Ухвала суду № 66266910, 25.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/850/17 Головуючий 1 інстанції: Буцький В.В.

Справа суду 1-ї інстанції № 641/3877/16-к

Категорія: ч.2 ст.382 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Ємця О.П., Люшні А.І.,

за участю секретаря Вакули Н.С.,

прокурорів Кочетова В.Ю., Стасевського Л.С.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком, ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, українку, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка працює заступником директора департаменту, начальником управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації ХМР, державним реєстратором, раніше не судиму, яка зареєстрована та мешкає за адресою: м. Харків, вул. Шатилівська (Леніна)АДРЕСА_1,

обвинувачену у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 382 КК України, визнано невинуватою та виправдано за недоведеністю в її діянні складу кримінального правопорушення у виді злочину.

Запобіжний західОСОБА_3 не обирався.

У вироку зазначено формулювання обвинувачення, яке предявлене ОСОБА_3, а саме, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що вона, будучі згідно наказу №295/к від 13.02.2015 року, начальником відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, та у відповідності до п. 6 Положення про відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації громадських формувань Харківського міського управління юстиції здійснює керівництво відділом та є державним реєстратором, в звязку з чим забезпечує виконання покладених на відділ завдань з питань, що належать до його компетенції; координує роботу спеціалістів відділу з питань, що належать до його компетенції; здійснює безпосереднє керівництво діяльністю відділу і персонально відповідає за виконання покладених на відділ завдань; визначає завдання і розподіляє обовязки між працівниками відділу, аналізує результати роботи і вживає заходи щодо підвищення ефективності діяльності, забезпечує підвищення кваліфікації працівників; подає пропозиції начальнику Харківського міського управління юстиції щодо призначення на посади та звільнення з посад працівників відділу; здійснює функції державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інші обовязки, передбачені даним Положенням, тобто виконує організаційно-розпорядчі функції, і відповідно є службовою особою, умисно не виконала ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 01.07.2015 року за наступних обставин.

Харківським районним судом Харківської області 01.07.2015 року по справі № 635/4842/15-ц винесено ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, якою заборонено реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції проведення реєстраційних дій щодо ТОВ Агропромислова Асоціація «Агросвіт», що підлягає негайному виконанню. Згідно з п.п. 9, 10 ст. 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно та оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання. Вказана ухвала надійшла до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 02.07.2015 року за вх. №7130, та в той же день була розписана ОСОБА_3 для роботи, що свідчить про ознайомлення останньою зі змістом вказаної ухвали. 07.07.2015 року Харківським районним судом Харківської області по справі № 635/4842/15-ц винесено ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, якою скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01.07.2015 року в частині заборони Реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції проведення реєстраційних дій щодо ТОВ Агропромислова Асоціація «Агросвіт», що набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Зазначена ухвала про скасування заходів забезпечення позову не набрала законної сили в звязку із подачею 10.07.2015 року апеляційної скарги, копія якої з відміткою про її отримання Апеляційним судом Харківської області, надійшла до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 02.07.2015 року за вх. № 7526 від 10.07.2015 року, та у той же день розписана ОСОБА_3 для роботи, що на думку органу досудового розслідування свідчить про те, що останній було відомо про подачу апеляційної скарги та не набрання законної сили ухвали про скасування заходів забезпечення позову від 07.07.2015 року. Згідно з п. 11 ст. 153 ЦПК України оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали. Всупереч забороні, передбаченої ухвалою про вжиття заходів забезпечення позову, Харківським районним судом Харківської області від 01.07.2015 року по справі №635/4842/15-ц начальник відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 15.07.2015 року о 16 годині 41 хвилина, перебуваючи у приміщенні службового кабінету відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Московський, 96-А, в порушення вимог Положення про здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.02.2014 року №326/5 «Про внесення змін до Положення про здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №277/25054, без погодження з Міністерством юстиції України, здійснила реєстраційну дію № 14801320042001123 «Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу або державного органу про відміну рішення щодо припинення юридичної особи» та внесла до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців рішення засновників (учасників) юридичної особи про відміну рішення щодо припинення юридичної особи ТОВ Агропромислова Асоціація «Агросвіт» (код ЄДРПОУ 32949661).

Крім того, згідно обвинувачення, ОСОБА_3, всупереч забороні, передбаченої ухвалою про вжиття заходів забезпечення позову Харківського районного суду Харківської області від 01.07.2015 року по справі №635/4842/15-ц, перебуваючи у приміщенні службового кабінету відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Московський, 96-А, 21.07.2015 року о 17 годині 43 хвилини здійснила реєстраційну дію №14801070043001123 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не повязані зі змінами в установчих документах», та внесла до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців рішення про зміну керівника і зміну складу підписантів юридичної особи ТОВ Агропромислова Асоціація «Агросвіт» (код ЄДРПОУ 32949661), відповідно до якої керівником та підписантом ТОВ Агропромислова Асоціація «Агросвіт» з 21.04.2015 року є ОСОБА_4

Враховуючи викладене, ОСОБА_3, на думку обвинувачення, будучи службовою особою, маючи злочинний намір, спрямований на умисне не виконання ухвали суду, в порушення пункту 6 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», здійснила реєстраційні дії №14801320042001123 від 15.07.2015 року та №14801070043001123 від 21.07.2015 року щодо ТОВ Агропромислова Асоціація «Агросвіт», тим самим умисно не виконала ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 01.07.2015 року по справі №635/4842/15-ц про вжиття заходів забезпечення позову, якою заборонено Реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції проведення реєстраційних дій щодо ТОВ Агропромислова Асоціація «Агросвіт».

Органом досудового слідства дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 382 КК України, як умисне невиконання ухвали суду, вчинене службовою особою.

Однак, свого підтвердження в судовому засіданні в суді першої інстанції ця юридична кваліфікація не знайшла.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок районного суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст. 382 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування і займатися діяльністю, повязаною з державною реєстрацією юридичних та фізичних осіб підприємців. Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу прокурор вказує на те, що висновки суду, які викладені в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є необґрунтованими та невмотивованими, а судовий розгляд проведено однобічно, не повному обсязі та з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Крім того, судом першої інстанції повністю проігноровані докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, які на думку апелянта спростовують доводи сторони захисту.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурорів, які підтримали свою апеляційну скаргу, а також пояснення обвинуваченої та її захисників, що посилалися на законність та обґрунтованість виправдувального вироку, заперечуючи стосовно задоволення апеляційних вимог сторони обвинувачення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404, ст. 421 ч. 2 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах апеляційної скарги сторони обвинувачення колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, в межах визначеного судом обсягу, обєктивно дослідивши обставини кримінального провадження в межах предявленого обвинувачення, та докази сторін, в тому числі і сторони обвинувачення, але лише ті, які були своєчасно та з дотриманням вимог ч. 12 ст. 290 КПК України відкриті стороною обвинувачення відповідно до положень цієї статті. На підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні відомостей суд у чіткій відповідності до вимог п.1 ч.3 та п.1 ч.4 ст. 374; п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України зробив правильну юридичну оцінку та ухвалив рішення про виправдання ОСОБА_3 за недоведеністю в її діянні складу кримінального правопорушення у виді злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України.

Згідно відомостей, що є наявними у матеріалах судового провадження та зафіксованих на звукозаписі судового засідання, під час судового розгляду кримінального провадження судом першої інстанції ретельно та обєктивно були перевірені докази обвинувачення стосовно ОСОБА_3 про її вину у вчиненні, злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України, шляхом допиту обвинуваченої, свідків обвинувачення, дослідженням письмових документів, в тому числі і змісту судових рішень, ухвалених в порядку цивільного судочинства, які стосуються безпосередньо змісту предявленого обвинувачення. Не погодившись з версією сторони обвинувачення, суд навів відповідні докази та висновки щодо їх спростування. Такі висновки суду, що підтримані обвинуваченою та її захисниками, знайшли своє підтвердження і при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Своє рішення щодо обвинувачення, що визнане не доведеним, суд обґрунтував сукупністю належних та допустимих доказів, вмотивувавши виправдувальний вирок відповідно до вимог ст. 370 ; п.1 ч.3 та п.1 ч.4 ст. 374 КПК України, що обєктивно вбачається зі змісту мотивувальної та резолютивної частини оскаржуваного вироку ( том 2 арк. 68- 79). Отже, апеляційні доводи прокурорів в частині невідповідності виправдувального вироку за своїм змістом та формою вимогам ст. 373 КПК України, - не узгоджуються та суперечать нормам п.1 ч.3 та п.1 ч.4 ст. 374 КПК України, які містять чітко визначену процесуальну регламентацію кримінального процесуального закону, яка належно та у суворій відповідності дотримана судом першої інстанції при складанні цього рішення, а саме мотивувальної та резолютивної частини. Зокрема, відповідно до п.1 ч.3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначається - формулювання обвинувачення, яке предявлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Згідно п.1 ч.4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначається - прізвище, імя та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його невинуватим у предявленому обвинуваченні та його виправдання; рішення про закриття провадження щодо юридичної особи; рішення про поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження; рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили; рішення щодо речових доказів і документів; рішення щодо процесуальних витрат; строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження; порядок отримання копій вироку та інші відомості.

Разом з цим, належить врахувати, що сутність решти апеляційних доводів прокурора Стасевського Л.С. полягає у його незгоді з оцінкою доказів та обставин, встановлених за наслідками судового розгляду. Прокурори у своїх твердженнях при апеляційному розгляді посилалися лише на субєктивні висновки щодо доведеності вини ОСОБА_3 за предявленим обвинуваченням, ігноруючи обєктивні факти та правові підстави, що встановлені рішеннями судів загальної юрисдикції, що набрали законної сили, тобто ухвала Харківського районного суду Харківської області від 07 липня 2015 року про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 липня 2015 року (т.2 арк.27-32); ухвала Апеляційного суду Харківської області від 28 серпня 2015 року про залишення без змін ухвали Харківського районного суду Харківської області від 07 липня 2015 року (т.2 арк.35-38); ухвала Апеляційного суду Харківської області від 02 жовтня 2015 року ( т. 1 арк. 59-66) про скасування ухвали Харківського районного суду Харківської області від 01 липня 2015 року як незаконної та постановленою з порушенням норм процесуального права, які на час ухвалення виправдувального вироку і на час апеляційного розгляду мають силу закону.

З огляду на викладене, колегія суддів не може погодитися з обґрунтованістю доводів та клопотань прокурора Стасевського Л.С. стосовно необхідності повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, а також дослідження низки судових рішень ухвалених судом в порядку Кодексу адміністративного судочинства України на протязі 2015-2016 років. При цьому належить взяти до уваги те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 було затверджено прокурором Стасевським Л.С. 28 квітня 2016 року, але, згідно його пояснень наданих при апеляційному розгляді, на той час, тобто до судового розгляду кримінального провадження, він знав про наявність та не вважав доказами всі судові рішення ухвалені в порядку адміністративного судочинства, не зважаючи на те, що вони ухвалювалися 27 серпня 2015 року - постанова Харківського окружного адміністративного суду, 13 жовтня 2015 року ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду. Згідно пояснень апелянта, саме з цієї підстави зазначені ухвали судів не надавалися в якості доказів при відкритті матеріалів стороні захисту, відповідно до положень ст.290 КПК України. Під час судового розгляду в суді першої інстанції прокурор, згідно його пояснень при апеляційному розгляді, дійшов висновку, що це нові дані на підтвердження винуватості ОСОБА_3 та заявляв клопотання суду щодо дослідження нових доказів, не змінюючи будь-яким способом формулювання обвинувачення або його обсяг в межах процесуальних повноважень, передбачених ст.338 КПК України. За таких обставин, колегія суддів не може погодитися зі слушністю апеляційних доводів прокурора про неповноту судового розгляду, внаслідок відхилення судом клопотань щодо дослідження нових доказів, тобто ухвал суду, постановлених в порядку Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому колегія суддів бере до уваги, що рішення, стосовно невиконання якого зазначено в обвинувачені, ухвалювалося судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, але суди першої і апеляційної інстанції цієї юрисдикції в подальшому його скасували саме в порядку цивільного судочинства як незаконне, оскільки ухвала від 01.07.2015 року про забезпечення позову вочевидь порушила законодавчу заборону, тобто стала незаконним втручанням органів державної влади у цивільно-правові відносини субєктів господарювання (т.2 арк.27-32; т.2 арк.35-38 ; т. 1 арк. 59-66).

Більш того, зазначені ухвали Апеляційного суду Харківської області від 28 серпня 2015 року та 02 жовтня 2015 року (арк.59-66 т.1; т.2 арк. 35-38) мають силу закону, оскільки вони набрали законної сили з моменту їх проголошення, тобто до затвердження 28 квітня 2016 року обвинувального акту прокурором, а відомості і факти, що визнані у цих рішеннях апеляційним судом встановленими повністю спростовують зміст обвинувачення ОСОБА_3 в умисному невиконанні судового рішення, яке з моменту його ухвалення вже визнано незаконним, а тому воно не може встановлювати будь-яким особам, в тому числі службовим, права чи обовязки щодо його виконання. Диспозиція статті 382 ч. 2 КК України не передбачає відповідальності за невиконання незаконного рішення, а навпаки законодавець передбачає можливість настання кримінальної відповідальності за невиконання рішення, ухвали, постанови суду, що набрали силу, тобто правосудного рішення. В даному випадку тривалість апеляційного розгляду, за наслідками якого ухвалу Харківського районного суду Харківської областівід 01 липня 2015 року було скасовано як незаконну, не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності, оскільки такі твердження прокурора не узгоджуються зі змістом загальних норм, що містяться у статтях 60 та 62 Конституції України, які передбачають низку правових гарантій щодо невиконання злочинних наказів і розпоряджень, презумпції невинуватості, належного обґрунтування обвинувачення та наслідків щодо скасування вироку суду як неправосудного.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах апеляційних доводів про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів не може з ними погодитися внаслідок наявності обєктивних даних, встановлених судом першої інстанції під час судового розгляду. Суд цілком обґрунтовано послався в мотивувальній частині вироку (арк.. 77 т. 2) про те, що згідно з відповіддю Харківського районного суду Харківської області №27224/15 вих. від 11.09.2015 року ухвала від 01.07.2015 року в порядку ч.5 ст.153 ЦПК України була направлена для виконання до відділу державної реєстрації 02 липня 2015 року за вих. № 18847/15; ухвала не набрала законної сили у звязку з відсутністю даних щодо її отримання відповідачем. Відділ державної реєстрації не був повідомлений про оскарження ухвали Харківського районного суду Харківської області від 07.07.2015 року, оскільки таке повідомлення не передбачено чинним законодавством ( арк.. 51 т. 2).

Зазначені відомості вочевидь свідчать про відсутність в діях ОСОБА_3 як службової особи, що виконувала організаційно розпорядчі функції, - обовязкової ознаки субєктивної сторони прямого умислу, щодо невиконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 01.07.2015 року,оскільки зміст відомостей наданих судом реєстраційній службі не містив даних про дату та набрання рішення від 01.07.2015 року та 07.07.2015 року законної сили. За таких обставин, враховуючи все вищевикладене, апеляційні доводи та твердження прокурорів про наявність прямого умислу у ОСОБА_3 щодо вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Поряд з цим, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду щодо недоведеності обовязкової ознаки обєктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК України «умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили», як того вимагає законодавець. Зазначений висновок ґрунтується на тому, що в обвинувальному акті (т.1 арк. 2-5) відносно ОСОБА_3 як при формулюванні обвинувачення, так і при викладі фактичних обставин злочину, відсутня вказівка на набрання законної сили ухвалою суду Харківського районного суду Харківської області від 01.07.2015 року, що не відповідає диспозиції частин 1 та 2 статті 382 КК України.

Відсутність у обвинувачені вказівки саме на «невиконання судового рішення, що набрало законної сили та відсутність у формулюванні обвинувачення дати набрання рішенням законної сили» - не утворює складу злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, а тому відсутність цієї ознаки унеможливлює притягнення будь-якої особи до к римінальної відповідальності за вказаною статтею Кримінального закону.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових і фактичних підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, з урахуванням доводів наведених в ній, оскільки оскаржуване рішення відповідає вимогам вмотивованості та обґрунтованості, передбаченими ст. 370 КПК України. Разом з цим, колегія суддів бере до уваги, що невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду не є підставою для ухвалення судом апеляційної інстанції обвинувального вироку, оскільки вичерпний перелік таких підстав передбачений лише ч.1 ст.420 КПК України, що в будь-якому випадку унеможливлює задоволення апеляційних вимог прокурора в цій частині (т.2 арк. 94).

Крім того, за наслідками проведення апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, колегією суддів не встановлено істотних порушень КПК України, які обумовлюють скасування вироку Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2016 року, ухваленого стосовно ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 404; 405; 407 ч. 1 п. 1; 418; 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

______ ______ ______

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7