Ухвала суду № 66267562, 27.04.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

27.04.2017

Справа № 917/1420/16

Суддя Іванко Лідія Андріївна, розглянувши матеріали справи

за заявою приватного підприємства "Аконіт-ДС" (02660, м.Київ, вул.Шимановського, 2/1, оф.104, ідент. код 30402418)

до публічного акціонерного товариства "АвтоКраЗ" (39631, Полтавська область, м.Кременчук, вул.Київська, 62, ідент. код 05808735)

про порушення справи про банкрутство

встановив:

ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.03.2017 року суддя Білоусов С.М. направив матеріали справи № 917/1420/16 за заявою приватного підприємства "Аконіт-ДС" про порушення справи про банкрутство ПАТ "АвтоКраЗ" за підсудністю до господарського суду м.Києва.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 року ухвалу господарського суду Полтавської області від 09.03.2017 року у справі № 917/1420/16 скасовано.

Справу передано до господарського суду Полтавської області для розгляду в іншому складі суду.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Згідно зі статтею 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною дев'ятою статті 16 Господарського процесуального кодексу України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями ч. 4 ст. 2 Закону про банкрутство у відповідності до яких суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК).

Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч. 6 ст. 15 Закону про банкрутство).

Разом з тим, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначена виключна підсудність справ, яка є правилом, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.

У відповідності до ч. 5 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство боржників, які здійснюють діяльність, пов'язану з державною таємницею, регулюється з урахуванням особливостей, передбачених законодавством про державну таємницю.

За загальним правилом, відповідно до принципу гласності розгляду справ (ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України) розгляд справ у господарських судах є відкритим.

Процесуальним законом (ГПК України) та Законом України "Про державну таємницю" встановлюються винятки, коли судове засідання має проводитися в закритому режимі: коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Вказана частина наголошує на особливому порядку розгляду справ про банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність, пов'язану з державною таємницею.

Так, статтею 34 Закону України "Про державну таємницю" встановлено особливості здійснення органами державної влади їх функцій щодо органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею.

Органи державної влади, в тому числі правоохоронні, державного фінансового контролю та суди, з метою охорони державної таємниці мають за погодженням із Службою безпеки України встановлювати порядок здійснення своїх функцій щодо органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею.

Відповідно до ст. 1 цього ж Закону державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджено наказом голови Служби безпеки України від 12 серпня 2005 р. N 440. Відповідно до Закону України "Про державну таємницю" Звід відомостей, що становлять державну таємницю (далі - ЗВДТ), є єдиною формою реєстрації цих відомостей в Україні. З моменту опублікування ЗВДТ держава забезпечує захист і правову охорону відомостей, які зареєстровані в ньому. ЗВДТ формується Службою безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць про віднесення інформації до державної таємниці та висновків державних експертів про скасування раніше прийнятих рішень, а у випадках, передбачених ст. 12 Закону України "Про державну таємницю", - на виконання рішень суду.

Отже, боржник при зверненні з заявою про порушення справи про банкрутство зобов'язаний додати до своєї заяви копію спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, а в разі закінчення терміну дії такого дозволу - довідку про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, їх дослідних зразків тощо), а при порушенні стосовно боржника справи за заявою кредитора, боржник зобов'язаний додати до відзиву відомості про проведення боржником діяльності, пов'язаної із державною таємницею (ч. З ст. 11, ч. 2 ст. 13 Закону про банкрутство).

Господарський суд призначає розпорядника майна лише за наявності у нього відповідного допуску до державної таємниці (ч. 12 ст. 16, ч. 1 ст. 97 Закону про банкрутство). У разі здійснення боржником діяльності, пов'язаної з державною таємницею, план санації має містити заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці (ч. 4 ст. 29 Закон про банкрутство).

У разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, ліквідатор вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього, за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку (ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство). Ліквідатор зобов'язаний забезпечити вилучення, належне оформлення, упорядкування та зберігання матеріальних носіїв секретної інформації, а також здійснення інших заходів щодо охорони державної таємниці (ч. 4 ст. 49 Закону про банкрутство).

Згідно наявної в матеріалах справи постанови Харківського апеляційного господарського суду № 917/814/16 від 03.08.2016 року, зокрема в її мотивувальній частині зазначено :"..відповідно до "Основних показників державного оборонного замовлення на 2016 рік", затверджених постановою Кабінету Міністрів від 08.02.2016 року № 64-1, між Міністерством оборони України на ПАТ "АвтоКраз" укладені державні контракти на виготовлення та поставку військової автомобільної техніки від 16.03.2016 року № 247/1/16/12, від 16.03.2016 року №247/1/16/16. Вказані контракти містять інформацію з обмеженим доступом з грифом "таємно"".

Системний аналіз положення Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора; за позовом розпорядника майна; за заявою комітету кредиторів; за заявою керуючого санацією; за заявою ліквідатора.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Також, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами.

Листи ВГСУ, в тому числі і лист № 02-5/150 від 25.08.2004 року не відносяться до законодавчих актів, вичерпний перелік яких міститься в ст.4 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що матеріали справи містять документи, якими підтверджується ведення товариством-боржником діяльності, пов’язаної з державною таємницею, результатом якої є проведених господарських операцій, які містять інформацію з обмеженим доступом (з грифом "таємно"), зокрема, наявність спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею від 15.04.2016р. № ПЛ 3-2016-15, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо застосування відносно боржника процедур, визначених Законом про банкрутство, повинно бути здійснено з додержанням спеціального законодавства, пов’язаного з державною таємницею, в порядку виключної підсудності, встановленою приписами ч. 5 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з чим справа про визнання банкрутом публічного акціонерного товариства "АвтоКраЗ" не підсудна господарському суду Полтавської області (така правова позиція відображена в Постанові Харківського апеляційного господарського суду № 917/814/16 від 03.08.2016 року).

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону про банкрутство, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Частиною першою статті 17 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, справа підлягає направленню за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.16, ч.1 ст.17, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Направити матеріали заяви приватного підприємства "Аконіт-ДС" (02660, м.Київ, вул.Шимановського, 2/1, оф.104, ідент. код 30402418) про порушення справи про банкрутство публічного акціонерного товариства "АвтоКраЗ" (39631, Полтавська область, м.Кременчук, вул.Київська, 62, ідент. код 05808735) - за підсудністю до господарського суду м.Києва (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 44-б).

Суддя Іванко Л.А.