосовано норми матеріального права та надано невірну юридичну оцінку обставинам справи щодо наявності волі власника на вибуття майна;

- комунальне підприємство несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном;

- з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повноваження Дніпропетровської міської ради як представника власника банкрута припинилися;

- ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2013 по справі №38/5005/6636/2012, якою встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення обєктів нерухомості до ліквідаційної маси боржника, є чинною;

- спірне нерухоме майно на момент визнання банкрутом КЖЕП Лівобережжя залишалось закріпленим за ним на праві господарського відання, тому мало бути включено до ліквідаційної маси та відчужено з метою погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації, рішення міської ради № 16/9 від 02.03.2011 не могло бути виконаним, бо активи боржника знаходились у податковій заставі;

- недійсність правочину, на виконання якого передано майно, не свідчить про його вибуття із володіння особи не з її волі;

- майно не може бути витребуваним від добросовісного набувача, якщо воно було проданим в порядку, встановленому для виконання судових рішень, передбаченому у тому числі Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; до спірних відносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 388 ЦК України;

- судом не вирішено питання про встановлення особи, винної в недійсності договору купівлі-продажу від 05.06.2013 та стягнення з такої особи на користь добросовісного набувача понесених витрат на придбання майна;

- строк позовної давності за позовними вимогами сплив, суд мав відмовити у задоволенні позовних вимог.

Прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 232-10/ХХІУ від 23.10.2003 Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м.Дніпропетровська, затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради №159-р від 18.08.2003 Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства Лівобережжя.

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств Південне, Центральний, Лівобережжя, до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство Лівобережжя з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003 (п. 1 рішення міської ради).

Згідно підпункту 2.1 вказаного рішення, комітету комунальної власності міської ради доручено внести зміни до установчих документів комунального підприємства відповідно до чинного законодавства.

Наказом комітету комунальної власності міської ради від 17.02.2004 №15-КВ було затверджено нову редакцію статуту Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Лівобережжя Дніпропетровської міської ради, перереєстрованого Виконкомом Дніпропетровської міської ради 25.02.2004, реєстраційна справа № 04052092Ю0040072.

На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003, рішення Дніпропетровської обласної ради від 23.10.2003 № 232-10/ХХІУ, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 08.05.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності нежитлового приміщення № 12, що розташоване за адресою: вул. Калинова, 23 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 64848512101).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, КЖЕП Лівобережжя передано на баланс КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю, у звязку з реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю.

06.08.12 відкрито провадження у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Лівобережжя Дніпропетровської міської ради.

На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 КЖЕП Лівобережжя в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.12 у справі №38/5005/6636/2012 КЖЕП Лівобережжя визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

В процесі здійснення ліквідаційної процедури, нежитлове приміщення № 12, що розташоване за адресою: вул. Калинова, 23 у м.Дніпро, включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржою Регіональна універсальна біржа торгів з продажу нежитлового приміщення.

На підставі протоколу № 37 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 12, що розташоване за адресою: вул. Калинова, 23 у м. Дніпро, 05.06.2013 між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Лівобережжя Дніпропетровської міської ради та Компанію з обмеженою відповідальністю ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 12, що розташоване за адресою: вул. Калинова, 23 у м. Дніпро, загальною площею 55,3 кв. м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, спірне нерухоме майно було відчужено Компанією з обмеженою відповідальністю ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАИЗИС ЛТД на користь товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОНВЕСТГРУПП за договором купівлі-продажу № 1344 від 23.10.13, яке продало вказане майно ТОВ РЕНЕССАНС-КЛУБ за договором купівлі продажу № 1716 від 26.07.16.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.16 у справі №38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП Лівобережжя Дніпропетровської міської ради задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.

Зокрема, ухвалою суду визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП Лівобережжя арбітражного керуючого ОСОБА_4 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення № 12, що розташоване за адресою: вул. Калинова, 23 у м. Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.12 Товарною біржою Регіональна універсальна біржа з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 12, що розташоване за адресою: вул. Калинова, 23 у м. Дніпро, загальною площею 55,3 кв. м., оформлених протоколом № 37 від 27.12.2012 та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 778 від 5.06.13, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_6 та Компанією з обмеженою відповідальністю ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД з відчуження нежитлового приміщення № 12, що розташоване за адресою: вул. Калинова,23 у м.Дніпро, загальною площею 55,3 кв. м.

Отже, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.16 у справі №38/5005/6636/2012, (якою договір купівлі-продажу № 778 від 5.06.13 визнано недійсним), встановлено, що майно вибуло поза волею його власника.

Оскільки, спірне нерухоме майно Компанією з обмеженою відповідальністю ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД було відчужене РЕГЮНІНВЕСТГРУПП, яке продало вказане майно ТОВ РЕНЕССАНС-КЛУБ, Дніпропетровська міська рада як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі ст. 388 ЦК України.

З урахуванням, положень ч. 4 ст.8 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.16 у справі № 38/5005/6636/2012 є такою, що набрала законної сили.

Вказані вище обставини, які в силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, свідчать про вибуття спірного майна з володіння законного власника - територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею.

Згідно п. 2.6. Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 не потребують доказуванню преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно приписів ст.ст. 321, 319, 658 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Згідно вимог ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

За приписами ст. 143 Конституції України і ст. 327 ЦК України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України від 21.05.1997 № 280/97 «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема, нежитлові приміщення, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. За змістом ч. 5 ст. 60 наведеного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Таким чином, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Відповідне рішення щодо продажу спірного об'єкта в матеріалах справи відсутнє.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Приписами ст. 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені Верховним Судом України (постанови від 30.09.2014 по справі №43/440-6/231, від 11.06.2014 по справі №6-52цс14 та від 08.06.2016 по справі №6-3089ц15).

Отже, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Крім того, згідно п. 2.15. Постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2011 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу ч. 5 ст. 12 названого Кодексу презюмується.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який в постановах № 916/2129/15 від 05.10.2016 № 916/2131/15 від 25.01.2017 дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Враховуючи вищевказане, а також те, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза її волею, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про витребування майна від відповідача на підставі ст. 388 ЦК України.

Доводи апелянта відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею, суд вважає безпідставними, й такими, що спростовуються зібраними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивач на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства КЖЕП Лівобережжя.

Відносно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, поданої до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст. 344 ЦК України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 №3-604гс16 (господарська справа 916/2129/15), Вищого господарського суду України від 08.11.2016 № 916/1624/15).

Решта доводів апеляційної скарги не впливає на юридичну оцінку обставин, матеріалів справи, здійснену господарським судом у цілковитій відповідності до норм чинного законодавства.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції повно зясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст.103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017р. у справі №904/10339/16 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 27.04.2017 року.

Головуючий суддя О.В. Чус

СуддяВ.О. Кузнецов

СуддяІ.М. Науменко